Історія справи

Постанова КАС ВП від 16.12.2024 року у справі №420/20311/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 420/20311/23

адміністративне провадження № К/990/18196/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Жука А.В., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Андрія Володимировича

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року (головуючий суддя - Юхтенко Л.Р.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року (головуючий суддя - Федусик А.Г., судді: Бойко А.В., Шевчук О.А.)

у справі № 420/20311/23

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2

про зобов`язання вчинити певні дії

I. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходах за період 01 по 31 березня 2022 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану відповідно до постанови № 168 у розмірі до 30 000 грн за лютий, березень, квітень 2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду відповідно до постанови № 168 у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходах за період 01 по 31 березня 2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду на період дії воєнного стану відповідно до постанови № 168 у розмірі до 30 000 грн за лютий, березень, квітень 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

2. В обґрунтування позову зазначив, що у період з 01 березня по 31 березня 2022 року приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі Бойового розпорядження начальника гарнізону оборони міста Миколаїв від 01 березня 2022 року № 2022/1-дск ОКП-МИКОЛАЇВ, Бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 01 березня 2022 року № 1-дск, Клопотання командира військової частини НОМЕР_1 від 08 червня 2022 року № 316, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_4 від 09 червня 2022 року № 330/78. У зв`язку з цим вважає, що за березень 2022 року набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100 000 грн відповідно до пункту 1 постанови № 168. Також зазначає, що відповідно до постанови № 168 має право на додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн, починаючи з 24 лютого 2022 року.

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій представник позивача - адвокат Кириленко А.В. звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 06 березня 2020 року по 23 квітня 2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 , витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09 березня 2020 року № 46 (про зарахування до списків особового складу частини) та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23 квітня 2022 року № 95 (про вибуття до військової частини НОМЕР_6 ).

7. У відповідь на адвокатський запит представника позивача військова частина НОМЕР_1 листом від 19 липня 2023 року № 788 повідомила, що за довідкою про доходи слід звертатися до військової частини НОМЕР_2 та додано копію довідки за підписом першого заступника командира військової частини НОМЕР_3 від 09 червня 2023 року № 330/78, копію запиту від 10 липня 2023 року № 745 та витяги із наказів від 09 березня 2020 року № 46 та від 23 квітня 2022 року № 95.

8. Згідно довідки від 09 червня 2022 року № 330/78 матрос ОСОБА_1 , який проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 01 березня по 31 березня 2022 року. Підстава: Бойове розпорядження начальника гарнізону оборони міста Миколаїв від 01 березня 2022 року № 2022/1-дск ОКП-МИКОЛАЇВ, Бойове розпорядження командира Ввйськової частини НОМЕР_3 від 01 березня 2022 року № 1-дск, клопотання командира військової частини НОМЕР_1 від 08 червня 2022 року № 316.

9. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20 березня 2022 року № 61 виплачено матросу ОСОБА_1 додаткову винагороду на період дії воєнного стану у розмірі 30 000 грн пропорційно дням участі з 24 лютого по 28 лютого 2022 року в розмірі 5 357,14 грн та з 01 березня по 25 березня 2022 року в розмірі 24 193,55 грн.

10. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03 квітня 2022 року № 75 матросу ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду на період дії воєнного стану у розмірі 30 000 грн пропорційно дням участі з 26 березня по 31 березня 2022 року у розмірі 5 806,45 грн.

11. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23 квітня 2022 року № 95 матросу ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду на період дії воєнного стану в розмірі 30 000 грн пропорційно дням участі з 01 квітня по 23 квітня 2022 року у розмірі 23 000 грн.

12. Військова частина НОМЕР_1 перебуває на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 .

13. У закритому судовому засіданні суд першої інстанції дослідив оригінал листа командира військової частини НОМЕР_3 від 16 липня 2022 року № 119дск, відповідно до якого позивач не прибув у відрядження до військової частини НОМЕР_3 та на військову частину НОМЕР_1 покладалось завдання з охорони та оборони об`єкта, розташованого у АДРЕСА_1 . Оглянуто вахтовий журнал військової частини НОМЕР_1 за період з 01 по 31 березня 2022 року та встановлено, що за цей місяць особовий склад безпосередню участь у бойових діях не брав; за місяць 4-5 разів була здійснена попереджувальна стрільба на попередження підозрілих осіб та певні профілактичні заходи; 30 березня 2022 року особовий склад вибув на місце розпорядження, тобто до м. Одеса.

14. Вважаючи, що відповідачами було не в повному обсязі виплачено додаткову винагороду відповідно до постанови № 168, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що упродовж спірного періоду позивачу нараховано додаткову винагороду, встановлену постановою № 168 в розмірі 30 000 грн щомісячно пропорційно відпрацьовану часу, що підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим відповідач не допустив протиправну бездіяльність.

16. Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати і виплатити додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн, то суд зазначив, що бойовим завданням особового складу частини, в якій позивач проходив військову службу у період з 01 по 31 березня 2022 року було охорона об`єкта, розташованого у м. Миколаїв.

17. Враховуючи завдання особового складу частини та зміст пункту 1 телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298, саме бойові завдання з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у тому числі поза межами районів ведення бойових дій) буде вважатися безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

18. У відрядження до військової частини НОМЕР_3 позивач не прибув, а довідка, видана військовою частиною НОМЕР_3 від 09 червня 2022 року № 330/78, є недостатнім документом для обчислення додаткової винагороди до 100 000 грн, оскільки не надані інші документи, які б підтверджували безпосередню участь позивача як військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розумінні, наведеному у телеграмі № 248/1298.

19. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. У касаційній скарзі представник позивача - адвокат Кириленко А.В. указує підставу касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, а саме:

1) пункту 1 постанови № 168, в цілому Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку з невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168;

2) пунктом 2-1 постанови № 168, в цілому Окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку із застосуванням положень Окремого доручення Міністра оборони України для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно пункту 2-1 постанови № 168, а саме: в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку із застосуванням положень телеграми для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 постанови № 168 (діючої на момент спірних правовідносин); визначення переліку документів, достатнього для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди.

21. Представник позивача вказує на те, що Окреме доручення, на яке посилаються суди першої і апеляційної інстанцій, не є актом Міністерства оборони України у розумінні вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», яким визначені умови виплати додаткової винагороди при участі в бойових діях та не відповідає формі, визначеній для регуляторних актів (пункт 8 Положення про Міністерство оборони України). У зв`язку з цим на підставі вказаної телеграми/окремого доручення позивача не може бути позбавлено додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 168.

22. Звертає увагу представник позивача і на довідку військової частини НОМЕР_3 від 09 червня 2022 року № 330/78, яка долучена до матеріалів справи проте не врахована судами, відповідно до якої у період з 01 березня по 31 березня 2022 року позивач приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі Бойового розпорядження начальника гарнізону оборони міста Миколаїв від 01 березня 2022 року № 2022/1-дск ОКП-МИКОЛАЇВ, Бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 01 березня 2022 року № 1-дск, Клопотання командира військової частини НОМЕР_1 від 08 червня 2022 року №316.

23. Невідповідність зазначеної довідки певним вимогам не може мати негативні наслідки для військовослужбовця, а отже й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди, тим паче, що за своєю суттю вона є доказом участі позивача у бойових діях та має усі необхідні реквізити. Видання такої довідки відповідачем не заперечується.

24. Також вказує на те, що судом апеляційної інстанції було безпідставно покладено на позивача обов`язок доказування факту прийняття участі у бойових діях або безпосередньої особистої участі у заходах з оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії. У той же час саме надані позивачем належні докази є достатніми і у співвідношенні з доказами відповідача мають перевагу як по їх кількості, так і їх значенню.

25. Відповідачі не скористалися правом надіслати відзиви на касаційну скаргу.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

27. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

28. Спірні правовідносини склалися щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, встановленої постановою № 168, за лютий, березень та квітень 2022 року.

29. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

30. За змістом частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

31. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).

32. За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

33. Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

34. Поняття «додаткова винагорода» входить у поняття «грошове забезпечення» (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ), так само відповідає визначенню поняття «заробітна плата» (стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року).

35. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України постановою № 168 серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

36. Відповідно до пункту 1 постанови № 168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

37. Додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям. Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають зі статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

38. Конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 доповнено постанову № 168 пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

39. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення.

40. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

41. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

42. Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

43. З уваги на це можна констатувати, що окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн), мають належне юридичне підґрунтя.

44. Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 400/1217/23, аналізуючи положення Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, визнав обґрунтованими доводи скаржника, що рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, від 23 червня 2022 № 912/з/29 підлягали обов`язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.

45. У той же час варто відзначити, що така обставина як відсутність їх державної реєстрації, зважаючи на умови, в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їх юридичної сили.

46. З огляду на вказане, доводи представника позивача про те, що телеграма від 25 березня 2022 року №248/1298 не є актом Міністерства оборони України, яким визначені умови виплати додаткової винагороди при участі в бойових діях, є необґрунтованими.

47. Не є обґрунтованими й аргументи касаційної скарги про віднесення у спірний період Миколаївської області, на території якої позивач виконував бойові завдання, до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій як на підставу виплати спірної винагороди, адже сам по собі факт віднесення населених пунктів до районів активних бойових дій не свідчить про наявність у особи права на отримання додаткової винагороди у її збільшеному розмірі.

48. У пункті 1 телеграми від 25 березня 2022 року № 248/1298 Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», а саме виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

49. У пункті 3 цієї директиви Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

50. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

51. Пунктами 5, 6 цієї директиви Міністр оборони установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

52. Як встановлено судами попередніх інстанцій у підтвердження позовних вимог та права на виплату додаткової винагороди, позивач надав видану військовою частиною НОМЕР_3 довідку від 09 червня 2022 року № 330/78 про те, що він проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 01 березня по 31 березня 2022 року. Підставою такої довідки вказано Бойове розпорядження начальника гарнізону оборони міста Миколаїв від 01 березня 2022 року № 2022/1-дск ОКП-МИКОЛАЇВ, Бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 01 березня 2022 року № 1-дск, клопотання командира військової частини НОМЕР_1 від 08 червня 2022 року № 316.

53. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про нарахування додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн, суди попередніх інстанцій вказували на те, що упродовж спірного періоду позивачу була виплачена така винагорода, що підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_1 .

54. Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20 березня 2022 року №61 матросу ОСОБА_1 нараховано додаткову винагороду за період з 24 лютого по 28 лютого 2022 року у розмірі 5 357,14 грн та за період з 10 березня по 25 березня 2022 року в розмірі 24 193,55 грн; відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03 квітня 2022 року №75 нараховано додаткову винагороду за період з 26 березня по 31 березня 2022 року у розмірі 5 806,45 грн.; відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23 квітня 2022 року №95 нараховано додаткову винагороду за період з 01 квітня по 23 квітня 2022 року у розмірі 23 000 грн.

55. Таким чином військовою частиною НОМЕР_1 не було допущено протиправної бездіяльності щодо нарахування та виплати спірної додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць та висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині є правомірним.

56. Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати і виплатити додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн за за період 01 по 31 березня 2022 року, слід зазначити таке.

57. Виплата військовослужбовцям додаткової винагороди до 100 000 грн на місяць здійснюється за місцем перебування на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі в зазначених бойових діях або заходах.

58. Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.

59. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який обов`язково повинен містити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

60. З наведеного слідує, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої постановою № 168.

61. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

62. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2024 року у справі № 400/10311/23, від 07 листопада 2024 року у справі № 200/2297/23, від 05 грудня 2024 року у справі № 420/19038/23.

63. Втім, як встановили суди попередніх інстанцій, бойовим завданням особового складу частини, в якій позивач проходив військову службу у період з 01 по 31 березня 2022 року, а саме військової частини НОМЕР_1 , було охорона об`єкта, розташованого у АДРЕСА_1 .

64. У закритому судовому засіданні судом першої інстанції було оглянуто та досліджено вахтовий журнал військової частини НОМЕР_1 за період з 01 по 31 березня 2022 року та встановлено, що за цей період особовий склад частини безпосередню участь у бойових діях не брав. За місяць 4-5 разів була здійснена попереджувальна стрільба на попередження підозрілих осіб та певні профілактичні заходи, 30 березня 2022 року особовий склад убув у місце розпорядження, тобто до АДРЕСА_2 . Також було досліджено судом лист командира військової частини НОМЕР_3 від 16 липня 2022 року № 119дск, яким підтверджено факт того, що позивач не прибував у відрядження до військової частини НОМЕР_3 та те, що на військову частину НОМЕР_1 покладалось завдання з охорони та оборони об`єктів.

65. Доказів того що позивач був відряджений або прибув для несення військової служби до військової частини НОМЕР_3 у спірний період судам не було надано сторонами.

66. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 від 20 березня 2022 року № 61 позивач перебував на службі у цій частині та йому виплачено додаткову винагороду на період дії воєнного стану у розмірі 30 000 грн пропорційно дням участі з 01 березня по 25 березня 2022 року в розмірі 24 193,55 грн.

67. За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що довідка військової частини НОМЕР_3 від 09 червня 2022 року № 330/78 є недостатнім документом для обчислення додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, зважаючи на те, що інших доказів/документів у підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо у районах ведення бойових дій.

68. Також слід зазначити про спростування вказаної у такій довідці інформації про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) у період з 01 березня по 31 березня 2022 року дослідженим у закритому судовому засіданні листом військової частини НОМЕР_3 від 16 липня 2022 року № 119дск.

69. Враховуючи викладене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

70. Доводи касаційної скарги про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

71. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.

72. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

73. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Андрія Володимировича залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі 420/20311/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

А.В. Жук

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду