Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 826/8905/18

адміністративне провадження № К/9901/39439/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В. М.,

суддів: Кравчука В.М., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2021 (головуючий суддя Качур І.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 (головуючий суддя Кобаль Н.П. судді Бужак Н.П., Костюк Л.О.)

у справі №826/8905/18

за позовом ОСОБА_1

до Національного банку України,

третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Національного банку України (далі - відповідач, НБУ), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі -третя особа, ПАТ Банк «Фінанси та Кредит»), в якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ Банк «Фінанси та Кредит»;

- визнати протиправною бездіяльність НБУ щодо невжиття негайних адекватних дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ Банк «Фінанси та Кредит».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021, позовну заяву залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовна заява подана з пропуском передбаченого процесуальним законом шестимісячного строку звернення до суду, а поважних підстав його пропуску позивачем не було наведено.

Не погодившись із такими судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №826/8905/18 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що оголошення про визнання банку неплатоспроможним не містить інформації щодо його підстав та наполягає, що оспорювана в межах даного позову бездіяльність носить характер триваючої, що виключає можливість застосування наслідків пропуску позивачем строків звернення до суду. Наголошує, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише з відповіді НБУ від 22.05.2018 на адвокатський запит. Також серед іншого зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні рішень не взяли до уваги висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 712/8985/17.

Відповідачем поданий відзив на касаційну скаргу, у якому він просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Суд виходить із такого.

Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Окрім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2021 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №826/8905/18 відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Верховним Судом неодноразово розглядались справи у аналогічних правовідносинах, з аналогічним предметом спору, та висловлено правову позицію. Зокрема, у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/2158/17, постанові від 31.05.2018 у справі № 826/15789/16, постанові від 03.05.2018 у справі № 826/26727/15, постанові від 03.05.2018 у справі № 826/8153/16, постанові від 25.04.2018 у справі № 826/3994/16, постанові від 21.02.2018 у справі № 826/6940/16, постанові від 21.08.2019 у справі № 802/205/16-а.

Отже, судова практика щодо розгляду цієї категорії спорів є усталеною і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

Згідно зі статтею 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Правові висновки аналогічного змісту наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.10.2018 у справі №800/304/17.

Приписи частини 2 статті 122 КАС України на момент звернення із цією позовною заявою до суду передбачали загальний шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, який обчислювався з дати, з якої позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів цими рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача.

Тобто, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи розпочинає свій перебіг лише за умови, що остання була реально обізнаною з фактом їх порушення оспорюваними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Згідно із частиною 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду в розумінні статей 122 123 КАС України могли визнаватись лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулася до суду та були пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві ОСОБА_1 просила визнати протиправною бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» та щодо невжиття негайних адекватних дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ Банк «Фінанси та Кредит».

Відповідно до частин 1-2 статті 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 №2121-III (надалі - Закон №2121-III) метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

Водночас, згідно із частиною 3 статті 76 Закону №2121-III Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку.

Відповідно до частини 2 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України».

Згідно із статтею 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 8 частини 2 статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що процедуру виведення неплатоспроможних банків, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, здійснює Фонд .

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.

Частиною 7 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) 18.09.2015 було розміщено інформацію віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 №612 та про запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Тобто, Національний банк України здійснював нагляд за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до 17.09.2015 включно.

Отже, з моменту запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а саме з 18.09.2015, НБУ не здійснював банківського нагляду за даним банком, крім отримання звітності в установленому НБУ порядку, а тому оскаржувана бездіяльність відповідача могла мати місце до запровадження тимчасової адміністрації цього банку (до 17.09.2015).

Проте, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом лише 05.06.2018, тобто з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.

Колегія суддів доходить висновку, що відповідь НБУ від 22.08.2018, направлена позивачу на адвокатський запит, жодним чином не пов`язана з предметом заявленого адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльності НБУ, а доводи касаційної скарги в тій частині, що позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів з цієї відповіді підлягають відхиленню судом як безпідставні.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 712/8985/17 є безпідставним, оскільки зазначене рішення постановлене за відмінних правовідносин та за інших фактичних обставин. Зокрема, у справі, на яку посилається скаржник, предметом розгляду було визнання таким, що не набрало чинності рішення Черкаської міської ради «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси» від 22 січня 2015 року №2-672. Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що Рішення №2-672 не було опубліковано у встановлений законом спосіб, а тому позивач вважав його таким, що не вступило в законну силу. Відтак, таке посилання на практику Верховного Суду є нерелевантним до спірних правовідносин.

Всі інші доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржених рішень.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, який підтримано апеляційним судом, є правильним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №826/8905/18 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Судді В. М. Шарапа

В.М. Кравчук

С.М. Чиркін