Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.05.2018 року у справі №813/2243/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2018 року

Київ

справа №813/2243/17

адміністративне провадження №К/9901/50905/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Кравчука В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про визнання протиправними дій та скасування рішень за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В., Святецького В.В. від 10 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (далі - Інспекція ДАБК у м. Львові, позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України, відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення рішення про скасування від 18 травня 2017 року № 11-н/пз та припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 18 травня 2017 року № 11-н/пз;

- скасувати рішення про скасування від 18 травня 2017 року № 11-н/пз;

- скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 18 травня 2017 року № 11-н/пз.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача, яким скасовано припис про заборону експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не прийнятого в експлуатацію, від 23 січня 2017 року, та постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06 лютого 2017 року №0006-вих-671/16, а також припис, винесений за наслідками перевірки, є протиправними, оскільки скасовані рішення позивача прийняті на законних підставах та у межах наданих повноважень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваних рішень відповідач не діяв у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, та скасував законні рішення позивача.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року апеляційну скаргу Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (далі - Львівська дирекція УДППЗ «Укрпошта», третя особа) задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Задовольняючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що сторони у справі є суб'єктами владних повноважень, у зв'язку з чим за відсутності між ними спору щодо реалізації їхньої компетенції у сфері контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові є безпідставним, оскільки пунктом 5 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції) було передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Інспекція ДАБК у м. Львові звернулася із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року та залишити у силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки тому, що Інспекція ДАБК у м. Львові є виконавчим органом Львівської міської ради, який діє на правах самостійного управління. Право органів місцевого самоврядування звертатися до суду, у тому числі у відносинах з органами державної влади, визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Положенням про інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові та її структуру, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11 листопада 2016 року № 1027 (далі - Положення № 1027).

Від ДАБІ України надійшов відзив на касаційну скаргу Інспекції ДАБК у м. Львові, у якому міститься заперечення проти вимог касаційної скарги та вказується на їх необґрунтованість, а також зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22 лютого 2017 року Львівська дирекція УДППЗ «Укрпошта» звернулась до відповідача із зверненням № 01-06-39 «Щодо незаконного накладення штрафу», у якому просила скасувати рішення позивача - постанову № 006-вих-671/16 від 06 лютого 2017 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності щодо об'єкта: «Реконструкція з розширенням Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» будівлі на вул. Словацького, 1 у м. Львові за рахунок прибудови котельні на комбінованому паливі».

24 лютого 2017 року Департаментом ДАБІ у Львівській області скеровано ДАБК у м. Львові вимогу головного інспектора будівельного нагляду № 1013-6/1240-17 щодо надання інформації та належним чином завірених копій документів, складених за результатами здійснення відповідних заходів контролю щодо об'єкта будівництва за адресою: м. Львів, вул. Словацького, 1.

06 березня 2017 року, з метою виконання цієї вимоги, позивач надіслав на адресу відповідача відповідні документи. За результатами їх перевірки встановлено, що 23 січня 2017 року посадовими особами Інспекції ДАБК у м. Львові, у присутності представника замовника - начальника технічного відділу Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Новосада В.П., проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва «Реконструкція з розширенням Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» будівлі на вул. Словацького, 1 у м. Львові за рахунок прибудови котельні на комбінованому паливі». За результатами здійснення відповідних заходів контролю посадовими особами Інспекції складено акт перевірки від 23 січня 2017 року, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 січня 2017 року, припис про заборону експлуатації закінченого будівництвом об'єкта, не прийнятого в експлуатацію, від 23 січня 2017 року, та винесено постанову по накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06 лютого 2017 року № 006-вих-671/16 (щодо Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта»).

Під час проведення документальної перевірки, яка відбулась 17 січня 2017 року з виїздом на місце, встановлено, що на об'єкті будівництва завершено будівельні роботи по реконструкції з розширенням УДППЗ «Укрпошта» будівлі на вул. Словацького, 1 у м. Львові за рахунок прибудови котельні на комбінованому паливі. Окрім того, встановлено здійснення експлуатації об'єкта без зареєстрованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що підтверджено проведеною фотофіксацією. У зв'язку із цим, позивач дійшов до висновку про порушення Львівською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» вимог містобудівного законодавства, а саме частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - Порядок № 461).

18 травня 2017 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту ДАБІ у Львівській області Якимець Г.В. із залученням начальника інспекційного відділу Департаменту ДАБІ у Львівській області Чопка В.С., відповідно до наказу від 20 квітня 2017 року № 662 та на підставі довідки про результати документальної перевірки від 13 квітня 2017 року, проведено позапланову перевірку дотримання Інспекцією ДАБК у м. Львові (вул. Угорська, 7а, м. Львів) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

За результатом перевірки складено акт № 11-н/пз перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 18 травня 2017 року.

Як слідує зі змісту цього акта, в ході здійснення документальної перевірки наданих на вимогу Інспекції ДАБК у м. Львові документів відповідач встановив наступні порушення позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності:

- в акті перевірки, протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 січня 2017 року та постанові про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06 лютого 2017 року № 006-вих-671/16 відсутнє чітке посилання на відповідні документи, що підтверджують ознаки експлуатації відповідного об'єкта (щодо постачання необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, документи щодо підтверджують надання відповідних послуг тощо). Додатково було надано фотокопії об'єкта невизначеного характеру з датою фіксування фотокопії - 17 січня 2017 року (не відповідає даті фіксування порушень, вказаних в процесуальних документах), що суперечить вимогам підпункту 11 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553), частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки. Виходячи з вищенаведеного, дані фотокопії не можуть бути взяті до уваги;

- припис про заборону експлуатації закінченого будівництвом об'єкта, не прийнятого в експлуатацію, від 23 січня 2017 року виданий з порушенням форми бланків приписів, затверджених наказом Мінрегіонбуду № 240 від 15 грудня 2012 року;

- відповідно до пункту 5 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244 (далі - Порядок № 244), накладення на суб'єкта містобудування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності не звільняє від відповідальності, передбаченої Кодексом України про адміністративне правопорушення, посадових осіб такого суб'єкта, до службових обов'язків яких належить забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Протокол про адміністративне правопорушення не надано;

- в акті перевірки зафіксовано відсутність декларації про початок виконання будівельних робіт на об'єкт будівництва «Реконструкція з розширенням Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» будівлі на вул. Словацького, 1 у м. Львові за рахунок прибудови котельні на комбінованому паливі», однак, не зазначено порушення відповідних нормативно-правових актів та не вжито відповідних заходів державного архітектурно-будівельного контролю (в т.ч. не видано припис про зупинення будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням вимог пункту 2, підпункту 2 пункту 11, підпункту 3 пункту 11 Порядку № 553, пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- в акті перевірки від 23 січня 2017 року, протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 січня 2017 року та постанові про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06 лютого 2017 року № 006-вих-671/16 відсутня повністю інформація, що слугувала підставою для віднесення даного об'єкта будівництва до ІІІ категорії складеності та не вказано на підставі яких документів чи якого розрахунку об'єкт будівництва віднесено до ІІІ категорії складеності, що є порушення частини сьомої Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV та V категорії складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557 (далі - Порядок № 557).

У зв'язку із вищевказаним, відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем вимог пункту 2, підпунктів 2, 3, 11 пункту 11 Порядку № 553; пункту 2 частини першої статті 34, частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; пункту 5 Порядку № 244; частини сьомої Порядку № 557.

18 травня 2017 року відповідач прийняв спірне рішення № 11-н/пз про скасування: припису про заборону експлуатації закінченого будівництвом об'єкта, не прийнятого в експлуатацію, від 23 січня 2017 року, постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06 лютого 2017 року № 0006-вих-671/16, прийнятих Інспекцією ДАБК у м. Львові.

18 травня 2017 року відповідач виніс припис № 11-н/пз про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Вказаним приписом, на підставі пункту 29 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 (далі - Порядок № 698), частини дванадцятої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зобов'язано позивача в 30-ти денний термін з дня його отримання усунути зазначені у ньому порушення містобудівного законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди попередніх інстанцій мали перевірити, чи були оскаржувані рішення та припис ДАБІ України прийняті, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також на законних підставах, розумно та пропорційно.

Повноваження ДАБІ України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком № 698.

Згідно з положеннями частини першої статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Частиною другою статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

Відповідно до частини четвертої статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов'язкові до виконання об'єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об'єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об'єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об'єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об'єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначений Порядком № 698.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 698 нагляд здійснюється ДАБІ через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок. Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 698 основними завданнями нагляду є: 1) виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності; 2) скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об'єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів; 3) притягнення посадових осіб об'єктів нагляду до відповідальності відповідно до закону.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється посадовими особами ДАБІ України (суб'єкт нагляду) з метою перевірки дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, іншими органами (об'єкт нагляду), що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Тобто, правовідносини, що виникають між суб'єктом та об'єктом нагляду носять публічно-владний характер.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, ДАБІ України проведено перевірку позивача та виявлено ряд порушень, які зафіксовані в акті перевірки, а також у приписі про усунення виявлених порушень.

Суд першої інстанції, розглянувши дану справу по суті, дійшов до висновку про те, що ДАБІ України прийняла протиправні рішення та припис, що стало підставою для задоволення адміністративного позову.

Разом з тим, апеляційний суд, не перевіряючи рішення суду першої інстанції по суті, скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року на тій підставі, що Інспекція ДАБК в м. Львові не має права звертатися до суду з адміністративним позовом, оскільки таке право не закріплене Конституцією та законами України. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України. Тобто, суб'єкт владних повноважень має право звертатися до адміністративного суду, якщо таке право прямо передбачене Конституцією або законами України.

Так, порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначений, зокрема, статтею 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком № 698.

Як вбачається зі змісту статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 7 Порядку № 698, які визначають права та обов'язки об'єкта нагляду, даними правовими нормами не закріплене право об'єкта нагляду оскаржувати рішення ДАБІ України, прийняті за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду.

Разом з тим, відповідно до Положення № 1027 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові є виконавчим органом Львівської міської ради, який діє на правах самостійного управління. Інспекція є юридичною особою, відповідно до законодавства України має право, зокрема, виступати позивачем і відповідачем, третьою особою, яка заявляє/не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача/відповідача у судах від свого імені.

Відповідно до пункту 4.1 Положення № 1027 до компетенції Інспекції належать такі повноваження, зокрема: реалізація політики, визначеної Львівським міським головою, міською радою та її виконавчим комітетом відповідно до компетенції, та реалізація прийнятих ними рішень; здійснення у частині наданої компетенції делегованих органам місцевого самоврядування та їх виконавчим органам повноважень; здійснення державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням вимог законодавства України у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації щодо об'єктів, розташованих у межах відповідних населених пунктів.

Згідно з положеннями частини першої статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає, зокрема, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Отже, Інспекція ДАБК в м. Львові належить до системи органів місцевого самоврядування, діє як самостійне управління та реалізує, зокрема, повноваження у сфері архітектурно-будівельного контролю в інтересах територіальної громади м. Львова.

У свою чергу, відповідно до частини четвертої статті 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржуваним рішенням ДАБІ України скасовано припис про заборону експлуатації закінченого будівництвом об'єкта, не прийнятого в експлуатацію, від 23 січня 2017 року, постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06 лютого 2017 року № 0006-вих-671/16. Дані документи прийняті Інспекцією ДАБК у м. Львові за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, тобто при здійсненні повноважень, для яких Інспекція була утворена.

На цій підставі, можна дійти до висновку, що даний спір належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки має всі ознаки публічно-правового спору, а саме: відповідачем виступає суб'єкт владних повноважень (ДАБІ України), оскаржувані рішення та припис є результатом здійснення цим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій; позов подано органом місцевого самоврядування, право якого на звернення до суду визначено статтею 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

З огляду на вищезазначене колегія суддів доходить до висновку про те, що Інспекція ДАБК в м. Львові має повноваження щодо звернення з адміністративним позовом для захисту прав та інтересів територіальної громади.

Конституційний Суд України у рішенні від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 зазначив, що Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Крім того, у своєму рішенні від 8 квітня 2015 року у справі № 3-рп/2015 Конституційний Суд України зробив наступний висновок: право на судовий захист включає в себе, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань, в тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Згідно з положеннями частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції не переглядав по суті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішення суду апеляційної інстанції з поверненням справи для продовження розгляду до апеляційного суду для перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку по суті.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Оскільки колегія суддів повертає справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року, якою скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, скасувати та направити справу для продовження розгляду до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук