Історія справи
Ухвала КАС ВП від 12.06.2019 року у справі №0940/2105/18
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №0940/2105/18
адміністративне провадження №К/9901/15711/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши в письмовому провадженні касаційну скаргу управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року (суддя Біньковський Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року (головуючий суддя Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Ніколіна В.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, Надвірнянського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, Надвірнянського районного відділу управління Державної міграційної служби у Івано-Франківській області за змістом якого просять суд:
- визнати протиправною відмову у видачі паспорта громадянина України ОСОБА_3 , у зв`язку з досягненням нею 16-річного віку відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-Х11 від 26 червня 1992 року;
- зобов`язати відповідачів оформити і видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-Х11 від 26 червня 1992 року, без передачі будь-яких даних про дитину і про них, її батьків до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Надвірнянським районним відділом управління Державної міграційної служби у Івано-Франківській області протиправно відмовлено ОСОБА_3 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-Х11 від 26 червня 1992 року. Позивач зазначає, що по досягненню 16-ти річного віку неповнолітня ОСОБА_3 та її батьки, як законні представники, звернулись до Надвірнянського районного відділу управління Державної міграційної служби у Івано-Франківській області із заявою від 6 жовтня 2018 року щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. У поданій заяві повідомлено про відмову через свої релігійні переконання від оформлення і отримання паспорта у формі картки. Однак, у наданні паспорта у формі книжечки відмовлено незважаючи на те, що ОСОБА_3 має законне право на отримання паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною відмову Надвірнянського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області у видачі ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26 червня 1992 року;
- зобов`язано Надвірнянський районний відділ управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26 червня 1992 року;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що враховуючи правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) позовні вимоги про визнання протиправною відмову Надвірнянського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Івано-Франківській області у видачі ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XІІ, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Як наслідок, для належного захисту порушених прав зобов`язано відповідача оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XІІ. Разом з цим, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача не передавати будь-які дані про ОСОБА_3 та її батьків до Єдиного державного демографічного реєстру, формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі, без відцифрованого підпису особи, без від цифрованого образу обличчя особи, без від цифрованих відбитків пальців рук і використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, суди вважають такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, при видачі ОСОБА_3 , паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення таких данних.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій помилково віднесено справу за даним позовом до типової для зразкової справи № 806/3265/17 (ПЗ/9901/2/18), що призвело до неправильного її вирішення з урахуванням висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у даній справі.
Позиція інших учасників справи
Від позивачів до суду надійшов відзив, в якому позивачі просять відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідачу-2, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 серпня 2019 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, Надвірнянського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов`язання вчинити дії.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Неповнолітня ОСОБА_3 досягнувши шістнадцятирічного віку, а також її законні представники - батьки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернулися до Богородчанського районного сектору Надвірнянського районного відділу управління ДМС України у Івано-Франкіській області із заявою про видачу ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки, в якій також заначено про не надання згоди на оборобку персональних даних, про відмову від присвоєння цифрового ідентифікатора особистості у виді унікального номера запису в реєстрі, від зняття біометричної інформації, її подальшого зберігання, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі. Просили оформити ОСОБА_3 бланк паспорту громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та видати паспорт виключно у вигляді паспортної книжечки; проставити відмітку реєстрації місця проживання в паспорті; провести реєстрацію громадянства України - внесення запису про його набуття спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи; вести облік за раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання будь-якого цифрового індикатора особи (у т.ч. за серією та номером паспорту), без внесення інформації про нього до ЄДДР, чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.
Листом від 24 жовтня 2018 року Надвірнянський районний відділ управління ДМС України в Івано-Франківській області повідомив заявників про те що, виключно Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" регулюється порядок видачі паспорта громадянина України. Статтею 21 цього Закону визначено, що кожен громадянин України, який досягнув 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України у порядку, визначеному Законом. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. При цьому зазначено, що на даний час не врегульовано механізм та відсутні технічні можливості для видачі паспортів у формі книжечок та запропоновано заявникам звернутися за отриманням паспорта у формі книжечки після врегулювання даних питань на загальнодержавному рівні.
Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною п`ятою статті 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав:
1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи;
2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 23 квітня 1991 року № 987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - Закон № 987-XII) кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Частина перша статті 4 Закону № 987-XII передбачає, що громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.
Згідно з частиною шостою статті 7 Закону № 5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя. Окремі види даних про стан здоров`я та про засудження до кримінального покарання можуть вимагатися лише у разі, якщо вони є підставою для видачі документа, що посвідчує особу.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Частинами першою та другою статті 14 Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин першої, четвертої та п`ятої 16 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом. Головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів. За фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб`єктом.
Частиною сьомою статті 16 Закону № 5492-VI визначено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Частиною сьомою статті 21 Закону № 5492-VI передбачено, що до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім`я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово "відмова".
Відповідно до пунктів 1, 3, 5, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Відповідно до пункту 13 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, вважаючи їх передчасними та такими, що зроблені з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.
Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що враховуючи спірні відносини дана справа відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), відповідає ознакам типової.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) визначено основні ознаки типової справи, за яких спори відкриті в інших судах є типовими для даної зразкової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Верховний Суд зазначає, що встановлений Великою Палатою Верховного Суду предмет спору не є ідентичним предмету спору у даній справі, оскільки відмова у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку її персональних даних особі Надвірнянським РВ УДМС України в Івано-Франківській області позивачу не надавалася.
У той же час, судами попередніх інстанцій не встановлено, чи можливо вважати дану заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діяли інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 підставою для оформлення та видачі паспорта громадянина України. Зокрема, суди не з`ясували питання щодо відповідності заяви формі, встановленій чинним законодавством.
Крім того, судами не надано оцінки щодо правосуб`єктності особи, яка подала заяву, з огляду на те, що нормами Закону України № 5492-VI подання документів для оформлення і отримання документів, що посвідчують особу та встановлюють громадянство України, здійснюється громадянами України, які досягли шістнадцятирічного віку, на підставі їхньої особистої заяви.
Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що суди прийняли передчасно рішення, оскільки відповідь відповідача на заяву позивачів, згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації» не є відмовою у видачі паспорта у формі книжечки.
Також скаржник у касаційній скарзі зазначає, що 19 вересня 2018 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , подала заяву-анкету та документи на оформлення паспорта у вигляді ід-картки, надавши згоду на обробку персональних даних, в результаті обробки персональних даних присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР). Громадянку документовано паспортом у формі ід-картки номер НОМЕР_1 від 03 жовтня 2018 року, однак за отриманням паспорта громадянка не з`являється. Цим обставинам судами попередніх інстанцій, у сукупності з доводами позивача, не надано оцінку.
Оскільки зазначені обставини залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, тому Верховний Суд не має можливості перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати вищевикладене і прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного й об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області - задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі №0940/2105/18- скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк
Судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов