Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.05.2018 року у справі №803/1583/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №803/1583/17

адміністративне провадження №К/9901/49627/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол-Гарант»

на постанови Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 (суддя - Сорока Ю.Ю.)

та Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 (судді - Гулида Р.М., Кузьмич С.М., Улицький В.З.)

у справі №803/1583/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол-Гарант»

до Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрол-Гарант» (далі -Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області (далі- ДФС) від 18.08.2017.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем під час проведення перевірки діяльності Товариства було зроблено висновок про несвоєчасну реєстрацію позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому ДФС не враховано, що порушення цих строків відбулось не з вини Товариства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази.

ДФС у відзиві на касаційну скаргу зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем протягом серпня-вересня 2016 направлялись на адресу відповідача податкові накладні для реєстрації їх Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, податкова накладна від 19.08.2016 №19002 зареєстрована в реєстрі 09.09.2016; від 12.06.2016 №12002 зареєстрована в реєстрі 18.07.2016; від 28.06.2016 №28006 зареєстрована в реєстрі 18.07.2016; №13002 від 13.06.2016 зареєстрована в реєстрі 18.07.2016; №20002 від 20.12.2015 зареєстрована в реєстрі 06.01.2016; №1402 від 14.06.2016 зареєстрована в реєстрі 18.07.2016; №21002 від 21.12.2015 зареєстрована в реєстрі 06.01.2016; №15001 від 15.07.2016 зареєстрована в реєстрі 03.08.2016; №28002 від 28.06.2016 зареєстрована в реєстрі 18.07.2016; №28005 від 28.06.2016 зареєстрована в реєстрі 18.07.2016; №28004 від 28.06.2016 зареєстрована в реєстрі 18.07.2016; №3001 від 03.07.2016 зареєстрована в реєстрі 03.08.2016; №2810 від 28.06.2016 зареєстрована в реєстрі 18.07.2016; №28011 від 28.06.2016 зареєстрована в реєстрі 18.07.2016; №28003 від 28.06.2016 зареєстрована в реєстрі 18.07.2016; №28007, №28008, №28009, №28012, №28013 та №28014 від 28.06.2016 зареєстровані в реєстрі 18.07.2016.

За наслідками проведеної ДФС перевірки з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних складено акт від 02.08.2017 щодо недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В акті викладено висновок контролюючого органу про порушення Товариством п.201.10 статті 201 Податкового Кодексу України в частині несвоєчасності реєстрації податкових накладених в Єдиному реєстрі податкових накладних

На цій підставі відповідачем 18.08.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0047051207, яким до Товариства застосовано штрафні санкції в розмірі 27 296, 85 грн.

Матеріалами справи також встановлено, що 07 жовтня 2016 року на адресу контролюючого органу Товариством направлено договір №1 про визнання електронних документів та отримано квитанцію №1 від цієї ж дати про отримання його Державною фіскальною службою.

Відповідно до квитанції №2 договір про визнання електронних документів прийнято Державною фіскальною службою 10.10.2016.

Подані позивачем 13.10.2016 податкові накладні не було прийнято з посиланням на відсутність договору про визнання електронних документів.

Водночас, подані Товариством ті ж самі податкові накладні 18.07.2016 було прийнято податковим органом з огляду на наявність договору №1 про визнання електронних документів від 07.10.2016, укладеного між Товариством та Луцькою ОДПІ ГУ ДФС.

Не заперечуючи факту несвоєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних поза межами встановленого статтею 201 Податкового Кодексу України строку, позивач оскаржує законність прийнятого повідомлення-рішення посилаючись на те, що порушення строків реєстрації відбулось не з вини Товариства, а через бездіяльність самого контролюючого органу, який безпідставно не прийняв своєчасно подані податкові накладні.

Відмовивши в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що отримавши квитанції про неприйняття податкових накладних 13.10.2016, Товариство в порушення умов пункту 5 договору при виникненні спірного питання, пов'язаного з автентичністю податкових документів в електронному вигляді та часом їх відправлення, не направило контролюючому органу письмове повідомлення з обґрунтуванням причини своєї вимоги та зазначенням дати і номера електронного документу, що є предметом спору.

Відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також допущення помилок, при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної встановлена статтею 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 120-1.1 цієї статті Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу, зокрема, в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.

В той же час, пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю-платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавець передбачив можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених статтею 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), лише за наявності його вини.

Вказану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №815/2745/17 та від 30.01.2018 у справі №816/390/17.

Попри це, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не дано оцінки доводам позивача про те, що станом на 13.10.2016 договір №1 про визнання електронних документів, укладений 07.10.2016 між Товариством та Луцькою ОДПІ ГУ ДФС, був чинний, відтак у податкового органу не було передбачених законом підстав для відмови у прийнятті податкових накладних; суди не з'ясували чи припинялась дія вказаного договору станом на 13.10.2016; не надали оцінку діям контролюючого органу, який 17.10.2016 прийняв ці ж накладні без заперечень на підставі договору №1 про визнання електронних документів, від 07.10.2016; не надали оцінки законності дій контролюючого органу щодо відмови у прийнятті податкових накладних, поданих Товариством 13.10.2016, відтак не з'ясували, чи відбулось порушення граничних строків реєстрації податкових накладних з вини позивача.

Таким чином, судами зроблено передчасний висновок про безпідставність адміністративного позову, не забезпечено повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол-Гарант» -задовольнити частково.

Постанови Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер