Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.04.2019 року у справі №804/2802/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 квітня 2019 року

справа №804/2802/17

адміністративне провадження №К/9901/40093/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року Голобутовського Р.З.,

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у складі суддів Лукманової О.М., Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

у справі № 804/2802/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сетав Стальсервіс»

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

04 травня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сетав Стальсервіс» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 13 квітня 2017 року №0004221407, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 450660 грн, за неповне декларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції за 2015 рік на суму 28 910,10 грн після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, застосованого за не включення до звіту про контрольовані операції за 2015 рік інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції, з мотивів безпідставності його прийняття.

01 червня 2017 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, повністю задоволено позов Товариства, з мотивів відсутності підстав для притягнення до відповідальності Товариства на підставі пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України за порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 цього кодексу, в частині не повного декларування контрольованих операцій у поданому звіті з контрольованих операцій за 2015 рік на суму 927967,30 грн, висновуючись на загально правовому принципі дії норми права у часі.

15 листопада 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству в задоволені позову.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

06 грудня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення її недоліків на виконання ухвали цього суду від 16 листопада 2017 року та витребувано справу № 804/2802/17 із Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

16 січня 2018 року справа № 804/2802/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року справа № 804/2802/17 разом із касаційною скаргою №К/9901/40093/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 36842029, перебуває на податковому обліку податкового органу з 07 грудня 2009 року, є платником податку на прибуток.

Податковим органом у березні 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питання дотримання вимог податкового законодавства України в частині не повного декларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції за 2015 рік після застосування штрафних санкцій, результати якої викладені в акті від 29 березня 2017 року № 3155/04-36-14-07/36842029 (далі - акт перевірки).

13 квітня 2017 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки та пункту 120.3 статті 120 цього кодексу, прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0004221407, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 450660 грн, за порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України.

Також встановлено, що 20 жовтня 2016 року за результатами перевірки Лівобережної об'єднаної ДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області з питань дотримання Товариством вимог податкового законодавства щодо неповного декларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції за 2015 рік, встановлено порушення позивачем підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України в частині неповного декларування контрольованих операцій у поданому звіті з контрольованих операцій за 2015 рік, винесено податкове повідомлення-рішення №0007611400 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9276,67 грн, які сплачені Товариством 31 жовтня 2016 року.

16 березня 2017 року Товариством подано до ДФС України звіт про контрольовані операції з позначкою «уточнюючий» за 2015 рік №9276972343, до якого додатково включено контрольовані операції на суму 28910,10 грн, яка не була включена до уточнюючого звіту від 11 травня 2016 року по взаємовідносинам з Сетав АВ, що підтверджується Квитанцією №2 отримання уточнюючого звіту 16 березня 2017 року.

Суть порушення положень підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, за висновком податкового органу викладеному в акті перевірки від 29 березня 2017 року полягає в частині неповного декларування контрольованих операцій за 2015 рік на суму 28910,10 грн після 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, застосованого за не включення до звіту про контрольовані операції за 2015 рік інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції.

Суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень підпункту 39.2.1.1 пункту 39.2, підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, за якими для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є: а) господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами; б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів. Платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З 01 січня 2017 року діє нова редакція підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, яка змінена Законом України № 1797-VIII від 21 грудня 2016 року. Новою редакцією норми передбачено, що платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді. У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період; уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду. Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктом 120.3 статті 120 цього Кодексу. Платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати уточнюючий звіт про контрольовані операції.

Пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або не включення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі, зокрема, 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції. Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на положеннях статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1/99-рп, за яким дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, та дійшли висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати редакцію нормативного акта у тій редакції, яка діяла на час виникнення таких спірних правовідносин. Товариством 29 квітня 2016 року подано звіт про контрольовані операції за 2015 рік, 11 травня 2016 року подано уточнюючий звіт за 2015 рік, після чого відповідачем 20 жовтня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0007611400 на суму штрафу 9279,67 грн, з яким позивач погодився та 31 жовтня 2016 року сплатив штраф.

Відтак, на спірні правовідносини застосовуються положення норм підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, згідно якої було встановлено строк подання звіту контрольованих операцій (уточненого) до 01 травня року, що настає за звітним.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до юридичної відповідальності може бути застосовано новий закон у тому разі, коли такий закон скасовує або пом'якшує відповідальність. Відповідальність можлива за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена. У разі, якщо попередньо відповідальність не була встановлена і не було визначено форми порушення та дії платника податків не вважались порушенням, є невірним, після зміни редакції нормативного акта застосовувати до особи норми відповідальності за порушення, за яке під час триваючих правовідносин (з 2015 року) не існувало відповідальності.

Норми пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України з 01 січня 2017 року діють у новій редакції, яка застосована податковою інспекцією до позивача. Цим пунктом передбачено, що неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що на момент виникнення правопорушення щодо неподання уточнюючого звіту за 2015 рік після добровільної сплати штрафних санкцій не було передбачено штрафної санкції за неподання звітності після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу. Норма пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України, яка почала діяти з 01 січня 2017 року, не має зворотної дії у часі, оскільки відповідальність передбачена цією нормою лише з 01 січня 2017 року. На час існування правовідносин щодо подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік та уточнюючих звітів до звіту за 2015 рік відповідальність та таке порушення не була передбачена як і відповідальність за такі дії.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірних правовідносин, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у справі № 804/2802/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер