Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2019 року

Київ

справа №810/5155/14

адміністративне провадження №К/9901/38628/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №810/5155/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний центр», про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними та анулювання свідоцтва та витягу, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді - Басая О.В., суддів: Панової Г.В., Харченко С.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Глущенко Я.Б., суддів: Бєлової Л.В., Саприкіної І.В.),

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Євко Володимира Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний світ» про визнання дій незаконними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.01.2014 №10377521 та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Євком Володимиром Володимировичем було проведено реєстрацію права власності за третьою особою на нежитлове приміщення магазину загальною площею 37.1 кв.м. по АДРЕСА_1 , однак на думку позивачів, дані дії є протиправними та порушують їх права, оскільки вказане нежитлове приміщення є об`єктом незавершеного будівництва, а для реєстрації права власності на нього третій особі необхідно було подати документ про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт.

3. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 замінено відповідачів у даній справі - Реєстраційну службу Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області і державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Євко Володимира Володимировича на Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області та залучено до участі у справі в якості другого відповідача Міністерство юстиції України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

5. Рішення судів мотивовані тим, що ТОВ «Сучасний центр» подало повний пакет документів, який необхідний для здійснення реєстрації права власності на об`єкт, а державний реєстратор при здійсненні спірної реєстрації дотримався вимог чинного законодавства, в тому числі п. 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 16 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

7. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року.

10. 15 березня 2018 року вказана касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26.06.2019 №843/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

12. Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розгляд справи за його участю та за участю його представника, справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 18.07.2019.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у зв`язку з необхідністю продовження строку дії договору оренди земельної ділянки для обслуговування квіткового кіоску по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 звернулась до Вишневої міської ради на початку 2011 року із заявою щодо пролонгації оренди та поновлення правочину на новий термін. Дане звернення не розглянуто по суті Вишневою міською радою, у зв`язку з чим питання землекористування та функціонування закладу торгівлі залишається відкритим та виникають питання щодо подальшого здійснення підприємницької діяльності.

09 серпня 2011 року ОСОБА_2 у зв`язку з необхідністю продовження строку дії договору оренди земельної ділянки та збільшення орендованої площі за рахунок прилеглої території звернувся з письмовим клопотанням до Вишневої міської ради щодо відведення в користування на умовах оренди земельної ділянки площею 0,095 га для обслуговування торгівельного павільйону по АДРЕСА_2 . В цьому клопотанні позивач ОСОБА_2 поставив питання щодо продовження користування орендованою земельною ділянкою з огляду на попередні орендні правовідносини сторін.

09 серпня 2011 року Вишневою міською радою було прийнято рішення № 10-01/Х116-14 «Про надання дозволу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення в користування на умовах оренди на 5 років земельною ділянкою для обслуговування торгівельного павільйону по АДРЕСА_2 »

. Приміщення магазину по АДРЕСА_1 , яка є суміжною з АДРЕСА_2 , належало на праві власності засновнику та учаснику ТОВ «Сучасний центр» ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2009.

Для проведення державної реєстрації права власності на приміщення магазину по АДРЕСА_1 , у зв`язку з його внесенням до статутного капіталу ОСОБА_6 , ТОВ «Сучасний центр» подало до органу державної реєстрації прав наступні документи: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.11.2009 року, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів; витяг з Державного реєстру правочинів; витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.02.2013 року № 301747; протокол загальних зборів засновників ТОВ «Сучасний центр» № 1 від 15.11.2013 року; акт приймання - передачі нежитлового приміщення загальною площею 37,1 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 до статутного капіталу ТОВ «Сучасний центр»; наказ про призначення директора ТОВ «Сучасний центр»; технічний паспорт на приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

28 січня 2014 року, на підставі поданих ТОВ «Сучасний центр» документів, державним реєстратором Реєстраційної служби Києво - Святошинського районного управління юстиції Київської області Євком В.В. було проведено реєстрацію права власності на нежитлове приміщення магазину загальною площею 37.1 кв.м., яка зменшена на 0,1 кв.м. за рахунок уточнення площ при підрахунку, за адресою: АДРЕСА_1 за третьою особою.

Не погоджуючись із такими діями та рішенням відповідача, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 та фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулись до суду з даним адміністративним позовом.

IІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення позивачів до суду з позовом, далі - КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням, закріпленим у пункті 7 частини першої статті 3 згаданого Кодексу, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивачів до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивачів до суду з позовом) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивачів до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У справі, яка розглядається, спірні правовідносини виникли із реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ «Сучасний центр».

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивачів з правомірністю набуття третьою особою у справі права власності на об`єкт нерухомого майна, що стало підставою для оскарження реєстрації права власності на це майно. Тобто предметом розгляду в цій справі є законність набуття особою права власності на нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Відповідно до статей 12, 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, станом на час звернення позивачів до суду, далі - ГПК України) господарським судам, серед іншого, підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів. Справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Згідно пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, Верховний Суд дійшов висновку, що спір у даній справі має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ГПК України.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 29 січня 2019 року у справі №813/1321/17, від 29 травня 2019 року у справі №815/4063/15.

За змістом частини третьої статті 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правилами абзацу першого частини першої статті 354 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

При цьому за змістом абзацу другого цієї ж процесуальної норми порушення правил юрисдикції адміністративних судів є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин постанова Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Враховуючи положення частини шостої статті 143 КАС України та відсутність заяви скаржника про розподіл судових витрат (повернення судового збору), приписи частини другої статті 238 цього Кодексу застосуванню не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року у справі № 810/5155/14- скасувати.

3. Провадження у справі № 810/5155/14 - закрити.

4. Роз`яснити позивачам право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій