Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2018 року

Київ

справа №607/175/17

адміністративне провадження №К/9901/37259/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргуОСОБА_2на постановуТернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 травня 2017 року (суддя: В.М. Позняк)та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року (колегія у складі суддів: І.І. Запотічний, О.І. Довга, З.М. Матковська)у справі№607/175/17 (№ 876/7108/17)за позовомОСОБА_2доТернопільської митниці Державної фіскальної служби Українипровизнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Тернопільської митниці Державної фіскальної служби у справі про порушення митних правил від 22 грудня 2016 року № 0138/40300/16 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що передбачене частиною 3 ст. 470 Митного кодексу України (далі - МК України) правопорушення не віднесено до триваючих, у зв'язку з чим накладення на нього адміністративного стягнення після спливу шестимісячного строку з для його вчинення є протиправним.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року, у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 470 МК України, яке є триваючим, а тому відповідачем не пропущено строк накладення адміністративного стягнення, який у даному випадку складає шість місяців з дня виявлення цього правопорушення.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням адміністративного позову та апеляційної скарги.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 грудня 2016 року щодо позивача складено протокол про порушення митних правил № 0138/40300/16 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 470 МК України, а саме: перевищення встановленого ст. 95 МК України строку транзитного перевезення автомобіля марки «Mercedes -Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузов НОМЕР_2, більше ніж на 10 діб.

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що 13 жовтня 2015 року громадянином-резидентом ОСОБА_2 через пункт пропуску «Шегині-Медика» Львівської митниці ДФС на митну територію України в митному режимі «Транзит» шляхом вибору смуги руху «зелений коридор» був ввезений автомобіль марки «Mercedes -Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузов НОМЕР_2 та було встановлено, що зазначений транспортний засіб станом на 22 грудня 2016 року не вивезений за межі митної території України у встановлений ст. 95 МК України десятиденний строк, що підтверджується витягом з бази даних диспетчера ЗМК та пасажирського пункту пропуску АСМО «Інспектор»

Зазначене стало підставою для прийняття 22 грудня 2016 року заступником начальника Тернопільської митниці Державної фіскальної служби постанови про порушення митних правил №0138/40300/16, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Так, як встановлено частиною 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом першим частини першої статті 95 МК України визначено, що для автомобільного транспорту строк транзитних перевезень становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом частини 1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що перелік триваючих правопорушень, визначений у ст. 467 МК України, не є вичерпним.

Верховний Суд відзначає, що триваючими визначаються правопорушення, які, почались з якоїсь протиправної дії або бездіяльності та здійснюються в подальшому безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний, або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Отже, використання транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку, а відтак, виявивши вказане порушення 22 грудня 2016 року (коли було отримано пояснення позивача з приводу не вивезення транспортного засобу) та приймаючи 22 грудня 2016 року постанову, адміністративне стягнення за порушення митних правил накладене відповідачем в межах строку, передбаченого ст. 467 МК України, а саме не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.

При цьому, станом на момент виявлення правопорушення, обов'язок позивача щодо вивезення транспортного засобу за межі території України протягом 10 діб, встановлений пунктом 1 частини 1 ст. 95 Митного кодексу України, виконаний не був, що також не спростовано самим позивачем.

Діяння (бездіяльність) позивача щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого Митним Кодексом України обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача з приводу того, що обов'язок щодо зворотного вивезення транспортного засобу впродовж 10 діб є темпорально обмеженим (завершується зі спливом строків, визначених ст. 95 МК України), оскільки такий обов'язок вважається виконаним саме з моменту його реалізації зобов'язаною особою, а не із закінченням законодавчо встановленого строку його виконання.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду