Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.05.2020 року у справі №813/2488/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2020 року

Київ

справа №813/2488/14

адміністративне провадження №К/9901/19273/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гронло-Львів" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 (головуючий суддя Гінда О.М., судді: Качмар В.Я., Ніколін В.В.) у справі №813/2488/14 за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гронло-Львів" до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гронло-Львів" (далі - ТОВ "Гронло-Львів", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ОДПІ, відповідач), у якому позивач просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.01.2014 №№0000122203 та 0000132203.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Гронло-Львів" звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Гронло-Львів" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 у справі №813/2488/14.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №813/2488/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою суду від 18.05.2020 справу прийнято до провадження, здійснено заміну відповідача правонаступником та призначено до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 19.05.2020.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ "Гронло-Львів" зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, апеляційним судом порушено норми матеріального і процесуального права. Як вказує позивач, господарські операції з контрагентами є реальними, товари і послуги придбавалися та були використані позивачем у господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивач звертає увагу, що правовідносини між позивачем і контрагентами оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що ТОВ "Гронло-Львів" жодних порушень податкового законодавства не вчинено, висновки в акті перевірки про непідтвердження факту вчинення господарських операцій безпідставні, оскільки умови договору виконані сторонами, оплату вартості проведено, господарські зобов`язання виконані належним чином. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2014.

Відповідачем подано до суду відзив на касаційну скаргу, ОДПІ вказує, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою, а рішення суду апеляційної інстанції законним та правомірним, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судове рішення - без змін.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 10.12.2013 №489, податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гронло-Львів» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Лідерком» за весь період взаєморозрахунків.

За результатами перевірки складено акт від 19.12.2013 №556/22-40/20844763, згідно якого, перевіркою встановлено порушення позивачем:

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 99722грн., у зв`язку з включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по отриманих податкових накладних від ТОВ «Лідерком», ТзОВ «БК «АРС»;

пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платником податків не надано посадовим особам органів державної податкової служби документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ґрунтуються на тому, що правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Також, податковий орган посилався на те, що ОДПІ листом від 24.05.2013 №5394/10/22-10/67 було зобов`язано платника у відповідності до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України відновити протягом 90 днів знищені первинні документи та надати їх для проведення перевірки. Однак, ТОВ «Гронло-Львів», ані до початку перевірки, ані до моменту винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень такі документи не надав.

На підставі акта перевірки, ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 14.01.2014:

№0000122203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 124653грн., у тому числі за основним платежем 99722грн., за штрафними санкціями 24931грн.;

№0000132203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» в розмірі 510грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції позов задовольнив повністю, посилаючись на те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лідерком», ТОВ «БК «АРС» підтверджується належним чином оформленими первинними документами. При цьому, суд відхилив посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки первинних документів, оскільки у матеріалах справи наявний лист Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 03.12.2013 №16/9-12866, з якого вбачається, що під час проведення огляду приміщення по вул .Зеленій, 269 у м.Львові, виявлено залишки спалених установчих та бухгалтерських документів ТОВ «Гронло-Львів».

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено, з огляду на те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв цей лист ОДПІ про необхідність відновлення документів до уваги, оскільки в силу закону позивач зобов`язаний був відновити усі первинні документи, які було втрачено чи знищено. Таким чином, позивач отримавши повідомлення та наказ про проведення спірної перевірки, повинен був надати усі первинні документи, які стосуються її проведення та які уже на цей час мали бути відновлені, чого позивачем зроблено не було. Крім того, з наявних у справі копій договорів, видаткової та податкової накладних, актів виконаних робіт вбачається, що такі від імені ТОВ «БК «АРС» підписані особами, які у протоколах допиту підтвердили, що первинні та бухгалтерські документи не підписували, висновком експерта встановлено, що підписи на документах податкової звітності ТОВ «БК «АРС», виконані не вказаною у документах особою.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 85.2 статті 82 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 ПК України).

За приписами пункту 44.5 статті 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно пунктом 44.7 статті 47 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Судами з`ясовано, що 24.05.2013 ОДПІ вруччено позивачу лист №5394/10/22-10/67 про зобов`язання відновлення втрачених первинних документів протягом 90 календарних днів та надати їх для перевірки, враховуючи те, що ТОВ «Гронло-Львів» не має доступу до документів у зв`язку з виселенням Товариства з приміщень.

З листа Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області від 03.12.2013 №16/9-12866 вбачається, що в Сихівського РВ знаходяться матеріали кримінального провадження за №12013150030001486 від 15.06.2013, в ході досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, на підставі ухвали Сихівського районного суду м.Львова проводився огляд приміщення, що по вул.Зеленій, 269 у м.Львові, під час якого було виявлено залишки спалених установчих та бухгалтерських документів ТОВ «Гронло-Львів».

Наказом від 10.12.2013 №489 відповідачем призначено перевірку, повідомлення про проведення якої та копію наказу на адресу ТОВ «Гронло-Львів» надіслано 10.12.2013 рекомендованим листом та вручені 13.12.2013.

Однак, всупереч наведеним вище правовим положенням, позивачем під час проведення перевірки не надано первинних документів щодо здійснення господарських операцій з ТОВ «Лідерком», ТОВ «БК «АРС». Таким чином, позивач отримавши повідомлення та наказ про проведення спірної перевірки, повинен був надати усі первинні документи, які стосуються її проведення та які уже на цей час мали бути відновлені, чого позивачем зроблено не було.

Згідно з пунктом 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Апеляційний суд за результатами розгляду справи дійшов правомірного висновку, що оскільки позивачем не було надано до перевірки документів, відповідачем в межах податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 №0000132203, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 510грн.

Крім іншого, податковим органом встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 99722грн., у зв`язку з включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по отриманих податкових накладних від ТОВ «Лідерком», ТзОВ «БК «АРС» та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 №0000122203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 124653грн., у тому числі за основним платежем 99722 грн., за штрафними санкціями 24931грн.

На підставі матеріалів справи судами вказано, що придбання субпідрядних робіт та будівельних матеріалів, пов`язане з укладенням позивачем з Сільською радою с.Коростів Сколівського району Львівської області та Виконавчим комітетом Бібрської міської ради про виконання будівельних робіт.

18.07.2011 між Сільською радою с.Коростів Сколівського району Львівської області (замовник) та позивачем (підрядник) укладено додатковий договір №18/07-11 до договору від 06.12.2005№19/12-1 на виконання будівельних робіт, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується власними силами і засобами, в узгоджені сторонами терміни у відповідності до вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи по будівництву середньої школи на 150 учнів в с.Коростів Сколівського району, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

21.07.2011 між Виконавчим комітетом Бібрської міської ради (замовник) та позивачем (виконавець) укладено договір №2, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати роботи по реконструкції резервуару по вул.Шевченка у м.Бібрка Перемишлянського району Львівської області, а замовник - прийняти та оплатити дану послугу.

З метою забезпечення виконання вказаних договорів, позивачем було укладено такі договори.

27.07.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «АРС» (підрядник) укладено договори, відповідно до умов яких замовник доручає і оплачує, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати наступні роботи: реконструкція резервуару по вул.Шевченка в м.Бібрка, Перемишлянського району Львівської області; будівництво середньої школи на 150 учнів в с.Коростів Сколівського району Львівської області.

01.08.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ «Будівельна компанія «АРС» (продавець) укладено договір №01/811 на поставку товару, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію в подальшому товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар на свій склад та провести за нього оплату на умовах даного договору. Кількість і розгорнутий асортимент товару визначається в накладних, які є невід`ємними частинами даного договору. Поставка товару здійснюється на умовах вивозу автомобільним транспортом продавця або самовивозом.

03.10.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ «Лідерком» (продавець) укладено договір №450/12 на поставку товару, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію в подальшому товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар на свій склад та провести за нього оплату на умовах даного договору. Кількість і розгорнутий асортимент товару визначається в накладних, які є невід`ємними частинами даного договору. Поставка товару здійснюється на умовах вивозу автомобільним транспортом продавця або самовивозом.

Суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження реальності вказаних операцій позивачем надано суду копії податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, актів узгодження договірної ціни, локальних кошторисів, відомостей ресурсів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 за липень 2011 року, актів приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за липень 2011 року, розрахунків загальновиробничих витрат до договірної ціни.

А також позивачем надано: копію свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Будівельна компанія «АРС», свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100316977 ТОВ «Будівельна компанія «АРС», довідку про взяття його на облік як платника податків, довідки статистики, ліцензії АБ №557285, виданої ТОВ «БК «АРС» на здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури терміном дії з 09.11.2010 по 09.11.2013; копію свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Лідерком», свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100055224 контрагента ТОВ «Лідерком», ліцензії АВ №589907, виданої ТОВ «Лідерком» на здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури терміном дії з 10.08.2011 по 10.08.2014.

Оплата за придбані товари (роботи,послуги) здійснена позивачем в безготівковій формі, що підтверджується виписками банку та платіжними дорученнями.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Отже, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Витрати, які приймають участь у формуванні об`єкта оподаткування - це документально підтверджені витрати операційної діяльності.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Судом апеляційної інстанції вказано, що в обґрунтування законності прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 №0000122203 відповідач посилався на те, що правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Відповідач вказував про обставини, встановлені у актах ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 17.05.2013 №1698/22-8/35197074 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лідерком» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.09.2011 по 29.02.2012» та від 13.05.2013 №1622/22.8/37264634 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «АРС» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2010 по 31.03.2013». Зокрема, що перевірками встановлено відсутність на даних підприємствах управлінського та технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів. Також, у акті перевірки відповідач зазначив про свідчення осіб, які від імені контрагентів здійснювали підписання первинних та бухгалтерських документів. Вказані особи свою участь у діяльності юридичних осіб заперечували.

Як з`ясовано судом апеляційної інстанції, згідно листів Коростівської сільської ради Сколівського району Львівської області від 18.09.2014 №209 та Бібрської міської ради від 26.09.2014 №02-13/570, фактичним виконавцем будівельних робіт виступало ТОВ «Гронло-Львів» та залучення субпідрядних організацій не погоджувалось.

Крім того, з наявних у справі копій договорів, видаткової та податкової накладних, актів виконаних робіт вбачається, що такі від імені ТОВ «БК «АРС» підписані Неживим О.Г., а від імені ТОВ «Лідерком» - Пугачовим О.В.

Однак, згідно протоколу допиту гр. ОСОБА_1 , отриманого 26.07.2012 ст.слідчим з ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області, капітаном податкової міліції Кухарем О.П., під час допиту ОСОБА_1 пояснив, що про діяльність ТОВ «БК «АРС» йому невідомо, відношення до діяльності не має, службовою особою Товариства ніколи не був, документів від імені ТОВ «БК «АРС» первинних та бухгалтерських, не підписував.

Разом з тим, відповідно до висновку експерта Вінницького відділення КНДІСЕ від 01.10.2012 №1296/12/21, підписи на документах податкової звітності ТОВ «БК «АРС», виконані не самим ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно протоколу допиту гр. ОСОБА_2 , отриманого 26.07.2012, під час допиту директор ТОВ «Лідерком» пояснив, що вказане підприємство ним зареєстроване за винагороду, фактичної господарської діяльності на підприємстві він не проводив, будь яких робіт, послуг, товарів нікому не постачав та ні від кого не отримував.

Апеляційний суд правомірно зауважив, що якщо податкові накладні підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності юридичних осіб, такі податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товару та виконання робіт.

З вказаною позицією суд касаційної інстанції погоджується, надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Верховний Суд вказує, що згідно правового висновку Верховного суду України, податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як встановлено приписами податкового законодавства, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 22.09.2015 по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень - документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Суд звертає увагу, що платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

За результатами касаційного розгляду, Суд дійшов висновку, що апеляційним судом виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається, доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гронло-Львів" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду