Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2019 року

Київ

справа №819/1966/15

адміністративне провадження №К/9901/3678/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року (головуючий суддя - Шавель Р.М., судді - Каралюс В.М., Запотічний І.І.) у справі №819/1966/15

за позовом ОСОБА_1

до Управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління Державтоінспекції УМВС України в Тернопільській області

про визнання протиправним і скасування наказів в частині звільнення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 10 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління Державтоінспекції УМВС України в Тернопільській області про визнання протиправним і скасування наказів в частині звільнення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправним і скасовано наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області від 24 травня 2010 року №258 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ Теребовлянського району УДАІ УМВС " в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за ст. 66 (через дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.

2.2. Визнано протиправним і скасовано наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області №140 о/с від 01 червня 2010 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п. 66 ( через дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.

2.3. Поновлено капітана міліції ОСОБА_1 на посаді старшого державтоінспектора відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно технічної інспекції ( підпорядкованого УДАІ ) МГБ, підпорядкованої УМВС.

2.4. Стягнуто з УДАІ УМВС України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24 травня 2010 року і по день винесення судового рішення, із збереженням всіх передбачених надбавок та доплат.

2.5. У решті позовних вимог відмовлено.

2.6. Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення капітана міліції ОСОБА_1 на посаді старшого державтоінспектора відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно технічної інспекції ( підпорядкованого УДАІ ) МГБ, підпорядкованої УМВС.

2.7. Постанову суду в частині стягнення грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу визнано такою, що підлягає до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць із збереженням всіх передбачених надбавок та доплат.

3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що провадження у справі щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності закрито за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення та декриміналізацію ст. 364 КК України, а факт порушення позивачем службової дисципліни відповідачами не доведено, тому суд вважає, що законні підстави для звільнення позивача відсутні. А відтак, позивач підлягає поновленню на займаній до звільнення посаді з виплатою йому середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України. При цьому суд врахував, що звільнення позивача з посади на підставі наказу №258 від 24.05.2010 року за наслідками проведення службового розслідування стосовно притягнення позивача до кримінальної відповідальності суперечить принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Суд встановив, що позивач до звільнення проходив службу та отримував грошове забезпечення в УДАІ УМВС України в Тернопільській області, відтак при поновленні його на роботі грошове забезпечення за час вимушеного прогулу повинно бути сплачене УДАІ УМВС України в Тернопільській області. В задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління національної поліції в Тернопільській області призначити позивача на рівнозначну посаду суд відмовив, оскільки у відповідності до ч.1 ст.235 КзПП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі, втім позивач в момент звільнення не перебував у трудових відносинах з Головним управлінням національної поліції в Тернопільській області. Позовні вимоги в частині зобов`язання УМВС України в Тернопільській області зарахувати позивачу вислугу років в органах внутрішніх справ з 24 травня 2010 року і по день винесення судового рішення суд визнав передчасною, оскільки зарахування вислуги років в органах внутрішніх справ проводиться в автоматичному режимі у випадку поновлення на роботі. Оскільки поновлення на роботі ще не відбулось, права позивача щодо зарахування вислуги років в органах внутрішніх справ з 24 травня 2010 року і по день винесення судового рішення не є порушеними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржили відповідачі - Управління МВС України в Тернопільській області та Управління ДАІ Управління МВС України в Тернопільській області.

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області задоволено в повному обсязі, а апеляційну скаргу Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області - частково.

6. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області та Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на публічній службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, спонукання до вчинення певних дій відмовлено.

7. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, апеляційний суд зазначив, що за фактичних обставин справи дії позивача, які проявилися у допущенні суттєвих порушень під час проведення державних технічних оглядів і перевірок транспортних засобів, що призвело до порушення кримінальної справи за ч.3 ст.364 КК України, обрання запобіжного заходу, відсторонення його від виконання обов`язків на посаді, вірно кваліфіковані відповідачами як скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Натомість судом першої інстанції помилково розцінені вказані дії позивача як порушення службової дисципліни. При цьому, апеляційний суд вказав на те, що факт закриття кримінального провадження із вищевикладених причин не спростовує вчинення позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Декриміналізація статті КК України є нереабілітуючою обставиною та не звільняє працівника органів внутрішніх справ від відповідальності за скоєння вчинку, який є несумісним із подальшим проходженням служби. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що при звільненні позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України відповідачами були дотримані вимоги чинного законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. 07 квітня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року, в якій позивач просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

9. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що підставами для закриття кримінального провадження слугувала декриміналізація статті 364 КК України, смерть ОСОБА_2 , без показів якого довести винність позивача у вчиненні кримінального правопорушення, а також сплив значного терміну часу вчинення злочину (7-8 років). Скаржник зазначає, що кримінальне провадження закрито лише за однією підставою - відсутністю в його діях складу злочину (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України), а не за п.п. 3-5 ст. 284 КПК України. Позивач зазначає, що насправді він як і інші працівники проводив державні технічні огляди і перевірки транспортних засобів з участю підприємця ОСОБА_2 з приводу укладеного між ним та Управлінням ДАІ Управління МВС України в Тернопільській області договору про спільну діяльність. Вважає вказані обставини такими, що свідчать про те, що ним не скоєно вчинку, що дискредитує звання офіцера органів внутрішніх справ.

10. Скаржник просив провести розгляд справи за його відсутності.

11. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що починаючи з 07.06.1994р. позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.

13. Згідно наказу Управління МВС України в Тернопільській області №221 о/с від 05.10.2007року «По особовому складу» капітана міліції ОСОБА_1 призначено на посаду старшого державтоінспектора відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно-технічної інспекції (підпорядкованого УДАІ) МГБ, підпорядкованої УМВС (а.с.37).

14. 21.07.2009р. заступником прокурора Тернопільської області винесено постанову про порушення кримінальної справи, згідно якої порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Теребовлянського відділення ДАІ Управління МВС України в Тернопільській області за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.364 КК України (а.с.34).

15. Постановою начальника слідчого відділу прокуратури Тернопільської області від 17.11.2009р. та наказом Управління МВС України в Тернопільській області №245о/с від 20.11.2009р. відсторонено обвинуваченого ОСОБА_1 від посади старшого державтоінспектора Теребовлянського відділення ДАІ Управління МВС України в Тернопільській області (а.с.38, 39).

16. Згідно висновку службової перевірки від 24.05.2010р. запропоновано звільнити позивача з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, що проявилося у допущенні порушень під час державних технічних оглядів та призвело до порушення кримінальної справи за ч.3 ст.364 КК України, тобто, в умисному, в інтересах третіх осіб, використанні влади та свого службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам (а.с.40-41).

17. 24.05.2010р. наказом Управління МВС України в Тернопільській області №258 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ Теребовлянського району УДАІ УМВС» звільнено позивача з органів внутрішніх справ за дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ згідно п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.6-9).

18. Згідно наказу Управління МВС України в Тернопільській області №140 о/с від 01.06.2010р. «По особовому складу» звільнено позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з 01.06.2010р. (а.с.44).

19. 16.03.2015р. начальником слідчого відділу прокуратури Тернопільської області винесено постанову про закриття кримінального провадження, згідно якої кримінальне провадження № 42014210000000147 від 05.09.2014р. відносно старшого державтоінспектора відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно-технічної інспекції УДАІ УМВС в Тернопільській області ОСОБА_1 за фактами заволодіння шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами власників транспортних засобів при проходженні технічного огляду на загальну суму 136016 грн. 06 коп., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, закрито (а.с.11-20).

20. Підставами для такого рішення слугували декриміналізація ст.364 КК України, смерть ОСОБА_2 , без показів якого важко довести винність ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України, а також сплив значного проміжку часу (7-8 років) з часу вчинення вказаного злочину, неможливість встановлення свідків та їх допит, зняття з реєстрації більшості підприємств, через що не має підстав для вручення підозри ОСОБА_1

21. Підставою звернення ОСОБА_1 із позовом до суду стала постанова начальника слідчого відділу прокуратури Тернопільської області від 16.03.2015 року про закриття кримінального провадження щодо позивача на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України: встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

22. З пояснень позивача та його представника, наданих в судовому засіданні, суд першої інстанції встановив, що у 2009 році позивач був відсторонений від роботи, а про своє звільнення він дізнався в кінці червня 2010 року. До суду з позовом про поновлення на роботі не звертався, так як проти нього була порушена кримінальна справа. Оскільки кримінальне провадження закрито позивач звернувся до суду з даним позовом 10 липня 2015 року.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

23. Частина 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

24. Частина 3 статті 99 КАС України: для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

25. Стаття 100 КАС України: адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

26. Пункт 9 частини 1 статті 155 КАС України: суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

30. Колегія суддів зауважує, що за загальним правилом, яке міститься у статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду першої інстанції), початок перебігу строку для звернення до адміністративного суду законодавець пов`язав з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Винятки з цього правила мають бути передбачені законом.

31. Судом першої інстанції під час розгляду справи з пояснень, наданих позивачем та його представником, було встановлено, що у 2009 році позивач був відсторонений від роботи, а про своє звільнення він дізнався в кінці червня 2010 року.

32. Суд зазначає, що встановлення певних строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

33. Таким чином, з червня 2010 року ОСОБА_1 був обізнаний про своє звільнення з органів внутрішніх справ, яке він вважає таким, що порушує його права, свободи та інтереси, проте до суду з позовом звернувся лише у липні 2015 року.

34. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду шляхом подачі відповідного позову.

35. Позивач, як встановлено судом першої інстанції, вважає причини свого звільнення нерозривно пов`язаними із розглядом кримінальній справі за його звинуваченням.

36. Проте колегія суддів критично оцінює такі посилання, оскільки ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ за дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ згідно пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

37. Суд зауважує, що наявність розпочатого відносно позивача кримінального провадження не є перешкодою для оскарження ним наказу про звільнення з органів внутрішніх справ. Такий підхід відповідає принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

38. Частиною першою статті 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

39. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

40. Частиною 3 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

41. Зазначені процесуальні норми щодо строку звернення до суду кореспондуються з положеннями статей 99, 100, 155 КАС України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом.

42. Враховуючи те, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом досліджувалось судом першої інстанції, зважаючи на те, що позивач вважаючи, що ним не пропущено строк звернення до суду з цим позовом, не подавав відповідного клопотання про визнання причин його пропуску поважними, беручи до уваги те, що місячний строк для оскарження спірного в даній справі наказу про звільнення позивача з органів внутрішніх справ сплинув у 2010 році, а решта позовних вимог є похідними від позовної вимоги про визнання протиправними і скасування наказів в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, колегія суддів приходить до висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

43. Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

44. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

45. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року - скасувати.

46. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління Державтоінспекції УМВС України в Тернопільській області про визнання протиправним і скасування наказів в частині звільнення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів за час вимушеного прогулу - залишити без розгляду.

47. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

Н.В. Шевцова