Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2019 року у справі №826/4034/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2019 року

Київ

справа №826/4034/17

адміністративне провадження №К/9901/4033/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/4034/17

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Літвінової А.В. від 06 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів: головуючого - Шурка О.І., суддів Васеленка Я.М., Кузьменка В.В.,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати протиправними дії та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі також - Уповноважена особа, відповідач) про визнання переказів коштів (транзакції) на загальну суму 752,53 грн, здійсненого Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитно-інвестиційний центр" (далі також - ТОВ «КІЦ») на рахунок № НОМЕР_1 та на загальну суму 40000,00 грн, здійсненого ТОВ «КІЦ» на рахунок № НОМЕР_2 , що належать позивачу нікчемними; зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - ФГВФО, Фонд) додаткову інформацію щодо включення позивача до переліку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за рахунками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на суму 40 752, 53 грн.

В обґрунтування вимог зазначив, що висновки відповідача про нікчемність переказу коштів (транзакцій), здійсненого ТОВ "КІЦ" на рахунки, що належать позивачу, є необґрунтованими, позивач має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО.

Рішенням Окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи із визнання нікчемними операцій з переказу коштів (транзакції) на загальну суму 752,53 грн, здійсненого ТОВ «КІЦ» на рахунок № НОМЕР_1 та на загальну суму 40000,00 грн, здійсненого ТОВ «КІЦ» на рахунок № НОМЕР_2 , що належать позивачу. Скасовано рішення Уповноваженої особи від 01 червня 2016 року №41/1 оформлене наказом, в частині визнання нікчемними правочинів по переказу коштів на загальну суму 752,53 грн, здійсненого ТОВ «КІЦ» на рахунок № НОМЕР_1 та на загальну суму 40000,00 грн, здійсненого ТОВ «КІЦ» на рахунок № НОМЕР_2 , що належать позивачу. Зобов`язано Уповноважену особу подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо включення позивача до переліку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за рахунками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на суму 40752,53 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року скасовано в частині визнання протиправними дії Уповноваженої особи із визнання нікчемними операцій з переказу коштів (транзакції) на загальну суму 752,53 грн, здійсненого ТОВ «КІЦ» на рахунок № НОМЕР_1 та на загальну суму 40 000, 00 грн, здійсненого ТОВ «КІЦ» на рахунок № НОМЕР_1 , що належать позивачу та скасовано рішення Уповноваженої особи від 01 червня 2016 року №41/1 оформлене наказом, в частині визнання нікчемними правочинів по переказу коштів на загальну суму 752, 53 грн, здійсненого ТОВ «КІЦ» на рахунок № НОМЕР_1 та на загальну суму 40 000, 00 грн, здійсненого ТОВ «КІЦ» на рахунок № НОМЕР_1 , що належать позивачу. Прийнято у даній частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО у частині не включення до нього позивача. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року - залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договір банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу" від 29 серпня 2014 року №980-032-000000013, згідно з яким позивачу відкрито на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_2 в гривні для зберігання грошей клієнта.

Також, між позивачем та ТОВ «КІЦ» укладено договір "Капітал+" (Інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно) від 21 квітня 2016 року №980-006-000225769, яким передбачено, що позивач передає ТОВ «КІЦ» у власність грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн на строк не більше 182 дня, а ТОВ «КІЦ» зобов`язується повернути позивачу кошти та виплатити проценти.

Квитанцією від 21 квітня 2016 року №5182925 підтверджується, що позивачем внесено кошти в сумі 40 000, 00 грн. на рахунок № НОМЕР_2 .

Платіжним дорученням від 21 квітня 2016 року №5182912 підтверджуються, що позивачем перераховано кошти в сумі 40 000,00 грн на рахунок ТОВ «КІЦ» з призначенням платежу "перерахування коштів згідно Договору від 21 квітня 2016 року №980-006-000225769".

Виписками по особовим рахункам позивача № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 підтверджено, що 19 травня 2016 року на банківський рахунок позивача № НОМЕР_1 ТОВ «КІЦ» перераховано грошові кошти у розмірі 752, 53 грн з призначенням платежу "Оплата процентів по договору від 21 квітня 2016 року №980-006-000225769" та перераховано грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн на рахунок № НОМЕР_2 з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором від 21 квітня 2016 року №980-006-000225769".

На підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" від 23 травня 2016 року №14/БТ, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" від 23 травня 2016 року №812, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича строком на 1 місяць з 23 травня 2016 року по 22 червня 2016 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 22 липня 2016 року та продовжено повноваження Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації до 22 липня 2016 року включно.

У подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" від 12 липня 2016 року №124-рш, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку" від 12 липня 2016 року №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та призначено Уповноваженою особою на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01 вересня 2016 року №1702 повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову Олександру Юрійовичу з 05 вересня 2016 року включно.

Листами від 13 вересня 2016 року №ЗГ1/2910/1 та від 13 вересня 2016 року №ЗГ1/2911/1 позивача повідомлено про нікчемність переказів коштів (трансакції), здійснених ТОВ «КІЦ» 19 травня 2016 року на його рахунки, відкриті в ПАТ "Банк Михайлівський" в сумі 40 000,00 грн, з призначеннями платежів "Повернення коштів згідно з договором від 21 квітня 2016 року №980-006-000225769" та в сумі 752, 53 грн з призначенням платежу "Оплата процентів по договору від 21 квітня 2016 року №980-006-000225769" відповідно.

Внаслідок прийняття відповідачем рішення про нікчемність правочинів щодо переказу ТОВ «КІЦ» коштів на рахунки позивача в загальній сумі 40 752,53 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), виходить з такого.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі також - Закон №4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються Уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом № 4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як встановлено Судом, станом на 23 травня 2016 року, тобто на дату прийняття Постанови Правління Національного банку України, якою банк віднесено до категорії неплатоспроможних, на рахунках позивача № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , були розміщені грошові кошти в сумі 40 000,00 грн та проценти в сумі 752343,13 грн.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його Уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, листами від 13 вересня 2016 року №ЗГ1/2910/1 та від 13 вересня 2016 року №ЗГ1/2911/1 позивача повідомлено про нікчемність переказів коштів (трансакції), здійснених ТОВ «КІЦ» 19 травня 2016 року на його рахунки, відкриті в ПАТ "Банк Михайлівський" згідно з договором від 21 квітня 2016 року №980-006-000225769".

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI).

Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI не може бути застосованим до договорів, укладених між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський», між позивачем та ТОВ «КІЦ», а також до транзакцій щодо переведення коштів від ТОВ «КІЦ» на рахунок позивача, оскільки на підставі цих правочинів у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цих правочинів не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15.

Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочин є нікчемним, якщо банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Статтею 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено перелік пов`язаних з банком осіб. Зокрема, до таких відносяться:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Згідно з положеннями статті частини другої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. Уповноваженою особою у повідомленні про нікчемність правочину не уточнено, до якої категорії пов`язаних з банком осіб відноситься позивач, так само як не доведено, що інформація про позивача, як пов`язану з банком особу, була направлена Національному банку України у силу вимог статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Крім того, підставою нікчемності правочину є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (пункт 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI).

З аналізу пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI вбачається, що нікчемність договорів (правочинів) банку за цим пунктом пов`язана з такими умовами:

1) здійснення операції у період віднесення банку до категорії проблемних;

2) укладення (переоформлення) договору призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку;

3) банківську операцію (укладення або переоформлення договору) здійснено з порушенням норм законодавства. Остання умова є обов`язковою для визнання договору (правочину) банківського вкладу (рахунку) або транзакцій, здійснених на підставі такого договору, нікчемними за пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що транзакції, щодо яких Уповноваженою особою застосовано наслідки нікчемності, здійснено у період віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних. Разом з тим, відповідачем не доведено, що такі транзакції здійснені з порушенням норм законодавства.

Аналогічна правова позиція щодо застосування пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI до правовідносин щодо виникнення наслідків нікчемності договорів банківського вкладу (рахунку), укладених з ПАТ «Банк Михайлівський», викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 822/1083/17.

Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип «для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом», який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тоді, як застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його Уповноважена особа зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Забезпечуючи виконання статті 38 Закону № 4452-VI відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Банк Михайлівський» щодо зарахування суми коштів на банківський рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала, а також не зазначив, які норми законодавства були порушені при здійсненні транзакцій щодо перерахування коштів на рахунок позивача або під час укладення договорів банківського рахунку з ПАТ «Банк Михайлівський».

При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 Цивільного Кодексу України та статей 8, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

15 листопада 2016 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», яким, зокрема, статтю 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» доповнено частиною п`ятою такого змісту: «У разі виконання банком функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів фізичних осіб на користь третіх осіб (включаючи небанківські фінансові установи) банк зобов`язаний попередньо ознайомити у письмовій формі фізичних осіб про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи, на який поширюються гарантії, встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» доповнено пунктом 15 такого змісту:

«До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника».

Таким чином, законом чітко встановлено, що на залучені від фізичної особи до небанківської фінансової установи кошти через банк, що виступив повіреним (агентом, іншим посередником) за відповідним договором, поширюються гарантії, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, за наявності таких умов:

1) вкладника не поінформовано під розпис, що на такі кошти не поширюються відповідні гарантії;

2) на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17.

У зв`язку з тим, що судами не встановлено повідомлення позивача банком про те, що на кошти, які надійшли на його рахунок від третьої особи, не поширюються гарантії, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також станом на 19 листопада 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг») ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, відсутні підстави вважати, що позивач не набув статусу вкладника ПАТ «Банк Михайлівський» та на кошти, розміщені на рахунку позивача, не поширюються гарантії, визначені Законом № 4452-VI.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати правочин від 21 квітня 2016 року № 980-006-000225769 та перекази коштів (транзакції), здійснені ТОВ «КІЦ» 19 травня 2016 року на рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський», нікчемними, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом № 4452-VI , для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, тобто Уповноважена особа, як суб`єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача як вкладника банку до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в банку за рахунок Фонду.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Суди першої та апеляційної інстанції ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: С.М. Чиркін

В.М. Шарапа