Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2018 року

Київ

справа №809/1260/17

адміністративне провадження №К/9901/46425/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року (суддя - Остап`юк С.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року (судді: Обрізко І.М. (головуючий), Яворський І.О., Онишкевич Т.В.) у справі №809/1260/17 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2017/000429/1 від 3 липня 2017 року та зобов'язання визначити митну вартість товарів, що її було скориговано на підставі рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2017/000429/1 від 3 липня 2017 року, за методом визначення митної вартості за вартістю операції.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на правомірність визначення митної вартості товару із застосуванням основного методу - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про те, що відповідачем правомірно, у відповідності до вказаних норм Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості ввезеного автомобіля №267 від 30 червня 2017 року, наданого декларантом в межах процедури митних консультацій.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

У доводах касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та не повне встановлення обставин справи та необґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції зважаючи на відсутність оцінки судом апеляційної інстанції доводів позивача щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Контролюючий орган подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на наявність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог законодавства.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29 червня 2017 року представник позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (декларант) для здійснення митного оформлення транспортного засобу автомобіля, марки «SKODA», модель «OCTAVIA», призначеного для перевезення пасажирів по дорогах загального користування (з аварійними пошкодженнями, ввезеного на причепі) тип кузова - універсал, номер кузова - НОМЕР_1, об'єм двигуна - 1589 смі, 2014 року випуску, загальна кількість місць для сидіння - 5, подав митну декларацію №206020/2017/410042 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 18 000 PLN. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). У графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 18 000 PLN, в графі 45 "коригування" вказано 125 433, 99 грн, в графі 23 "курс валюти" - 6,96855500 грн.

До вказаної митної декларації декларантом долучено рахунок-фактуру (інвойс) від 26 червня 2017 року; акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 27 червня 2017 року №UA20903/2017/10830; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 8 грудня 2014 року №ВАК 4688475; банківський платіжний документ від 8 грудня 2014 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 26 червня 2017 року; копію митної декларації країни відправлення від 26 червня 2017 року №17PL446010E0127323; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів за №206020/2017/410042 від 29 червня 2017 року.

Посадовою особою відповідача у рамках консультації запропоновано позивачу надати експертний висновок про вартість автомобіля, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

На вимогу контролюючого органу позивач подав відповідачу висновок експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості ввезеного автомобіля №267 від 30 червня 2017 року, згідно з висновками якого вартість автомобіля «SKODA OCTAVIA», ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що ввозиться з-за кордону на митну територію України без врахування ремонтних робіт станом на 30 червня 2017 року складає 210 067,00 грн.

Контролюючий орган здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2017/000429/1 від 3 липня 2017 року, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 29 965 PLN.

Відповідач, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації №206020/2017/410042 від 29 червня 2017 року та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з тим, що митна вартість товару визначена за резервним методом. Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та наданням висновку експерта. 2-5 методи визначення митної вартості не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5. Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №206050001/2016/00945. Джерело інформації: висновок експерта за №267 від 30 червня 2017 року.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (стаття 52 Митного кодексу України).

Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 Митного кодексу України).

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судами попередніх інстанцій виникнення сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товарів відповідач обґрунтував тим, що позивачем до митного оформлення надані документи, які містять розбіжності, зокрема: у фактурі №112/06/2017 від 26 червня 2017 року покупцем вказано ОСОБА_1 також в митній декларації країни відправлення зазначений позивач. Однак у банківському платіжному документі вказаний ОСОБА_5, не має посилання на фактуру, якій відповідає платіжний документ. Також в платіжному документі міститься графа «орlаtа», у якій прописана сума 90, але в інших документах ця сума не фігурує, а також відсутній підпис покупця.

Відтак, вказані обставини свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які стали підставою для витребування додаткових документів, що було встановлено судом попередньої інстанції та спростовує доводи позивача викладені у касаційні скарзі щодо дослідження судами обставин, які не були предметом розгляду митного органу при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товару.

Оскільки подані декларантом документи містили розбіжності та позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

При цьому, прийняттю рішення про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Результати процедури консультацій та неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному, відображені у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Приймаючи вказане рішення про коригування митної вартості товару митний орган використав наданий позивачем експертний висновок про вартість автомобіля, що свідчить про дотримання процедури обрання методу визначення митної вартості товару та відповідно правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі №809/1260/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду