Історія справи

Постанова КАС ВП від 14.02.2025 року у справі №400/5882/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 400/5882/23

адміністративне провадження № К/990/45641/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 (суддя Устинов І.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 (судді: Турецька І.О. (головуючий), Градовський Ю.М., Шеметенко Л.П.) у справі №400/5882/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ЛЕД» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ЛЕД» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування наказу від 12.05.2021 № 912-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ЛЕД» та податкового повідомлення - рішення форми «С» від 13.08.2021 №690114290709, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 4 085 975,74 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- на момент видання оскаржуваного наказу від 12.05.2021 № 912-п та проведення документальної позапланової виїзної, діяв мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок з 18.03.2020 по останній календарний день місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». За таких умов, невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки.

Крім того, документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним за контрактом від 05.12.2018 №288 контролюючим органом фактично не проводилась, документи на підтвердження чи спростування тверджень зазначених в акті не витребовувались;

- пеня, яка нарахована ТОВ «ЛЮКС ЛЕД» за порушення строку розрахунків, встановленого згідно зі статтею13 Закону України «Про валюту та валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII (далі - Закон №2473-VIII) в сумі 4 085 975,74 грн підлягає списанню, оскільки нарахована під час дії карантину. Абзацом 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, визначено, що платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період, підлягає списанню;

- порушення граничних строків проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів відбулося у зв`язку з форс-мажорними обставинами, пов`язаних з карантином у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19). При цьому відповідно до частини 6 статті 13 Закону №2473-VIII нарахування пені зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Тобто на переконання позивача оскаржувані наказ та податкове повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024, позовні вимоги Товариства задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 13.08.2021 № 690114290709, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пеня, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 4 085 975,74 грн. У задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 12.05.2021 № 912-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛЮКС ЛЕД» відмовлено.

4. В частині задоволених позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства при призначенні та проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛЮКС ЛЕД» є підставою для скасування відповідних рішень, прийнятих за результатами такої перевірки.

Оскільки, контролюючий орган призначив і провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛЮКС ЛЕД» за відсутності визначеного законом права, під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а відтак суди констатували наявність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення від 13.08.2021 №690114290709.

При цьому, суди не досліджували по суті виявлені порушення, адже порушення відповідачем процедури проведення перевірки, у даному випадку, є самостійною та достатньою підставою для скасування прийнятого на підставі висновків цієї перевірки рішення податкового органу.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки то суд першої інстанцій дійшов висновку, що така не підлягає задоволенню, оскільки у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ, як акт індивідуальної дії, реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2024, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 в частині задоволених позовних вимог Товариства та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийняло наказ від 12.05.2021 № 912-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛЮКС ЛЕД».

З наказу вбачається, що такий прийнято на підставі статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового Кодексу України та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».

Предметом перевірки зазначено питання дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 05.12.2018 №288 за період з 05.12.2018 по 13.05.2021..

14.05.2021 копію вказаного наказу та запит про надання документів (копії документів) вручено особисто під підпис виконавчому директору ТОВ «ЛЮКС ЛЕД» Черновалову Є.О.

14.05.2021 директор ТОВ «ЛЮКС ЛЕД» Сазонов С.В. звернувся до керівника ГУ ДПС у Миколаївській області з листом, в якому просив провести документальну позапланову виїзну перевірку в приміщенні контролюючого органу, оскільки відсутня можливість на підприємстві надати робоче місце посадовій особі, яка її буде здійснювати (т.1 а.с.133).

На підставі наказу від 12.05.2021 № 912-п фахівцями контролюючого органу проведено перевірку ТОВ «ЛЮКС ЛЕД», за результатами якої склало акт від 27.05.2021 №3758/14-29-07- 09/39783307, який разом з відповідними додатками надіслано поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу ТОВ «ЛЮКС ЛЕД», та був отриманий особисто ОСОБА_1 , про що свідчить відмітка на повідомлені про вручення поштового відправлення та інформація відстеження на сайті Укрпошти. Наведені обставини підтверджуються листом Миколаївської дирекції УДП поштового зв`язку «УКРПОШТА» від 29.07.2021 №22/06-469, яким повідомлено, що рекомендований лист з повідомленням про вручення (№5400143590409) вручено 28.07.2021 директору ТОВ «ЛЮКС ЛЕД» (т.1 а.с.145).

Під час перевірки було виявлено порушення позивачем вимог пункту 3 статті 13 Закону №2473-VIII, в частині недотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків за імпортним контрактом від 05.12.2018 №288 з нерезидентом «L&X TRADING LTD» (Велика Британія).

На підставі акту перевірки та встановлених порушень контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 13.08.2021 №690114290709, яким до позивача застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 4 085 975,74 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу ТОВ «ЛЮКС ЛЕД» 13.08.2021, яке отримано платником податків 19.08.2021 (т.1 а.с.153).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив таке в адміністративному порядку, звернувшись 01.11.2021 до ДПС України (т.1 а.с.146-150).

Відповідно до рішення ДПС України від 21.06.2022 оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 13.08.2021 №690114290709 про застосування до ТОВ «ЛЮКС ЛЕД» пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності залишено без змін, а скарга - без задоволення.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної позивач зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме пункти 1, 2, 4 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

В частині порушення судами пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник свої вимоги обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення не врахував відповідних висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №500/2486/19, щодо строків звернення до суду у разі застосування платником податків досудового порядку оскарження податкового повідомлення - рішення.

В частині порушення судами пункту 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючий орган обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

Скаржник вказує, що суд першої та апеляційної інстанцій застосували правову позицію Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 24.05.2023 у справі №420/10433/22, від 27.07.2023 у справі №380/12782/22, від 27.09.2023 у справа №280/958/22, від 11.10.2023 у справі №520/1832/22, від 12.10.2023 у справі 520/4900/22, від 26.10.2023 у справі №440/7328/22, від 09.11.2023 у справі №160/13134/22.

Проте на переконання контролюючого органу, мораторій на проведення документальних перевірок, який був встановлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України (КМУ) від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» контролюючий орган наділений повноваженнями здійснювати документальні перевірки.

Вказує, що неврахування норм постанови КМУ №89 відбудеться порушення норм Конституції України, а також конституційних повноважень Кабінету Міністрів України. Так, з урахуванням вимог статті 117 Конституції України постанова КМУ №89 є обов`язковою для виконання шляхом проведення відповідних перевірок, що й було зроблено контролюючим органом, однак, висновок Верховного Суду сформульований без урахування положень Конституції України в той час, як остання має вищу юридичну силу, ніж Податковий кодекс України.

Постанова не скасовує дію мораторію, введеного пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а лише скорочує термін ряду обмежень, що не свідчить про її так звану «невідповідність нормам Податкового кодексу України» та підтверджує необхідність її прямого застосування у якості спеціального нормативного акту.

В частині порушення судами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник вказує на порушення норми процесуального права статей 9 44 77 90 80 242 246 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, суд першої та апеляційної інстанції в порушення вимог частини четвертої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, не зазначили положення законодавства, якими мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справ щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

9. Позивачем відзиву на касаційну скаргу контролюючого органу надано не було, що не перешкоджає її подальшому розгляду.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Відповідно до вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

11. Спірними та ключовими питаннями у цій справі, зокрема, є розповсюдження приписів пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), на право контролюючого органу проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків (дотримання граничних строків розрахунків) за операціями з експорту та імпорту товарів у період дії карантину.

Як вже зазначалось вище, в частині задоволених позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства при призначенні та проведенні перевірки є підставою для скасування відповідних рішень, прийнятих за результатами такої перевірки, а оскільки контролюючий орган призначив і провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛЮКС ЛЕД» за відсутності визначеного законом права, під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то відповідно наявні підстави для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення від 13.08.2021 №690114290709.

Отже суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до спірних правовідносин (зокрема, в частині проведення перевірки) підлягають застосуванню положення пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що свідчить про протиправність проведення перевірки, на підставі якої було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Суди вказали, що така правова позиція є сталою та неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в постановах 22.02.2022 у справі № 420/12859/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі № 160/14248/21.

У наведених постановах сформовано правову позицію, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок (на час спірних правовідносин) була чинною, її дія не зупинялась, а тому проведення перевірки в умовах карантину є протиправним. При цьому застосування постанови КМУ № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, є неможливим, оскільки виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України. За наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податкового кодексу України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Суд касаційної інстанції у цій справі в повній мірі погоджується із наведеними вище висновками та не вбачає підстав для відступу від них.

Однак колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що до спірних у цій справі правовідносини не є застосовними як норма пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України так і вищенаведені висновки Верховного Суду. При цьому висновки Верховного Суду, які б підлягали врахуванню при вирішення спору по суті у цій справі судами попередніх інстанцій до уваги взято не було, а саме судами при вирішенні спору не було враховано правового висновку викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №240/25642/22.

В наведеній постанові предметом розгляду судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів було питання особливостей застосування норм Закону № 2473-VIII.

Так у наведеній постанові Верховний Суд констатував, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються виключно Законом № 2473-VIII, який є спеціальним законом. Зміна положень Закону № 2473-VIII здійснюється виключно шляхом внесення змін до нього. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням Закону№ 2473-VIII, застосовуються положення саме Закону № 2473-VIII.

Суд дійшов висновку, що правовідносини зі здійснення валютних операцій є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті. З огляду на специфічність правовідносин, що стосуються строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які врегульовано окремим спеціальним нормативно - правовим актом - Законом України «Про валюту і валютні операції», та врегульовують конкретну визначену його предметом групу правовідносин, Судова палата також дійшла висновку, що пункт 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 (стосується ненарахування/анулювання нарахованої пені внаслідок введення воєнного, надзвичайного стану), абзац 11 пункту 52-1 (стосується ненарахування/списання нарахованої пені протягом дії карантину), підпункт 69.9 пункту 69 (стосується зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, та на пеню, нараховану за порушення вимог цього законодавства.

В розвиток наведеної вище правової позиції, застосовуючи зазначений правовий підхід щодо розмежування сфер регулювання між Законом України «Про валюту і валютні операції» та Податковим кодексом України, Верховний Суд вважає за необхідне сформулювати такий висновок.

Мораторій на проведення документальних перевірок в період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, не розповсюджується на проведення перевірок (на право проведення перевірок) з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (дотримання граничних строків розрахунків встановлених Законом України «Про валюту і валютні операції») у період дії карантину.

Отже, враховуючи, що перевірка у спірних правовідносинах проведена саме з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 05.12.2018 за період з 05.12.2018 по 13.05.2021, на таку не поширюється мораторій, встановлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а відповідно помилковим є висновок судів попередніх інстанцій, що допущене контролюючим органом порушення процедури призначення та проведення перевірки є істотним і тягне за собою скасування податкового повідомлення-рішення без надання правової оцінки висновкам по суті виявлених порушень.

Таким чином, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій при скасуванні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення виходили виключно з мотивів порушення процедури призначення та проведення перевірки, і такі мотиви є помилковими, враховуючи, що суди попередніх інстанцій не надавали оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в контексті наявності встановлених під час проведеної перевірки порушень вимог пункту 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» в частині недотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків за імпортним контрактом від 05.12.2018 №288 з нерезидентом «L&X TRADING LTD» (Велика Британія), колегія суддів приходить до висновку про передчасність висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

З урахуванням вищезазначеного, судами попередніх інстанцій не встановлено фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням норм процесуального права та підставою для направлення справи на новий розгляд.

Суду першої інстанції необхідно встановити обставин справи по суті встановлених порушень під час проведення перевірки, дослідити докази та на підставі зазначеного надати правову оцінку спірним правовідносинам. Встановлення вказаних вище обставин через дослідження та оцінку доказів має вирішальне значення для правильного вирішення цієї справи.

12. Щодо строку звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи суд апеляційної інстанції ухвалою від 23.06.2022 запропонував позивачу надати до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду та надати докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

За результатами оцінки причин поважності пропуску строку, зазначених у заяві про поновлення строку звернення до суду, надісланій на виконання вимог наведеної вище ухвали, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що ТОВ «ЛЮКС ЛЕД» пропустило строк звернення до суду за захистом своїх прав у цій справі.

При цьому у доводах касаційної скарги відповідач покликається на те, що суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення не врахував відповідних висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №500/2486/19, щодо строків звернення до суду у разі застосування платником податків досудового порядку оскарження податкового повідомлення - рішення.

У постанові Верховний Суд у справі №500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював правовий висновок, що строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення - рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Однак колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції з посиланням на постанову Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 констатував, що позивач звернувся до суду з цим позовом поза межами встановленого саме місячного строку звернення до суду та надав позивачу у відповідності до приписів норм процесуального Закону, а саме статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, можливість звернутися з заявою про поновлення строку з наведенням причин поважності пропущеного строку з наданням відповідних доказів.

Отже доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення не врахував відповідних висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №500/2486/19, не знайшли свого підтвердження.

Касаційна ж скарга не містить доводів, в чому полягає порушення судом апеляційної інстанції правил оцінки наведених доводів (підстав) та наданих доказів щодо поважності пропущеного строку звернення до суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

13. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу та сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

14. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

15. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №400/5882/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер Р.Ф. Ханова І.А. Гончарова