Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.11.2020 року у справі №826/14305/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 826/14305/15

адміністративне провадження № К/9901/19423/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л. І.,

суддів: Хохуляка В. В., Ханової Р. Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція) на постанову Київського окружного адміністративного суду від
10.11.2015 (суддя - Іщук І. О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 (головуючий суддя - Оксененко О. М., судді - Губська Л. В., Федотов І. В. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профсталь" (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

У липні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення - рішення Інспекції від 23.03.2015 № 29126552201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій Товариством за перевищення встановлених лімітів залишку готівки у касі.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню. При цьому, позивач стверджує, що відповідачем не було прийнято до уваги докази, які підтверджують використання готівкових коштів, зокрема, докази здійснення поштового переказу коштів. Крім того, позивач зазначив, що відповідач застосував санкції із пропуском строку, встановленим статтею 250 Господарського кодексу України.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 10.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у М. Києві від 23.03.2015 № 29126552201.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.04.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки доводи, наведені Товариством у позовній заяві, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Решта доводів Інспекції зводиться до цитування акту перевірки, норм "Положення про ведення касових операцій у національній валюті", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 №637 та Податкового кодексу України.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л. І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В. В., Ханова Р. Ф.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.11.2020 касаційну скаргу Інспекції прийняв до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на
17.11.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві провела планову виїзну перевірку ТОВ "Профсталь" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з
01.04.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з
01.04.2012 по 31.12.2013.

За наслідками перевірки відповідач склав Акт від 17.03.2015 № 198/26-55-22-01/30633869, у якому зробив висновок про порушення позивачем вимог пункту 2.8 розділу 2 та пунктів 3.4,3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Правління НБУ від
15.12.2004 № 637.

Перевіркою було виявлено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі Товариство в період з 07.12.2012 по 20.12.2013 на загальну суму 65 556,87 грн, у зв'язку із відсутністю підписів одержувачів готівкових коштів в видаткових касових ордерах від 07.12.2012 № 176, № 177, № 178, № 179; від 17.12.2012 №182, №183; від 20.12.2012 №189, №190; від 09.01.2013 №2, №3, №4, №5, №7, №8; від
25.01.2013 №18, №19, №20, №21, №22, №23; від 11.02.2013 №27, №28; від 07.03.2013 №35, №36, №37, №38, №39, №40; від 22.03.2013 №42, № 43, №44, №45; від 05.04.2013 №51, №52; від 19.04.2013 №56, №57, №58, №59, №60, №61; від 13.05.2013 №66, №67; від 27.05.2013 №75, №76, №77, №78, №79, №80; від 11.06.2013 №90, №91, №92, №93; від 21.06.2013 №98, №99, №100, №101, №102, №103; від 08.07.2013 №104, №105; від
23.07.2013 №98, №103, №114, №115, №116, №117, №118, №119; від 09.08.2013 №121, №122; від 23.08.2013 №126, №127, №128, №129, №130, №131; від 17.09.2013 №139, №140; від 26.09.2013 №142, №143, №144, №145, №146, №147; від 14.10.2013 №157, №158; від 24.10.2013 №161, №162, №163, №164, №165, №166; від 12.11.2013 №169, №170; від 22.11.2013 №173 №174, №175, №176, №177, №178; від 10.12.2013 №186, №187; від 20.12.2013 №191, №192, №193, №194, №195, №196.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, Інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.03.2015 № 29126552201 про застосування до ТОВ "Профсталь" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 131 113,74 грн за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі, у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день на підставі абзацу 3 частини 1 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95.

Не погоджуючись із висновками податкового органу позивач звернувся до суду про скасування податкового повідомлення - рішення від 23.03.2015 № 29126552201.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та "Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637).

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 2.7 Положення № 637 закріплено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

Згідно з абзацом 1,4 пункту 2.8 Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Згідно з пунктом 3.7 Положення № 637, приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.

У пункті 3.10 Положення № 637 визначено, що прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну.

У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється.

Приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися в день їх складання.

Виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються.

У касових ордерах, які оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій (видача готівки за видатковими відомостями, електронними платіжними засобами, здавання готівки до банку, отримання готівки з банку за чеком та оприбуткування її в касі тощо), реквізит "Одержав" або "Прийнято від" не заповнюється.

При проведенні перевірки з питань дотримання вимог постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004 р. N 637 встановлено факт перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі.

Абзацом 3 частини 1 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95, який прийнятий згідно зі статтею 25 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року та діє до прийняття відповідного закону, установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Судами попередніх інстанцій зроблено висновки, що даною правовою нормою встановлено відповідальність за перевищення встановленого розміру готівки, при цьому підставою для застосування такої відповідальності є саме обставина виявлення перевищення, тобто фіксація факту наявності більшого, ніж встановлено, розміру коштів у позивача.

Також під час дослідження доказів у справі, судами зазначено, що відсутність підписів фізичних осіб у видаткових касових ордерах не є доказом наявності надлишку понад ліміт готівки, у розмірі зазначеному у цих ордерах, в касі Товариства. Доказів на підтвердження або спростування даної обставини відповідачем, ані у акті перевірки, ані під час судового розгляду не надано.

Позивач, наявність вказаних у акті порушень спростував та зазначив, що ним було здійснено перекази коштів за допомогою оператора поштового зв'язку. На підтвердження цієї обставини позивач надав суду фіскальні чеки КМД УДППЗ "Укрпошта" про здійснення поштових переказів коштів, які у повній мірі досліджені судом першої інстанції та долучені до матеріалів цієї справи. При цьому, ці фіскальні чеки містять усі встановлені реквізити, а саме: суми переказу, вартості переказу, сплаченого позивачем.

Відповідач не спростовував обставину перерахування позивачем коштів за допомогою оператора поштового зв'язку. Нормами "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" не передбачено можливості обрахування суми коштів за документами, у яких відсутні підписи одержувача, як суми, що залишилася в касі Товариства, натомість відповідачем не встановлено фактичного залишку коштів в касі Товариства під час проведення перевірки або у ході судового розгляду станом на кожну із дат, що ним перевірялася.

Крім того, під час розгляду справи колегія суддів Верховного Суду прийшла до висновку щодо неправомірності застосування контролюючим органом положень Указу № 436/95 для здійснення розрахунку штрафних (фінансових) санкцій у податковому повідомленні - рішенні від 23.03.2015 № 29126552201, зважаючи на таке.

Статтею 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення.

Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Пунктом 3 статті 18 цього Договору також передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, діяння, які є злочинними, адміністративними і дисциплінарними порушеннями, відповідальність за них.

Оскільки, шляхом прийняття "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, було врегульовано правовідносини державним органом, який наділено законодавчою ініціативою, то Указ № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення, як перевищення лімітів залишку готівки у касах, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неможливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1 Указу № 436/95, та вважає за неможливе їх застосування у правовідносинах, що виникли після набрання чинності "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від
15.12.2004 № 637.

Крім цього, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності посилання позивача на застосування санкції з пропуском строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України (далі у тексті - ГК України, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), з огляду на наступне.

Статтею 250 ГК України встановлені строки застосування до суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій у терміни півроку з моменту встановлення правопорушення, але не більш ніж рік з моменту його скоєння.

Відповідно до частини 2 статті 250 ГК України дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

При цьому частина 2 статті 250 ГК України вступила в законну силу з 01.01.2011 року згідно із доповненнями, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України".

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Ураховуючи, що відповідно до акту перевірки датами вчинення ймовірних порушень позивачем є дати після 01.01.2011, то суди дійшли вірних висновків, що на дані правовідносини норма статті 250 Господарського кодексу не поширюється.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. І. Бившева В. В. Хохуляк Р. Ф. Ханова