Історія справи
Ухвала КАС ВП від 13.05.2018 року у справі №826/2506/15
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2018 року
Київ
справа №826/2506/15
адміністративне провадження №К/9901/23489/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року (головуючий суддя - Данилишин В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року (головуючий суддя Кузьменко В.В., судді - Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Голови Шевченківського районного суду м. Києва Савицького Олега Антоновича про визнання протиправними рішень та бездіяльності,
У С Т А Н О В И В:
14 липня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року у справі №826/2506/15 за його позовом до голови Шевченківського районного суду м. Києва Савицького О.А. про визнання протиправними рішень та бездіяльності, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, у задоволенні заяви відмовлено.
Рішення мотивовані тим, що названа ОСОБА_2 обставина не може вважатися істотною для справи, оскільки не спростовує фактичні дані, покладені в основу рішення суду першої інстанції, про перегляд якого подано заяву.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Вказану справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до голови Шевченківського районного суду м. Києва Савицького О.А., в якому просив визнати протиправним рішення від 9 лютого 2015року № 4262/07-01/15-Вих/К-301 про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві від 28 січня 2015 року; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо організації службового розслідування питань, викладених у заяві від 28 січня 2015 року; визнати протиправним рішення голови Шевченківського районного суду м. Києва Савицького О.А. від 9 лютого 2015 року № 4262/07-01/15-Вих/К-301 в частині невідповідності його змісту вимогам частини четвертої статті 15 Закону України «Про звернення громадян», а саме відсутності у тексті цього рішення роз'яснення порядку його оскарження; визнати протиправним рішення відповідача від 9 лютого 2015 року № 4262/07-01/15-Вих/К-301 в частині невідповідності його змісту вимогам Розділу ХІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, а саме посиланням у тексті цього рішення на зміст пункту 4 частини третьої статті 42, статей 221, 290 КПК України, в редакції 2012 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідь Голови Шевченківського районного суду м. Києва Савицького О.А. від 9 лютого 2015року № 4263/07-01/15-Вих/К-301 на звернення позивача від 28 січня 2015 року, надана з дотриманням вимог чинного законодавства, у тому числі у межах строку, визначеного статтею 20 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян», а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року.
В обґрунтування заяви позивач посилався на те, що згідно службової записки керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва від 7 липня 2015 року, адресованої судді Шевченківського районного суду м. Києва Слободянюку П.Л., вбачається, що кримінальна справа №2610/19559/2012 за обвинуваченням ОСОБА_2 надійшла до Шевченківського районного суду міста Києва 10 серпня 2012 pоку, а 13 серпня 2012 року була розподілена на суддю Слободянюка П.Л., тобто визначення судді для розгляду цієї справи здійснено не під час реєстрації відповідних документів (10 серпня 2012 pоку), як встановлено частиною третьою статті 16-2 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України), а після реєстрації відповідних документів по інших справах у автоматизованій системі документообігу суду.
Вказана обставина, на думку заявника, має суттєве значення для вирішення справи та є істотною, оскільки свідчить про те, що відповідач, при підготовці та наданні відповіді від 9 лютого 2015 року №4263/07-01/15-Вих/К-301 на заяву позивача від 28 січня 2015 року, не виконав вимог законодавства щодо об'єктивної і всебічної перевірки обставин викладених у заяві, так як не було враховано фактичні обставини щодо надходження до Шевченківського районного суду м. Києва зазначеної вище кримінальної справи, а також її реєстрації та розподілу на розгляд судді Слободянюку П.Л., що призвело до надання незаконної за змістом відповіді.
Відповідно до частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду із заявою, далі - КАС України) постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Згідно частини другої статті 245 вказаного Кодексу підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
Вказані підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Необхідно зазначити, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: 1) існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для перегляду постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року згідно, поданої позивачем заяви.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.А.Данилевич
І.Л.Желтобрюх