Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.01.2020 року у справі №640/20012/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 640/20012/18

адміністративне провадження № К/9901/36664/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Шевченківське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві

про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2019 (головуючий суддя - Шрамко Ю. Т. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 (головуючий суддя - Оксененко О. М., судді - Лічевецький І. О., Мельничук В. П. )

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шевченківське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь 10 536,86 грн середнього заробітку, що підлягає виплаті за час затримки у видачі трудової книжки.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нею несвоєчасно отримано трудову книжку при звільненні, у зв'язку з чим позивач вважала, що відповідач має сплатити їй середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки на підставі ч. 5 ст. 235 КЗпП України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від
10.12.2019, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що для вирішення цього спору необхідним є встановлення вини відповідача щодо несвоєчасної видачі позивачу трудової книжки, наявність якої є підставою для виплати власником або уповноваженим ним органом працівнику середнього заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки. Судом першої інстанції встановлено, що позивач у день звільнення була відсутня на роботі, та відповідач направив на її адресу лист, в якому повідомив про її звільнення та запропонував прибути до ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві для отримання трудової книжки. На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про виконання відповідачем обов'язку щодо надіслання звільненому працівнику у день звільнення з роботи, якщо він в цей день відсутній на роботі, поштового повідомлення про необхідність отримати трудову книжку, та про відсутність вини в діях відповідача.

5. Суд апеляційної інстанції підтримав зазначені висновки та також вказав, що для застосування ч. 5 ст. 235 КЗпП України необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки. Суд апеляційної інстанції вказав, що затримка видачі трудової книжки позивачу відбулася не з вини роботодавця, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку з затримкою видачі їй трудової книжки, відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

6. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019. У касаційний скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що лист про необхідність отримати трудову книжку не було нею отримано, а тому вона не могла вчасно з'явитись до управління кадрового забезпечення. Позивач вказує, що зі змісту листа, направленого на її адресу відповідачем, не вбачається вказівки про те, що їй належить з'явитись для отримання трудової книжки, а тому вважає, що надсилання листа від 14.08.2018 не можна розцінювати як належне виконання п. 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Крім того, зазначає, що її було звільнено без попереднього повідомлення, а тому вона була позбавлена можливості отримати трудову книжку належним чином.

8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає доводи позивача безпідставними, та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідач зазначає, що ним було виконано всі дії, спрямовані на повернення позивачу трудової книжки, зокрема листом від 17.08.2018 позивача було повідомлено про звільнення та запропоновано явитись до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в місті Києві для отримання трудової книжки, а тому підстави для покладення на нього відповідальності, встановленої ч. 5 ст. 235 КЗпП України, відсутні.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2019 для розгляду справи №640/20012/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А. В., судді - Білак М. В., Калашнікова О. В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 02.01.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

11. Позивачем подано клопотання про прискорення розгляду справи, мотивоване тим, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Шевченківське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві перебувають в стані припинення, а тому у випадку їхньої ліквідації виконання рішення може бути значно ускладнене.

12. Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2020 адміністративну справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

13. ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ на посаді слідчого слідчого відділення Шевченківського районного управління ГУ МВС України в місті Києві, з якої була звільнена наказом ГУ МВС України в місті Києві від 06.11.2015 №1017 о/с "По особовому складу" з 06.11.2015 у Запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

14. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2017 у справі №826/496/1, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в місті Києві від 06.11.2015 №1017 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1, поновлено її на посаді слідчого слідчого відділу Шевченківського районного управління ГУ МВС України в місті Києві, стягнуто з ГУ МВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язано ГУ Національно ї поліції у місті Києві розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію".

15. Наказом ГУ МВС України в місті Києві від 16.11.2017 №41о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді слідчого слідчого відділу Шевченківського районного управління ГУ МВС України в місті Києві.

16. Листом від 28.03.2018 №К-113-оп/188/05/26-2018 ГУ МВС України в місті Києві у відповідь на звернення позивача повідомило її про те, що листом ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Киві від 12.01.2018 №К-2936-оп/125/05/26-2018 її уже було повідомлено про поновлення на посаді слідчого слідчого відділу Шевченківського районного управління відповідно до наказу ГУ МВС України в місті Києві від 16.11.2017 №41 о/с. Водночас було запропоновано у найкоротший термін прибути до ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві та надати трудову книжку для внесення запису відповідно до цього наказу.

17.03 квітня 2018 року позивач ознайомилася зі вказаним наказом та надала до відділу кадрів ГУ МВС України в місті Києві трудову книжку.

18. У заяві від 05.04.2018, адресованій відповідачу та отриманій ним 05.04.2018, ОСОБА_1 просила надати їй можливість приступити до виконання посадових обов'язків.

19. Листом від 19.04.2018 №ЛК-П-902/125/30/01-2018 ГУ МВС України в місті Києві повідомило позивача про неможливість допустити її до виконання службових обов'язків у зв'язку з ліквідацією посади, яку вона обіймала перед звільненням з органів внутрішніх справ, ліквідацією структурного підрозділу, в якому вона поновлена на службі, а також через те, що вона не перебуває в трудових відносинах з Головним управлінням Національної поліції у місті Києві, в тому числі зі структурним підрозділом - Шевченківським УП ГУНП у місті Києві.

20. Листом від 14.08.2018 №ЛК-5707/125/05/56-2018 ГУ МВС України в місті Києві запрошено позивача прибути 17.08.2018 до управління кадрового забезпечення або повідомити про можливість прибути в інший день. Вказаний лист, направлений з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, позивачу не вручено. Згідно з довідкою підприємства поштового зв'язку поштове відправлення не вручено у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.

21. Наказом ГУ МВС України в місті Києві від 17.08.2018 №32 о/с "Щодо особового складу" ОСОБА_1 з 20.08.2018 звільнено у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно з підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

22. У день звільнення позивач була відсутня на роботі.

23. Листом від 17.08.2018 №ЛК-5831/129/01/26-2018 відповідач повідомив ОСОБА_1 про її звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до наказу ГУ МВС України в місті Києві від 17.08.2018 №32 о/с "Щодо особового складу" та запропонував прибути до ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві для отримання трудової книжки.

24. Вказаний лист та витяг з наказу про її звільнення направлено на адресу позивача 17.08.2018, що підтверджується описом вкладення у поштове відправлення та касовим чеком щодо сплати за відправлення цього листа. Адреса, на яку позивачу направлено вищевказаний лист є тотожною адресі, зазначеній нею у позовній заяві.

25. Трудову книжку ОСОБА_1 отримала нарочно 29.10.2018, що підтверджується відповідною розпискою.

ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

26. Конституція України

26.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Кодекс законів про працю України

27.1. Статтею 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в Статтею 47 КЗпП України.

27.2. Згідно з ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

28. Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58

28.1. За приписами п. 4.1. Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

28.2. Відповідно до пункту 4.2 Інструкції якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

IV. Позиція Верховного Суду

29. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в день свого звільнення не працювала, та 17.08.2018, відповідачем було направлено на її адресу лист, в якому відповідач повідомив про звільнення та просив прибути до ліквідаційної комісії Головного управління для отримання трудової книжки.

32. Не заперечуючи в цілому проти вказаних обставин, позивач, однак, зазначає, що відповідачем обов'язок, встановлений п. 4.2. Інструкції №58, виконаний не був, оскільки у листі, який був направлений на її адресу 14.08.2018, не міститься вказівка на необхідність отримання трудової книжки. Верховний Суд вважає такі твердження позивача помилковими, з огляду на наступне.

33. Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, відповідальність, визначена ч. 5 ст. 235 КЗпП України, за затримку видачі трудової книжки, настає лише у випадку наявності вини роботодавця. Судами встановлено, що відповідачем на адресу позивача надсилалися два листи - лист від 14.08.2018, відповідно до змісту якого позивача повідомлено про те, що третя особа та відповідач перебувають у стані припинення та запрошено до управління кадрового забезпечення з метою вирішення питання про подальше проходження служби, та лист від
17.08.2018, яким позивача повідомлено про її звільнення з 20.08.2018, а також запрошено до ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві для отримання трудової книжки. Отже, виконанням обов'язку, передбаченого п. 4.2. Інструкції №58 є надсилання листа не від 14.08.2018, як помилково вважає позивач, а від
17.08.2018.

34. При цьому, як встановлено судом першої інстанції, лист від 17.08.2018 був надісланий позивачу на адресу, тотожну адресі, зазначеній особисто позивачем у позовній заяві. Докази надсилання цього листа поштовим відправленням з описом вкладення містяться в матеріалах справи.

35. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту п. 4.2. Інструкції №58 вбачається, що обов'язок роботодавця направити працівнику, який не був присутній на роботі, у день його звільнення поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки вичерпується саме надсиланням повідомлення у встановлений п. 4.2. строк, а не отриманням такого повідомлення працівником.

36. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем виконано обов'язок щодо надіслання звільненому працівнику у день звільнення з роботи, якщо він в цей день відсутній на роботі, поштового повідомлення про необхідність отримати трудову книжку.

Обставин, які б свідчили про те, що позивач зверталася до відповідача про видачу трудової книжки раніше ніж 29.10.2018 і останній відмовив їй, судами не встановлено, а отже затримка видачі трудової книжки позивачу відбулася не з вини роботодавця, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку з затримкою видачі їй трудової книжки, відсутні.

37. Доводи касаційної скарги щодо порушення відповідачем порядку звільнення ОСОБА_1 Верховним Судом відхиляються, оскільки обставини звільнення позивача не входять до предмету доказування цієї справи.

38. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

39. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 відсутні.

40. Згідно зі ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі № 640/20012/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіА. В. Жук М. В. Білак О. В. Калашнікова