Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.01.2019 року у справі №810/2985/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року

м. Київ

справа № 810/2985/18

адміністративне провадження № К/9901/2776/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шарапи В. М.,

суддів - Тацій Л. В., Чиркіна С. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Сорочка Є. О. (головуючий), суддів: Коротких А. Ю., Федотова І. В. у справі за його позовом до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради про зобов'язання вчинити дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив:

1.1 зобов'язати Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради надати йому статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

2. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 13 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.

2.1 Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що належних та допустимих доказів на підтвердження фактичної участі позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони справа не містить, поряд із цим відсутнє також документальне підтвердження участі позивача у таких формуваннях, що є обов'язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:

3.1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області 20 червня 2002 року.

3.2 Згідно відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача, у період з 8 липня 1961 року по 27 січня 1997 року останній працював водієм в АТБ тресту "Київводбуд".

3.3 Відповідно до довідки приватного акціонерного товариства Спеціалізована пересувна механізована колона №241 від 19 березня 2012 року №28, водій автомашини ЗИЛ-131 державний НОМЕР_3 ОСОБА_1 був зайнятий на перевезенні матеріалів для буріння свердловин в 30-ти кілометровій зоні відчуження в період 29,30,31 жовтня та 2 грудня 1986 року с. Рудня Грезля (шляхові листи №786883,786893,786894,755733, відповідно), 3 грудня 1986 року с. Кливени (шляховий лист №755775).

3.4 Позивач має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_4 від 4 квітня 2013 року. Відповідно до вкладки до вищевказаного посвідчення він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

3.5 Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 11 лютого 2013 року №2178-3263 за результатами розгляду звернення позивача та документації на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС позивачу встановлено основний діагноз: Церебральний атеросклероз з артеріальною гіпертензією. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. з ХПМК в вертебро-базилярному басейні, вестибуло-вегетативною дисфункцією. ІХС: стенокардія напруги, ФК-ІІ.

Кардіосклероз постінфарктний (2010 р. ), СН ІІ-А. Цукровий діабет ІІ тип, важка форма, інсулінозалежний, стадія декомпенсації. Висновок: захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

3.6 Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 7 серпня 2013 року серії КИО-1 №0416591, з 22 лютого 2013 року позивачу довічно встановлено другу групу інвалідності та зазначено причину інвалідності - захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

3.7 Також судом встановлено, що позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради із заявою про видачу посвідчення інваліда війни як особі, залученої до складу формувань Цивільної оборони, яка стала інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

3.8 Листом від 20 листопада 2017 року №5-8588 Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради повідомило позивача, що за наданими ним документами, управління не може надати статус інваліда війни, із-за відсутності законних підстав.

Відповідач вказує, що статус інваліда війни встановлюється особам, залученим до складу формувань Цивільної оборони на підставі документів, які повинні містити інформацію про розпорядчий документ по підприємству, установі про залучення осіб до складу зазначеного формування, усі відомості про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності та причину захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

3.9 Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

4.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що відповідач безпідставно вимагає документальне підтвердження, саме, його участі у формуваннях цивільної оборони.

5. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

8. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Згідно пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - ~law9~; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

10. Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія ~law10~.

11. Згідно з пунктом 10 цього Положення посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

12. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - ~law12~) учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

13. Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 6 червня 1975 року №90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, у тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

14. Суди попередніх інстанцій встановили факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків при виконанні трудових обов'язків.

15. Зазначені обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка брала участь в ліквідації наслідків внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені ~law13~. Водночас, для набуття статусу інваліда війни, з підстав, встановлених ~law14~, окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, ~law15~ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

16. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

17. З огляду на наведене вище колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відсутні достатні підстави для набуття позивачем статусу інваліда війни з підстав, встановлених ~law16~.

18. Отже, за наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

19. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого, 10 травня, 7 червня, 21 серпня 2018 року (справи № 368/1579/14,279/12162/15-а, 377/797/17,79/2285/16-а, відповідно).

20. Інші доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, а зводяться до переоцінки досліджених судом доказів.

21. На підставі викладеного, Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

22. У відповідності до частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Шарапа

Судді: Л. В. Тацій

С. М. Чиркін