Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.04.2021 року у справі №806/2279/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 806/2279/16

касаційне провадження № К/9901/35676/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року (головуючий суддя - Токарева М. С. )

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шевчук С. М. ; судді - Бучик А. Ю., Майор Г. І.)

у справі № 806/2279/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Равід"

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Равід" (далі - ТОВ "Равід"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2016 року № 0000201202.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 02 березня 2017 року позовні вимоги задовольнив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Житомирська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що спірна сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість є мінусовим значенням, яке приймало участь у формуванні від'ємного значення за червень 2015 року та є наслідком коригування податкових зобов'язань. Проте, від'ємне значення в частині, що сформоване за рахунок мінусового податкового зобов'язання, не може приймати участі в бюджетному відшкодуванні, оскільки в такому випадку відсутня фактична сплата постачальникам товарів/послуг, як це передбачено правилами підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Житомирської ОДПІ.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

07 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

31 березня 2021 року Житомирською ОДПІ заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Житомирської ОДПІ на Головне управління ДПС у Житомирській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних ТОВ "Равід", задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2016 року, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і суми бюджетного відшкодування, за результатами якої складено акт від 19 травня 2016 року № 2592/06-25-12-02/38797229.

Перевіркою встановлено порушення платником вимог пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України у зв'язку з безпідставним заявленням до бюджетного відшкодування на рахунок у банку суми податку на додану вартість, сформованої за рахунок від'ємного значення за червень 2015 року в розмірі 2242,00 грн, яка виникла внаслідок коригування податкових зобов'язань зі знаком "-".

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2016 року № 0000201202, згідно з яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за березень 2016 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2242,00
грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.4 статті 200 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

У спірній ситуації відповідач наголошував на тому, що позивач безпідставно заявив до відшкодування за березень 2016 року суму від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2015 року в розмірі 7862,00 грн, оскільки за вказаний період ТОВ "Равід" має право включити до бюджетного відшкодування лише суму на рівні 5620,00 грн, без урахування суму в розмірі 2242,00 грн.

Натомість судові інстанції, дослідивши декларацію платника з податку на додану вартість за вересень 2015 року, з'ясували, що в рядку 22 (сума від'ємного значення поточного звітного періоду) позивачем задекларовано показник на рівні 28862,00 грн. Із вказаної суми від'ємного значення ТОВ "Равід" задекларовано: 21000,00 грн - підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 23.2); 7862,00 грн - сума податку на додану вартість, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 23.3).

Задекларований позивачем показник рядка 22 (сума від'ємного значення поточного звітного періоду) декларації за вересень 2015 року в розмірі 28862,00 грн складається з: 21084,00 грн - від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 20); 7778,00 грн - значення рядка 24 декларації попереднього звітного періоду (рядок 20.1).

В свою чергу, відповідно до декларації ТОВ "Равід" з податку на додану вартість за серпень 2015 року показник на рівні 7778,00 грн є сумою від'ємного значення поточного звітного періоду (серпня 2015 року), яка перенесена до декларації за вересень 2015 року. Наведені обставини підтверджуються також показниками рядків
10.1,19,24 декларації за серпень 2015 року.

Таким чином, сума від'ємного значення з податку на додану вартість поточного звітного періоду (серпня 2015 року) в розмірі 7778,00 грн була перенесена до декларації за вересень 2015 року (участі в бюджетному відшкодуванні зазначена сума не приймала) та в подальшому у складі суми від'ємного значення вересня 2015 року в розмірі 7862,00 грн перенесена до декларації за лютий 2016 року.

Наведений показник на рівні 7862,00 грн у складі суми від'ємного значення за лютий 2016 року в розмірі 15611,00 грн включено до декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року (рядок 16.1) та у складі суми 30000,00 грн заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку.

Відтак, до складу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2016 року в розмірі 30000,00 грн включено від'ємне значення з цього податку в сумі 7862,00 грн, яке складається з 7778,00 грн (від'ємного значення з податку на додану вартість поточного звітного періоду за серпень 2015 року) та 84,00 грн (від'ємного значення з податку на додану вартість поточного звітного періоду за вересень 2015 року).

За таких обставин доводи відповідача про формування платником суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2016 року за рахунок від'ємного значення з цього податку за червень 2015 року не підтверджено жодними доказами, в той час як за правилами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги контролюючого органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача у справі - Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Житомирській області.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова