Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 500/4169/22

адміністративне провадження № К/990/23511/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Чиркін С.М., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2023 (судді - Обрізко І.М., Іщук Л.П., Шинкар Т.І.)

у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Релігійна організація Парафія Української Греко-Католицької Церкви Пресвятої Тройці Тернопільсько-Зборівської єпархії про визнання протиправним рішення,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати протиправним та нечинним пункт 4 рішення сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради (в редакції від 21.08.2021) №8/3/78 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Яреми релігійній організації «Тернопільсько-Зборівській архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви».

В обгрунтування позовних вимог покликались на те, що пункт 4 рішення сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради від 29.01.2021 №8/3/78, яким внесено зміни в рішення міської ради від 21.08.2020 №7/54/156 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Чайковського, Малишка, Слівенська, релігійній організації парафії Української Греко-Католицької Церкви Пресвятої Тройці» та після слів «храмових споруд» читати «та парафіяльних, житлових і громадських споруд» і далі по тексту, прийнятий всупереч вимогам чинного законодавства України.

ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 4 рішення Тернопільської міської ради від 29.01.2021 №8/3/78 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Яреми релігійній організації "Тернопільсько - Зборівській архиєпархії Української Греко - Католицької Церкви" .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2023 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 скасовано, позов залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом оскарження у даній справі є пункт 4 рішення сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради від 21.08.2020 в редакції змін за рішенням від 29.01.2021 №8/3/78 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Яреми релігійній організації Тернопільсько - Зборівській архиєпархії Української Греко - Католицької Церкви». Водночас з позовом до суду позивачі звернулись лише 18.11.2022, тобто з пропуском визначеного положеннями Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду.

Апеляційний суд виходив з того, що рішення Тернопільської міської ради від 21.08.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Яреми релігійній організації Тернопільсько - Зборівській архиєпархії Української Греко - Католицької Церкви» в редакції рішення від 29.01.2021 №8/3/78 було опубліковано на сайті Тернопільської міської ради 05.02.2021, що не спростовано в ході апеляційного розгляду справи.

Покликання позивачів у позовній заяві на те, що на сайті Тернопільської міської ради відсутнє рішення цієї ради від 21.08.2020 в редакції від 21.08.2020, у зв`язку з чим 13.10.2022 адвокатом Гуцалюком А.Р. було подано адвокатський запит з проханням надати завірену копію рішення від 21.08.2020 №7/54/156 в редакції цієї дати, примірник якого отримано останнім разом із відповіддю від 18.10.2022 №25976-ф, суд визнав безпідставним, оскільки предметом оскарження є пункт 4 рішення Тернопільської міської ради від 29.01.2021 №8/3/78, яким внесено зміни у рішення цієї ж ради за №7/54/156 від 21.08.2020, а тому відсутність опублікування останнього не впливає на відлік строку звернення до суду.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо пропуску позивачами строку зверненя до суду та відсутність підстав для його поновлення.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З постановою суду апеляційної інстанції не погодився позивач ОСОБА_1 , звернувся з касаційною скаргою, в якій покликаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив його скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Покликається на те, що вирішенню судом питання про залишення позовної заяви без розгляду повинно було передувати надання судом позивачу можливості звернутися до суду із заявою про поновлення процесуального строку та аргументувати перед судом наявність поважних підстав пропуску такого.

Також покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування судом апеляційної інстанції положень ст.ст. 122, 123, 240, 315 та 319 КАС України та особливостей вирішення судом апеляційної інстанції питання про залишення позовної заяви без розгляду на стадії апеляційного перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Відповідач та третя особа у відзивах на касаційну скаргу просили у її задоволенні відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).

Аналогічні правила КАС України розповсюджує й під час перегляду справи в апеляційній та касаційній інстанціях.

На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд вказував у постановах від 11.02.2021 у справі №140/2046/19, від 10.06.2020 у справі №620/1715/19, від 23.09.2020 у справі №640/5645/19, від 03.12.2020 у справі №817/660/18, від 17.03.2021 у справі №160/3092/20, від 18.03.2021 у справі № 640/23204/19, від 20.04.2021 у справі №640/17351/19, від 14.07.2022 у справі №380/10649/21, від 09.06.2022 у справі №160/15960/20, від 05.05.2022 у справі №420/6134/21 і Суд не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України під час розгляу цієї справи.

Зокрема, у постанові від 10.11.2022 у справі №320/11921/20 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.

Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.

Колегія суддів вважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовно судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.

Таким чином суд апеляційної інстанції повинен був вжити заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин пропуску строку.

Зі змісту оспорюваного судового рішення слідує, що суд апеляційної інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду».

Такий правовий підхід у застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду визначений й постановах Верховного Суду від 14.07.2022 (справа №380/10649/21) та від 28.08.2023 (справа №400/11304/21).

Як свідчать матеріали справи, предметом оскарження у цій справі, є пункт 4 рішення сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради від 29.01.2021 №8/3/78, а з позовом до суду позивачі звернулись 18.11.2022.

Ухвалою від 29.11.2022 Тернопільський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі. На етапі відкриття провадження у справі, судом, не досліджувалося та не вирішувалося питання дотримання позивачами строку звернення до суду, оскільки суд вважав, що такий строк не пропущено.

Натомість суд апеляційної інстанції, під час апеляційного розгляду, дійшов висновку щодо пропуску позивачами строку звернення до суду та відсутність підстав для визнання пропуску строку поважним.

Водночас, враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачам звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку.

Втім, зі змісту судового рішення слідує, що суд апеляційної інстанції не надав можливості позивачам обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду, а висновок про відсутість підстав для визнання пропуску строку поважним зроблено без врахування думки позивачів.

З огляду на наведене, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов`язковою умовою для застосування частини третьої статті 123 КАС України є залишення позовної заяви без руху за правилами частини першої цієї ж статті.

Однак, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати причини (інші причини) поважності пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отже, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права особи на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вона підлягає скасуванню, а касаційна скарга задоволенню.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2023 у цій справі скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

С.М. Чиркін

В.М. Кравчук