Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 21.02.2018 року у справі №826/6948/16 Ухвала КАС ВП від 21.02.2018 року у справі №826/69...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2018 року у справі №826/6948/16



ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2019 року

Київ

справа №826/6948/16

адміністративне провадження №К/9901/3912/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В., суддів: Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Будремкомплект" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 (головуючий суддя Кузьмишина О. М., судді:

Пилипенко О. Є., Шелест С. Б. ) у справі №826/6948/16 за позовом Приватного підприємства "Будремкомплект" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ПП "Будремкомплект" звернулося до адміністративного суду з позовом до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду від 27.04.2017 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017, скасовано постанову Окружного адміністративного суду від 27.04.2017, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції ПП "Будремкомплект" звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду від 27.04.2017.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, процесуального права та неправильної правової оцінки обставин у справі. Як вказує позивач, господарські правовідносини між позивачем і контрагентом оформлені у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що пояснення керівника ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" щодо перереєстрації вказаного підприємства на своє ім'я без мети зайняття підприємницькою діяльністю, за винагороду, можуть мати доказову силу лише в тому випадку, якщо вони покладені в основу рішення суду по кримінальній справі. Як вважає позивач, висновки в акті перевірки про відсутність факту реального вчинення господарських операцій безпідставні, оскільки за даними операціями послуги були надані у повному обсязі, оплату проведено, господарські зобов'язання виконані належним чином, підтверджено подальше використання отриманих послуг.

У свою чергу, відповідачем подано до суду заперечення на касаційну скаргу, згідно якого податковий орган не погоджується з доводами позивача про підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Податковий орган, посилається на відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та здійснення фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, ненадання до перевірки документів, які підтверджують фактичне здійснення угод, відсутності документів, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції між її учасниками.

Відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке не підлягає скасуванню.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги у справі №826/6948/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Будремкомплект" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 у справі №826/6948/16.

Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2019 справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 12.11.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Будремкомплект" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" за період з 01.11.2014 по 28.02.2015.

За результатами перевірки складено акт від 20.10.2015 №925/26-54-22-05-10/34427153.

В акті перевірки встановлено наступні порушення:

пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 135.4, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.2, 138.4, 138.8, 138.10 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 30626,00грн. за 2014 рік;

пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті185, пунктів 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 83686,00грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 05.11.2015: №0006922205, за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 38283,00грн., в тому числі за основним платежем - 30626,00грн., за штрафними санкціями - 7 657,00грн. ; №0006932205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 104608,00грн., в тому числі за основним платежем - 83686,00грн., за штрафними санкціями - 20922,00грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи прийняті податковим органом рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду від 27.04.2017 позов задоволено. Суд посилався на те, що при дослідженні первинних документів встановлено, що в вищезазначених документах зазначено, які послуги надавалися, всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить про здійснення господарських операцій в межах підприємницьких взаємовідносин, які є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову вказав, що надані під час перевірки документи не можуть слугувати підтвердженням того, що ПП "Будремкомплект" придбало послуги у ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт", а отже підприємство в порушення вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України віднесло до складу витрат вказану податковим органом суму. Колегія суддів дійшла висновку, що при винесенні постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи, оскільки колегією суддів досліджено первинні документи, надані позивачем, з яких вбачається, що спірні господарські операції не носять реального характеру.

Переглядаючи постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пунктом 198.3 цієї статті ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 198.3 цієї статті ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Судами з'ясовано, що у періоді, який підлягав перевірці ТОВ "Будремкомплект" перебувало у господарських взаємовідносинах з ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт".

ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" перебуває на обліку у ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, стан платника - 65 платник з наступного року (основне місце обліку), керівник Зарудний Я. І. з 07.07.2014 по
30.11.2014, ОСОБА_1 з 01.12.2014 по дату складання акту перевірки.

Проведеною перевіркою ПП "Будремкомплект" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" за період 01.11.2014 по 28.02.2015, встановлено, що підприємство у перевіреному періоді у відповідності до наданих до перевірки документів, орендувало у ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" обладнання (пневмонагнітаюча станція - машина СО-242) та замовляло послуги з виконання підрядних робіт.

Згідно договору оренди обладнання від 30.10.2014 №1/А укладеного в м. Києві між ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт", іменоване надалі (Орендодавець), в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі статуту, з однієї сторони та ПП "Будремкомплект", іменоване надалі (Покупець) в особі директора ОСОБА_3., який діє на підставі статуту з іншого боку, уклали договір. Умовами договору передбачено надання підприємством ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" підприємству ПП "Будремкомплект" в строкове платне користування обладнання. ПП "Будремкомплект" надано до перевірки акт надання послуг оренди пневмонагнітаючої станції від 27.11.2014 №1 на суму 25320,00грн.

Відповідно до договору оренди обладнання від 30.10.2014 №2/А укладеного в м. Києві між ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт", іменоване надалі (Орендодавець), в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі статуту, з однієї сторони та ПП "Будремкомплект", іменоване надалі (Покупець), в особі директора ОСОБА_3., який діє на підставі статуту з іншого боку, уклали договір. Умовами договору передбачено надання підприємством ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" підприємству ПП "Бедремкомплект" в строкове платне користування обладнання. ПП "Будремкомплект" надано до перевірки акт надання послуг оренди пневмонагнітаючої станції від 27.11.2014 №2 на суму 43000,00грн.

Згідно договору Оренди обладнання від 30.10.2014 №3/А укладеного в м. Києві між ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт", іменоване надалі (Орендодавець), в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі статуту, з однієї сторони та ПП "Будремкомплект", іменоване надалі (Покупець), в особі директора ОСОБА_3., який діє на підставі статуту з іншого боку, уклали договір. Умовами договору передбачено надання підприємством ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" підприємству ПП "Будремкомплект" в строкове платне користування обладнання. ПП "Будремкомплект", надано до перевірки акт надання послуг оренди пневмонагнітаючої станції від 27.11.2014 №3 на суму 43000,00грн.

Згідно договору на виконання підрядних робіт від 03.01.2015 №1/01 укладеного в м. Києві між ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт", іменоване надалі (Субпідрядник), в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі статуту, з однієї сторони та ПП "Будремкомплект", іменоване надалі (Підрядник), в особі директора ОСОБА_3., який діє на підставі статуту з іншого боку, уклали договір. ПП "Будремкомплект" надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2015, згідно якої визначено, що всього вартість будівельних робіт згідно вказаного вище договору становить 17943,60грн.

Апеляційний суд вказав, що згідно наданої довідки не зазначено найменування будівництва та його адреса, не вказано прізвище та ім'я по батькові осіб які підписали зазначену довідку як зі сторони замовника, так і з боку підрядника, не вказано дату підписання довідки.

Згідно договору на виконання підрядних робіт від 05.01.2015 №2/01-П укладеного в м. Києві між ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт", іменоване надалі (Субпідрядник), в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі статуту, з однієї сторони та ПП "Будремкомплект", іменоване надалі (Підрядник), в особі директора ОСОБА_3., який діє на підставі статуту з іншого боку, уклали договір, згідно з умов якого визначено наступне: підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на свій ризик за рахунок своєї робочої сили, та з матеріалів, засобів, техніки та устаткування замовника, у відповідності до даного договору, проектної документації, державних будівельних норм і правил, та інших положень чинного законодавства України, виконати будівельні роботи а саме: улаштування стяжки полів. До перевірки, ПП "Будремкомплект" надано акт приймання виконаних робіт за лютий 2015 згідно якого визначено, що всього вартість будівельних робіт згідно вказаного вище договору становить 88829,00грн.

Судом встановлено, що згідно вказаного акту підрядником є ПП "Будремкомплект", субпідрядником є ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт", акт підписаний
27.02.2015 не визначеною особою та скріплений печаткою ПП "Будремкомплект" з боку (Замовника) та підписаний невизначеною особою та скріплений печаткою ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" з боку (Підрядника).

Відповідно до договору на виконання підрядних робіт від 01.02.2015 №3/01-П укладеного в м. Києві між ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт", іменоване надалі (Субпідрядник), в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі статуту, з однієї сторони та ПП "Будремкомплект", іменоване надалі (Підрядник), в особі директора ОСОБА_3., який діє на підставі статуту з іншого боку, уклали договір. Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується на свій ризик за рахунок своєї робочої сили, та з матеріалів, засобів, техніки та устаткування замовника, у відповідності до даного договору, проектної документації, державних будівельних норм і правил, та інших положень чинного законодавства України, виконати будівельні роботи. ПП "Будремкомплект" надано акт приймання виконаних робіт від 27.02.2015 №б/н згідно якого визначено, що всього вартість будівельних робіт згідно вказаного вище договору становить 59156,00грн.

Судом з'ясовано, що зазначений акт підписаний невизначеною особою та скріплений печаткою ПП "Будремкомплект" з боку (підрядника) та підписаний невизначеною особою та скріплений печаткою ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" з боку (Субпідрядника).

Згідно договору на виконання підрядних робіт від 01.02.2015 №4/01-П укладеного в м. Києві між ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт", іменоване надалі (Субпідрядник), в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі статуту, з однієї сторони та ПП "Будремкомплект", іменоване надалі (Підрядник) в особі директора ОСОБА_3., який діє на підставі статуту з іншого боку, уклали договір, згідно умов якого визначено наступне: підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на свій ризик за рахунок своєї робочої сили, та з матеріалів, засобів, техніки та устаткування замовника, у відповідності до даного договору, проектної документації, державних будівельних норм і правил, та інших положень чинного законодавства України, виконати будівельні роботи. ПП "Будремкомплект" надано акт приймання виконаних робіт від 27.02.2015 згідно якого визначено, що всього вартість будівельних робіт згідно вказаного вище договору становить 40852,00грн.

Суд вказав, що зазначений акт підписаний невизначеною особою та скріплений печаткою ПП "Будремкомплект" з боку Підрядника та підписаний невизначеною особою та скріплений печаткою ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" з боку Субпідрядника.

Згідно договору на виконання підрядних робіт від 03.11.2014 №1/11 укладеного в м. Киеві між ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт", іменоване надалі (Субпідрядник), в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі статуту, з однієї сторони та ПП "Будремкомплект", іменоване надалі (Підрядник), в особі директора ОСОБА_3., який діє на підставі статуту з іншого боку, уклали договір, згідно умов якого визначено наступне: підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на свій ризик за рахунок своєї робочої сили, та з матеріалів, засобів, техніки та устаткування замовника, у відповідності до даного договору, проектної документації, державних будівельних норм і правил, та інших положень чинного законодавства України, виконати будівельні роботи. ПП "Будремкомплект" надано акт приймання виконаних робіт від 27.02.2015 згідно якого визначено, що всього вартість будівельних робіт згідно вказаного вище договору становить 40852,00грн.

Зазначений акт підписаний невизначеною особою та скріплений печаткою ПП "Будремкомплект" з боку (підрядника) та підписаний невизначеною особою та скріплений печаткою ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" з боку (субпідрядника).

За результатом дослідження матеріалів справи, суд апеляційної інстанції встановив, що ПП "Будремкомплект" не надано документів, які підтверджують факт передачі/погодження місця виконання робіт, документи, що визначають та підтверджують погодження сторонами строків виконання робіт та додатки і проектну документацію, що є невід'ємною частиною договору, як це визначено як передбачено умовами договорів.

Крім того, ПП "Будремкомплект" до перевірки надано акт надання послуг від
27.02.2014 складений на підставі договору від 01.01.2015 №1/01/А про надання послуг оренди пневмонагнітаючої станції на суму 91160,00грн.

Разом з тим, відповідач на підтвердження своєї позиції наголошував на тому, що згідно з податковими відомостями щодо ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" наявна наступна інформація: основний вид діяльності - 41.10 - організація будівництва будівель; розмір статутного фонду становить 1000,00грн; чисельність працюючих на ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" 4 особи; остання звітність до податкового органу подана платником за лютий 2015 року; керівник та засновник ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" змінився з моменту взаємовідносин з ПП "Будремкомплект"; відсутні відомості про наявність у ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" основних засобів; імпортом товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" протягом своєї діяльності не займалось; аналіз операцій придбання ТМЦ (номенклатура) ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" свідчить про відсутність придбання платником ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" послуг нібито наданих ним на користь ПП "Будремкомплект" протягом з листопада 2014 року по лютий 2015 року.

Крім того, апеляційний суд встановив, що відповідачем від СУ ФР Броварської ОДПІГУ ДФС у Київській області отримано постанову від 13.07.2015 в рамках досудового розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 27, 205, 212 Кримінального кодексу України про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Будремкомплект" з питань дотримання податкового та валютного законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" за період з 01.11.2014 по 28.02.2015.

З вказаної постанови вбачається, що кримінальне провадження №32014110130000062 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.09.2014, за фактом створення (придбання) групою осіб у період 2013-2015 ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ТОВ "ЛЕЙТЕР", ТОВ "Стайлтон ", ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт ", ТОВ "МОНОРІТ" з метою прикриття незаконної діяльності.

Згідно кримінального провадження, протягом листопада 2014 - лютого 2015 ПП "Будремкомплект" формувало податковий кредит з податку на додану вартість за результатами проведених фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт".

Як з'ясовано судом, допитаний як свідок засновник та керівник ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" ОСОБА_1 вказав, що він перереєстрував вказане підприємство на своє ім'я без мети зайняття підприємницькою діяльністю, за винагороду в розмірі 500грн., ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має та не уповноважував на це третіх осіб, звітних та первинних бухгалтерських документів підприємства не підписував, хто здійснював керування даним підприємством, йому не відомо.

Основними та єдиними постачальниками у перевіряємому періоді у ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" були: у листопаді 2014 року ТОВ "ЛЕЙТЕР", у січні 2015 року ТОВ "СМАЙЛТОН ", у лютому 2015 року ТОВ "МОНОРІТ".

Касаційний суд наголошує, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

Суд касаційної інстанції вказує що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

Надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Вірною є позиція суду апеляційної інстанції, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Як встановлено приписами податкового законодавства, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Суд зауважує, що для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану необхідно підтвердити, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Статтею 69 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 71 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 77 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Зважаючи на правове регулювання правовідносин та встановлені судами обставини, суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод. Відповідно, при прийнятті оскаржуваних рішень контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень. Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надано їм належну правову оцінку на підставі норм закону. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Будремкомплект" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає....................................

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна

Судді Верховного Суду
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати