Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

м. Київ

справа №1570/4126/12

касаційне провадження №К/9901/1214/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 (головуючий суддя Косцова І.П., судді: Турецька І.О., Стас Л.В.) у справі № 1570/4126/2012 за позовом Приватного підприємства «Ексімтранссервіс-Південь» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Ексімтранссервіс-Південь» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними дії відповідача щодо проведення в листопаді 2011 року перевірки даних, наведених позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з березня по грудень 2010 року та з січня по вересень 2011 року, а також скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.12.2011 № 0006111502, від 27.12.2011 № 0006131502, від 30.01.2012 № 0000191502, від 14.03.2012 № 0000631502.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 17.01.2013 в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Вирішуючи спір, суд погодився, зокрема, з доводами органу доходів і зборів про помилкове включення Приватним підприємством «Ексімтранссервіс-Південь» у деклараціях за період з березня 2010 року по грудень 2011 року залишку відємного значення попередніх податкових періодів, який залишився після бюджетного відшкодування, до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, в розмірі 8033320,00 грн.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.07.2013 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове про часткове задоволення позовних вимог. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 27.12.2011 № 0006111502, від 27.12.2011 № 0006131502, від 30.01.2012 № 0000191502, від 14.03.2012 № 0000631502. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Визнаючи протиправними та скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суд апеляційної інстанції виходив із того, що підставою для їх прийняття послугувало прийняте на підставі акта документальної планової виїзної перевірки від 16.12.2009 № 461/23-213/33567045 податкове повідомлення-рішення про зменшення відємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 12884984,00 грн.

Водночас суд встановив, що цей акт індивідуальної дії оскаржено Приватним підприємством «Ексімтранссервіс-Південь» у судовому порядку, а тому позивач до набрання відповідним рішенням суду законної сили не був позбавлений права відображати зменшену податковим органом суму в деклараціях наступних податкових періодів.

В протилежному випадку, на переконання Одеського апеляційного адміністративного суду, відображення платником податку встановленого за результатами контрольного заходу завищення рядка 26 декларації в періоді, що перевірявся, у деклараціях наступних податкових періодів свідчило б про узгодження ним визначеного контролюючим органом грошового зобовязання, яке є предметом судового спору.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби оскаржила його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2013.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 4.6.6 пункту 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

Зокрема, наголошує, що судом апеляційної інстанції вирішено спір без урахування доказів податкового органу, які свідчать про порушення Приватним підприємством «Ексімтранссервіс-Південь» податкового законодавства.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральні перевірки даних, задекларованих Приватним підприємством «Ексімтранссервіс-Південь» у податковій звітності з податку на додану вартість за період з березня 2010 року по грудень 2011 року, за результатами яких складено акти від 29.11.2011 № 5212/15-218/33567045, від 27.12.2011 № 5753/15-218/33567045, від 31.01.2012 № 277/15-218/33567045.

Перевірками встановлено порушення позивачем пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 4.6.6 пункту 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у звязку з неврахуванням при формуванні показників податкової звітності з податку на додану вартість за період з березня 2010 року по грудень 2011 року висновків, викладених в акті перевірки від 16.12.2009 № 461/23-213/33567045, про завищення відємного значення (рядок 26), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 12884984,00 грн.

На підставі зазначених актів перевірок контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 27.12.2011 № 0006111502, згідно з яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2492168,00 грн. за основним платежем та 623042,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 27.12.2011 № 0006131502, згідно з яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 8033320,00 грн.; від 30.01.2012 № 0000191502, згідно з яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 8033320,00 грн.; від 14.03.2012 № 0000631502, згідно з яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 8033320,00 грн.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобовязання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Посилання у цій нормі на «грошове зобовязання» не перешкоджає поширенню наведеного правила на відємне значення обєкта оподаткування, оскільки системний аналіз пунктів 200.1 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що відємне значення та позитивне значення податку на додану вартість мають тотожну правову природу, адже являють собою відємний або позитивний результат однієї й тієї ж самої формули різницю між податковим кредитом з податку на додану вартість та податковими зобовязаннями.

В той же час, принцип рівності оподаткування не дозволяє тлумачити положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) як таке, що розрізняє результат обчисленого податку в залежності від позитивної або відємної суми. Інше тлумачення наведеної норми не було б обєктивним.

Таким чином, правила узгодження грошового зобовязання застосовуються як при нарахуванні контролюючим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням позитивного значення грошового зобовязання, так і при зменшенні ним відємного значення обєкта оподаткування за відповідним актом індивідуальної дії. При цьому до дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження податкового повідомлення-рішення у платника відсутній обовязок враховувати таке рішення при формуванні даних у податковій звітності.

Водночас в силу вимог пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення Державної податкової адміністрації України або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобовязань що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобовязання платника податків.

За правилами ж пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно з пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, для того, щоб дійти обєктивного висновку про узгодженість (або неузгодженість) зменшеного позивачу відємного значення в сумі 12884984,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням, прийнятим на підставі акта перевірки від 16.12.2009 № 461/23-213/33567045, суду слід встановити, чи було дотримано платником вказаний вище строк при зверненні до суду з позовом про оскарження цього акта індивідуальної дії.

Адже, у разі несвоєчасного звернення позивача до суду (тобто поза межами строку, установленого пунктом 56.17 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), однак у рамках строку давності, передбаченого статтею 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)) грошове зобовязання (зменшене відємне значення обєкта оподаткування) набуває статусу узгодженого та підлягає обовязковому врахуванню платником при відображенні показників у податковій звітності з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2011 № 0006111502, від 27.12.2011 № 0006131502, від 30.01.2012 № 0000191502, від 14.03.2012 № 0000631502 підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного зясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2011 № 0006111502, від 27.12.2011 № 0006131502, від 30.01.2012 № 0000191502, від 14.03.2012 № 0000631502 з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

У частині позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення в листопаді 2011 року перевірки даних, наведених Приватним підприємством «Ексімтранссервіс-Південь» у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з березня по грудень 2010 року та з січня по вересень 2011 року, рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду в рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 у справі № 1570/4126/2012 в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2011 № 0006111502, від 27.12.2011 № 0006131502, від 30.01.2012 № 0000191502, від 14.03.2012 № 0000631502 скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 у справі № 1570/4126/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк