Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 380/1785/21

адміністративне провадження № К/9901/42880/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №380/1785/21

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про виплату компенсації за невикористане речове майно, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року, постановлену в складі: головуючого судді Карп`як О.О., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Сеника Р.П.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , компенсації за не отримане речове майно у зв`язку із звільненням із військової служби;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, проте не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178.

2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і проведення судового засідання, за наявними матеріалами у справі.

3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення.

4. Ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху вмотивована тим, що позивачка звернулася до суду з позовом про виплату компенсації за невикористане речове майно, поза межами встановленого строку, передбаченого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. 27 липня 2021 року позивачкою на усунення недоліків ухвали суду від 05.07.2021 подано заяву, в якій вказано, що під час проходження та звільнення з військової служби остання щодо отримання грошової компенсації за неотримане речове майно не зверталася. Таке право було реалізоване нею лише після звільнення, отож позивачка дізналася про порушення свого права з листа відповідача про відмову у виплаті такої компенсації від 23.12.2020 №1554, який отримано нею 12.01.2021. До суду з цим позовом позивачка звернулася 03.02.2021, тобто в місячний строк з моменту отримання указаної відповіді.

6. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021, позов залишено без розгляду з мотивів пропуску строку звернення до суду.

7. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка звільнена з військової служби та виключена із усіх видів забезпечення 13.09.2020. Саме в цей день відповідач повинен був здійснити з нею повний розрахунок усіх належних останній сум, зокрема і компенсації за неотримане речове майно.

8. З матеріалів справи вбачається, що позивачка 10.08.2020 зверталася із рапортом, в якому просила видати довідку-розрахунок про неотримане нею речове майно.

9. Таким чином, наведені позивачкою обставини щодо її звернення до адміністративного суду з дотриманням місячного строку є необґрунтованими, а визначення 12.01.2021 днем, коли вона дізнався про порушення своїх прав - помилковим.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

10. Не погоджуючись з ухваленими у цій справі судовими рішеннями, позивачка подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

11. На обґрунтування касаційної скарги скаржниця зазначає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом). Військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Указана правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17.

12. Так, скаржниця наголошує на тому, що строк для звернення до суду не пропустила, оскільки вона звернулася до відповідача із заявою про отримання компенсації за неотримане речове майно 14.12.2020 та отримала відповідь про відмову у задоволенні вказаної заяви 12.01.2021. Отже, на думку скаржниці, саме із цієї дати почався перебіг строку звернення до суду з позовом за захистом своїх прав.

13. Указана касаційна скарга надійшла на адресу Верховного Суду 25.11.2021.

14. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Уханенку С.А., Кашпур О.В.

15. Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 в справі №380/1785/21.

16. Від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу позивачки, в яких він наполягає на безпідставності останньої, просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

ІІІ. Джерела права та акти їхнього застосування

17. Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

18. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.

19. За пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

20. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема військова служба.

21. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

22. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

24. Приписами частини п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

25. Частиною третьою статті 123 КАС України встановлено, що, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

26. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

27. Частиною третьою статті 24 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

28. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

29. Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

30. Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, в тому числі - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

31. За пунктом 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

32. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178).

33. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).

34. Пунктом 4 розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (далі - Інструкція №232; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

35. Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

36. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

ІV. Позиція Верховного Суду

37. Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

38. Спірним питанням, яке стало предметом касаційного розгляду, є визначення строку звернення до адміністративного суду та його дотримання позивачкою.

39. Так, 03.02.2021 позивачка звернулася до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати компенсації вартості за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби та зобов`язання нарахувати та виплатити таку компенсацію.

40. Ураховуючи визначену у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 правову природу компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка звільнена з військової служби та виключена із усіх видів забезпечення 13.09.2020. Водночас 10.08.2020, тобто за місяць до звільнення, позивачка зверталася до відповідача з рапортом із вимогою видати довідку-розрахунок про неотримане речове майно.

42. Отже, суди попередніх інстанцій вважали, що на дату звільнення позивачка була обізнана про необхідність сплати їй грошової компенсацію за неотримане речове майно. Тому звертаючись із позовною заявою лише 03.02.2021, вона пропустила строк, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

43. Проте позивачка стверджує, що під час проходження та звільнення з військової служби вона не зверталася щодо отримання грошові компенсації за неотримане речове майно або предметів форменого одягу на суму такої компенсації, отож вона не позбавлена права на звернення про отримання такої компенсації і після звільнення з військової служби, що було нею реалізовано через представника в адвокатському запиті від 14.12.2020.

44. У відповідь, відповідач листом від 23.12.2020 №1554 повідомив, що нарахування та виплата ОСОБА_1 компенсації вартості за неотримане речове майно не здійснювалася, відповідно до вимог пункту 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232. Указаний лист позивачка отримала 12.01.2020.

45. Таким чином, позивачка стверджує, що саме з цієї дати (12.01.2020) вона дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а тому вважає, що вона не пропустила строк звернення до суду в цій справі.

46. Суд погоджується, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

47. Суд не заперечує, що військовослужбовець після звільнення його з військової служби зберігає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви. Однак це не свідчить про можливість подання вказаної заяви на отримання компенсації поза межами будь-яких строків.

48. Суд наголошує, що чинне законодавство не дозволяє виключити військовослужбовця зі списків особового складу військової частини без його згоди, у разі відсутності повного розрахунку, зокрема компенсації за неотримане речове майно. Це надає можливість останньому впевнитися, що всі фінансові питання з ним були вирішенні до звільнення.

49. Відповідно до витягу з наказу військового комісара Галицько-Франківського об`єднання районного військового комісаріату м. Львова (по стройовій частині) від 08.09.2020 №134 позивачку 13.09.2023 виключено із списків особового складу Галицько-Франківського об`єднаного районного військового комісаріату м. Львова та всіх видів забезпечення. Також визначено виплати, що підлягають до нарахування при звільненні. Виплата компенсації за неотримане речове майно встановлена не була.

50. Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що про невиплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивачка повинна була бути обізнана з часу її звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини.

51. Звернення позивачки до відповідача з адвокатських запитом від 14.12.2020 і отримання листа від 23.12.2020 у відповідь на запит не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов`язана з початком перебігу строку звернення до суду.

52. Суд також звертає увагу на те, що у випадку необізнаності позивачки щодо видів та розміру речового майна, якими вона не була забезпечена під час служби, остання повинна була звернутися із заявою про надання їй відповідної інформації без зайвих зволікань.

53. Будь-яких об`єктивних перешкод щодо неможливості своєчасно (у межах місячного строку) звернутися до відповідача із запитом щодо компенсації за неотримане речове забезпечення та за захистом своїх порушених прав до суду позивачка не навела.

54. Указане свідчить про пропущення строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, з відповідними позовними вимогами.

55. За такого правового врегулювання, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо обмеження права позивачки на звернення до суду з указаними позовними вимогами місячним строком з моменту звільнення особи з військової служби та виключення з усіх видів забезпечення ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України.

56. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.

57. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

58. З урахуванням викладеного, Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

IV. Судові витрати

59. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

60. Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

61. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

62. Залишити без змін ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року.

63. Судові витрати не розподіляються.

64. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко