Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року

м. Київ

справа №160/19361/22

адміністративне провадження № К/990/27419/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Cудді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургсервіс Плюс» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі №160/19361/22 (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Шальєвої В.А., суддів Іванова С.М., Чередниченка В.Є.),

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургсервіс Плюс» (місцезнаходження: (50103, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Соборності, буд.97, прим. 2; код ЄДРПОУ 42950233) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якому просило:

1) визнати протиправними та скасувати:

- рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21 листопада 2022 року №7673983/42950233, яким відмовлено позивачу в реєстрації податкової накладної № 19 від 30 вересня 2022 року;

- рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21 листопада 2022 року № 7673997/42950233, яким відмовлено позивачу в реєстрації податкової накладної №17 від 30 вересня 2022 року;

- рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21 листопада 2022 року №7673998/42950233, яким відмовлено позивачу в реєстрації податкової накладної №18 від 30 вересня 2022 року;

- рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21 листопада 2022 року №7673984/42950233, яким відмовлено позивачу в реєстрації податкової накладної №24 від 30 вересня 2022 року;

- рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21 листопада 2022 року №7673999/42950233, яким відмовлено позивачу в реєстрації податкової накладної №25 від 30 вересня 2022 року;

- рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21 листопада 2022 року №7674021/42950233, яким відмовлено позивачу в реєстрації податкової накладної №23 від 30 вересня 2022 року;

- рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21 листопада 2022 року №7674005/42950233, яким відмовлено позивачу в реєстрації податкової накладної №16 від 30 вересня 2022 року;

2) зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 19, 17, 18, 24, 25, 23, 16 від 30 вересня 2022 року датою їх подання на реєстрацію;

3) визнати протиправними та скасувати:

- рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21 листопада 2022 року №7673977/42950233, яким відмовлено позивачу в реєстрації податкової накладної № 26 від 31 серпня 2022 року;

- рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21 листопада 2022 року №7674001/42950233, яким відмовлено позивачу в реєстрації податкової накладної № 25 від 31 серпня 2022 року;

- рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21 листопада 2022 року №7673989/42950233, яким відмовлено позивачу в реєстрації податкової накладної № 30 від 31 серпня 2022 року;

- рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21 листопада 2022 року №7674024/42950233, яким відмовлено позивачу в реєстрації податкової накладної № 27 від 31 серпня 2022 року;

4) зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладні: № 26, 25, 30, 27 від 31 серпня 2022 року датою їх подання на реєстрацію;

5) стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України усі судові витрати.

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 06 лютого 2023 року позов задоволено.

3. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області звернулося до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

4. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 березня 2023 року залишив апеляційну скаргу без руху та надав скаржнику строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору. Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 28 березня 2023 року, що підтверджується поштовим повідомленням.

5. До суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану та відсутністю коштів для сплати судового збору.

6. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 квітня 2023 року відмовив Головному управлінню Державної податкової служби у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі №160/19361/22 повернуто заявнику.

7. 30 травня 2023 року Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області повторно подало апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі №160/19361/22.

8. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі №160/19361/22 залишено без руху та запропоновано відповідачу в десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали, надати клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та докази про сплату судового збору у розмірі 37 215,00 грн.

9. Копію зазначеної ухвали суду скаржник отримав 30 червня 2023 року.

10. 04 липня 2023 року до Третього апеляційного адміністративного суду на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надійшла та заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

11. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

12. Не погоджуючись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2023 року, Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

13. Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

14. Ухвалою Верховного Суду зазначену справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

15. Станом на момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив.

IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

16. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем пропущено передбачений статтею 295 КАС України строк звернення до суду, а причини пропуску такого строку є неповажними.

17. Так, апеляційний суд зауважив, що копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції відповідач отримав 07 лютого 2023 року. З моменту отримання повного тексту оскаржуваного рішення до дати повторного звернення до суду апеляційної інстанції минуло три місяці, для обґрунтування поважності пропуску строку апеляційного оскарження Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області слід було надати докази регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою подання апеляційної скарги в межах строку, встановленого КАС України.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та, як наслідок, незаконність прийняття рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.

19. Скаржник зазначає, що первинну апеляційну скаргу було подано в межах строку, передбаченого статтею 295 КАС України, однак ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року її було повернуто з причин, несплати судового збору. Водночас повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з такою скаргою.

20. Відповідач стверджує про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 серпня 2020 року у справі № 160/11294/19, від 27 грудня 2019 року у справі № 500/2660/18, від 15 травня 2020 року у справі № 820/1212/17.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

22. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

23. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

24. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

25. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

26. Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

27. Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

28. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

29. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

30. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

31. При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

32. Водночас статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

33. Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

34. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

35. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

36. Установлено, що копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2023 року у справі № 160/19361/22 (яка була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження) відповідач отримав 07 лютого 2023 року.

37. З апеляційною скаргою відповідач вперше звернувся в межах строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 295 КАС України.

38. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2023 року апеляційна скарга залишалась без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

39. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області повернуто скаржнику.

40. З повторною апеляційною скаргою відповідач звернувся 30 травня 2023 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 295 КАС України.

41. Надаючи оцінку висновками суду апеляційної інстанції щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, Верховний Суд зауважує, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

42. Сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

43. З матеріалів справи слідує, що повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлене тим, що податковий орган не надав докази сплати судового збору.

44. Водночас звертаючись вдруге з апеляційною скаргою податковий орган також не сплатив судовий збір.

45. Верховний Суд зауважує, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

46. Та обставина, що податковий орган звернувся з первинною апеляційною скаргою у передбачений статтею 295 КАС України строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору), також не є підставою вважати пропуск зазначеного строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

47. Отже, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

48. Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження до уваги не приймається, оскільки висновки щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником постановах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі.

49. При цьому, Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

50. Відтак правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

51. Ураховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскарженого рішення і погоджується з його висновками у цій справі.

52. При цьому, доводи касаційної скарги також не спростовують вищенаведених висновків про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

53. Щодо доводів відповідача про введення воєнного стану, Верховний Суд зазначає, що це безумовно є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв`язок. При вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк (до введення воєнного стану чи під час воєнного стану, а якщо до введення воєнного стану, то як задовго до цієї події), яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з апеляційною скаргою.

54. Клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване введенням воєнного стану. Проте апелянтом не наведено доводів та доказів, яким саме чином введення воєнного стану вплинуло на його обов`язок своєчасно подати апеляційну скаргу.

55. Факт введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року є загальновідомим, проте, сам по собі не є підставою для поновлення пропущеного строку, встановленого законом для вчинення процесуальної дії.

56. Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави…» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

57. У кожній справі суди мають перевірити наявність підстав для поновлення строку на оскарження, визнати їх виправданими, а також мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку. Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

58. Питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

59. Крім того, посилання відповідача на наявність значного навантаження на працівників контролюючого органу також є необґрунтованими через те, що наведене не свідчить про наявність поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження, не обґрунтовує яким саме чином такі обставини об`єктивно перешкодили вчасному поданню апеляційної скарги.

60. Водночас, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

61. Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження до уваги не приймається, оскільки висновки, щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником постановах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі.

62. Отже, ураховуючи викладене, Третій апеляційний адміністративний суд дійшов умотивованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі №160/19361/22.

63. Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі №160/19361/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко