Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2019 року у справі №817/252/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа №817/252/18

адміністративне провадження №К/9901/235/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Анцупової Т. О., Мороз Л. Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (суддя Друзенко Н. В. ) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (головуючий суддя Шавель Р. М., судді: Кузьмич С. М., Довга О. І.) у справі №817/252/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі по тексту - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача області щодо незатвердження проекту землеустрою по відведенню позивачу земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованої на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області, та передачі в оренду строком на сім років земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 42,5850 га, ;

- зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою по відведенню ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованої на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області, та передачі в оренду строком на сім років земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 42,5850 га.

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 23 лютого 2016 року №17-745/16-16-СГ позивачу наданий дозвіл на розроблення вказаного проекту землеустрою. Однак, ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), оскільки дана земельна ділянка була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами. Така відмова, на думку позивача, є протиправною, оскільки пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" від 18 лютого 2016 року № 1012-VIII встановлено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" від 18 лютого 2016 року № 1012-VIII одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 134 ЗК України, що виключаються Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" від 18 лютого 2016 року № 1012-VIII.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області по незатвердженню Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на сім років ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами с. Повча на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, площа 42,5850 га. ). Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на сім років ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами с. Повча на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, площа 42,5850 га. ).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою заявлений ОСОБА_1 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, що викладено в листі № Р-3808/0-6495/0/6-17 від 19 серпня 2017 року, про відмову в затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 42,5850 га в оренду строком на 7 (сім) років для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 серпня 2017 року (вх. № Р-3808/0/5-17 від 04 серпня 2017 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 42,5850 га в оренду строком на 7 (сім) років для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області, із прийняттям за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 26 січня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування площею 42,5850 га, яка розташована на території Повчанської сільської ради для ведення фермерського господарства в оренду строком на 7 років (а. с.15).

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 23 лютого 2016 року №17-745/16-16-СГ ОСОБА_1. наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 42,5850 гектара в оренду строком на 7 (сім) років для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області (а. с.16).

В подальшому, позивачем був замовлений та розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 (сім) років для ведення фермерського господарства.

11 березня 2016 року начальником Управління Держгеокадастру у Дубенському районі Рівненської області наданий висновок №64/41-16 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 років для фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами с. Повча Дубенського району Рівненської області (а. с.25).

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а. с.28-29).

17 липня 2017 позивач звернулася з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованої на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області та передачі в оренду строком на сім років земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 42,5850 га (а. с.19).

Відповідачем було розглянуто проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та листом від 28 липня 2017 року № Р-3482/0-6215/0/6-17 надано відповідь і повернуто проект на доопрацювання (а. с.20).

Після доопрацювання проекту землеустрою, 04 серпня 2017 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою (а. с.21).

19 серпня 2017 року листом №Р-3808/0-6495/0/6-17 Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області надало відповідь-відмову щодо затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованої на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області та передачі в оренду строком на сім років земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 42,5850 га, де вказано, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №93 від 26 серпня 2015 року "Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами" (із змінами, внесеними наказом від 17 серпня 2017 року №406) включено до переліку земельну ділянку площею 42,5850 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Повчанської сільської ради Дубенського району і запропоновано позивачу взяти участь у земельних торгах (а. с.22).

Задовольняючи вимоги адміністративного позову в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку, що чинне законодавство передбачає право позивача на отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, оскільки дозвіл на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 отримала до внесення змін до абзацу 16 частини 2 статті 134 ЗК України, а саме до 03 квітня 2016 року. Суд вказав на те, що відповідачем, всупереч встановленого законом обов'язку у двотижневий строк затвердити погоджений проект землеустрою, було включено спірну земельну ділянку до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, внаслідок чого допущено протиправну бездіяльність по незатвердженню проекту землеустрою. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач в даному випадку помилково вважає надані йому повноваження дискреційними, а тому ефективним способом захисту порушених прав позивача буде саме зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області затвердити поданий позивачем проект землеустрою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про часткове задоволення прозову, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що станом на час звернення позивача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування для ведення фермерського господарства в оренду порядок передачі громадянам таких земельних ділянок здійснювався в порядку, передбаченому статтею 123 ЗК України та не передбачав продажу права на них окремими лотами на земельних торгах. При цьому особи, які отримали дозвіл на розробку проекту землеустрою до внесення змін до ЗК України, мають право на отримання такої земельної ділянки без проведення торгів, з огляду на що надана відповідачем у формі листа відмова у затвердженні проекту землеустрою є протиправною. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що в даному випадку відповідачем не була допущена бездіяльність, оскільки звернення позивача було розглянуте, за результатами чого прийняте рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою. Крім того, суд вказав на те, що за своє правовою природою повноваження відповідача є дискреційними та належать до його виключної компетенції, а тому правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області повторно розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди залишили поза увагою те, що включення у передбаченому законом порядку спірної земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Права на які виставляються на торги у формі аукціону, виключає можливість відчуження цієї земельної ділянки її розпорядником до завершення торгів відповідно до положень статті 136 ЗК України.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".

За змістом частин 1 -2 статті 116 ЗК України (тут і далі - в редакції, станом на час отримання позивачем дозволу на розроблення проекту землеустрою) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених частин 1 -2 статті 116 ЗК України або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених частини 2 статті 123 ЗК України, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до абзацу 16 частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" №1012-VIII від 18 лютого 2016 року (далі-Закон №1012-VIII), який набрав чинності 03 квітня 2016 року, було внесено зміни до Земельного кодексу України, якими зокрема абзац 16 частини 2 статті 134 ЗК України викладено в іншій редакції. Відповідно до нової редакції не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Таким чином, з 03 квітня 2016 року земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема для ведення фермерського господарства, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Втім, пунктом 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ~law36~ передбачено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності ~law37~ одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються ~law38~.

Отже, законодавцем передбачено можливість реалізації особами, які отримали дозвіл на розроблення проекту землеустрою, набутого ними до внесення вказаних змін права на відведення відповідної земельної ділянки без проведення земельних торгів. З огляду на вказані правові норми, колегія суддів зазначає, що в такому випадку розпорядник земель не вправі посилатись на необхідність проведення земельних торгів як на підставу для відмови особі у затвердженні проекту землеустрою.

Як встановили суди, ОСОБА_1 отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 42,5850 гектара в оренду строком на 7 (сім) років для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області згідно з наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №17-745/16-16-СГ від 23 лютого 2016 року, тобто до внесення змін до ЗК України, а тому позивач користується гарантіями, визначеними пунктом 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ~law39~.

Відповідно до частини 4 статті 123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому частини 4 статті 123 ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина 6 статті 123 ЗК України (тут і далі - в редакції, станом на час звернення позивача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (частина 10 статті 123 ЗК України).

Частиною 13 статті 123 ЗК України передбачено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем розроблено на замовлення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 (сім) років для ведення фермерського господарства, вказаний проект було погоджено у встановленому законом порядку та наданий відповідний висновок; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з аналізу положень частин 6, 10, 13 статті 123 ЗК України вбачається, що затвердження проекту землеустрою або надання відмови у його затвердженні має здійснюватись шляхом прийняття відповідного рішення.

Так, правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Разом з тим, в даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив ОСОБА_1 відповідь у формі листа. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду чи відмову у його затвердженні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо протиправності наданої відповідачем відповіді на заяву позивача у формі листа.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", без дотримання вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання вказаної відмови протиправною.

Стосовно посилань відповідача на дискреційність наданих йому повноважень щодо затвердження проекту землеустрою, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Втім, із наданого відповідачем листа вбачається, що вирішуючи питання про затвердження проекту землеустрою наявність чи відсутність обставин, визначених статтею 123 ЗК України, ні відповідачем, ні судами не досліджувались, відтак, відсутні достатні правові підстави вважати, що відповідачем були з'ясовані усі істотні обставини, за яких таке рішення може бути прийняте.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду.

З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, в даному випадку є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства із прийняттям відповідного владного рішення.

Що стосується вимог касаційної скарги про скасування рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, колегія суддів зазначає, що в результаті його перегляду в апеляційному порядку постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року зазначене рішення суду першої інстанції було скасовано в повному обсязі, а тому підстави для його перегляду Верховним Судом як судом касаційної інстанції в адміністративних справах у порядку, визначеному главою 2 розділу ІІІ чинної редакції КАС України, відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

Т. О. Анцупова

Л. Л. Мороз,

Судді Верховного Суду