Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року

м. Київ

справа № 360/2102/22

адміністративне провадження № К/990/11098/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 360/2102/22

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.03.2023, ухвалене у складі головуючого судді Ірметової О.В.

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Гайдара А.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати противоправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо врахування при розрахунку вислуги років для призначення йому пенсії вислуги років в пільговому обчислені; здійснення перерахунку його пенсії з урахуванням вислуги років 29 років 05 місяців 00 днів; переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної згідно із пунктом «а» статті 20 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 цього ж Закону та здійснення перерахунку такої пенсії з 11.11.2021 на підставі частини другої статті 63 Закон №2262-ХІІ;

зобов`язати ГУ ПФУ врахувати для призначення його пенсії вислугу років в пільговому обчисленні, перевести його на підставі заяви від 11.11.2022 з пенсії по інвалідності, призначеної згідно із пунктом «а» статті 20 Закону № 2262-ХІІ на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 цього ж Закону та здійснити з 11.11.2021 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував на те, що його вислуга років станом на 30.11.2016 складала 20 років 03 місяці 03 дні, в пільговому обчисленні 29 років 05 місяців 00 днів, тому ГУ ПФУ протиправно не врахувало при розрахунку вислуги років для призначення йому пенсії вислугу років в пільговому обчислені та як наслідок, протиправно відмовило йому у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, передбачену пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

2. Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 07.03.2023, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024, відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. 21.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024, ухвалити нове судове рішення - про задоволення позовних вимог.

4. Верховний Суд ухвалою від 04.04.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

5. 17.04.2024 до Верховного Суду надійшов відзив ГУ ПФУ на вказану вище касаційну скаргу, у якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані позивачем судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. У справі, яка розглядається суди встановили, що наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 21.11.2016 №188о/с підполковника поліції ОСОБА_1 з 30.11.2016 звільнено зі служби в поліції на підставі підпункту 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію».

Вислуга років позивача станом на день звільнення (30.11.2016) складає 20 років 03 місяці 03 дні, на пільгових умовах - 09 років 01 місяців днів, усього - 29 років 05 місяців 00 днів.

ОСОБА_1 з 01.12.2016 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ, розмір якої обчислено відповідно до пункту «а» статті 21 Закону № 2262-ХІІ, а саме - 60 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи).

11.11.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив врахувати при розрахунку вислуги років для призначення пенсії вислугу років в пільговому обчисленні та здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням вислуги років 29 років 05 місяців 00 днів; перевести його з пенсії по інвалідності, призначеної згідно пунктом «а» статті 20 Закону № 2262-ХІІ на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 цього ж Закону, з урахуванням вислуги років 29 років 05 місяців 00 днів, та здійснити її перерахунок з 11.11.2021.

Листом від 18.11.2022 №4143-4745/М-02/8-1200/22 ГУ ПФУ повідомило позивача про відсутність підстав для обчислення вислуги років на пільгових умовах та для переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років в рамках Закону № 2262-ХІІ, оскільки на день його звільнення з Національної поліції України (30.11.2016) календарна вислуга складала 20 років, що є недостатнім для обчислення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

ОСОБА_1 , не погодившись з такими діями (бездіяльністю) відповідача, які виразились у неврахуванні при розрахунку його вислуги років для призначення пенсії вислуги років на пільгових умовах та у відмові перевести його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, передбачену пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з урахування змін, внесених до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - постанова № 393) щодо порядку обчислення календарної вислуги років для призначення пенсії, які були чинними на час звернення позивача із заявою від 11.11.2022 про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, календарна вислуга років позивача складала 20 років, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 12 Закону №2262-ХІІ та постанови № 393 щодо наявності підстав для призначення йому пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ з урахуванням пільгової вислуги років, виходячи з того, що на момент його звільнення з поліції (30.11.2016) діяла редакція абзацу 1 пункту 3 постанови №393, за якою до вислуги років для призначення пенсій особам, які зазначені в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови, зараховувалися на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за півтора місяця, зокрема, час проходження служби, у підрозділах боротьби з незаконним обігом наркотиків та протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, оскільки можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи.

9. У відзиві на касаційну скаргу ГУ ПФУ зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим відповідач просить залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

11. Предметом спору в цій справі є дії відповідача щодо відмови в переведенні позивача з пенсії по інвалідності, призначеної згідно пунктом «а» статті 20 Закону № 2262-ХІІ на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 цього ж Закону із зарахуванням вислуги років, необхідної для призначення такої пенсії, в пільговому обчисленні.

12. Правовідносини подібні до тих, що склалися у справі, яка розглядається вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

13. Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, переглядаючи справу №520/5695/23 в касаційному порядку, у постанові від 10.12.2024 підтримав правовий висновок, викладений у раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №600/3836/22-а про те, що до правовідносин, пов`язаних з призначенням пенсії за вислугу років відповідні правові норми, зокрема, Порядку №393 підлягають застосуванню в тій редакції, яка була чинна на момент звернення особи до територіального органу Національної поліції України із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років.

14. У зазначеній постанові від 10.12.2024 у справі №520/5695/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував такий правовий висновок: призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII особам, які звільнені зі служби в поліції і звернулись із заявою для оформлення та направлення документів до пенсійних органів після 19.02.2022 (набрання чинності Постановою № 119, якою внесені зміни до Порядку №393), здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років.

15. Колегія суддів вважає застосовними наведені вище правові висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка переглядається, та зазначає, що ОСОБА_1 як особа, яка звернулась до ГУ ПФУ із заявою про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ 11.11.2022, після набрання чинності Постановою № 119, права на призначення пенсії відповідно до Закону №2262-XII із зарахування вислуги років в пільговому обчисленні не має, у зв`язку з чим ГУ ПФУ законно відмовило в переведенні позивача на пенсію за вислугу років.

16. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішення.

17. Частиною першою статті 350 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

18. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі № 360/2102/22 - без змін.

Керуючись статтями 341 343 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі № 360/2102/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.І. Рибачук

судді А.Ю. Бучик

Н.В. Коваленко