Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2019 року

Київ

справа №813/330/16

адміністративне провадження №К/9901/27201/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуСамбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Самбірська ОДПІ)на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року (суддя Мартинюк В.Я.)та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року (колегія у складі суддів: Большакової О.О., Глушка І.В., Макарика В.Я.)у справі № 813/330/16 (876/6320/16)за позовомОСОБА_2доСамбірської ОДПІпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Самбірської ОДПІ, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2016 року №0001031700 та №0001041700.

Зазначив, що у 2014 році ВАТ «Раффайзен Банк «Аваль» прийняв рішення про анулювання заборгованості позивача за кредитом. Проведеною Самбірською ОДПІ перевіркою встановлено, що таке анулювання є доходом у вигляді додаткового блага, тому позивач зобов'язаний задекларувати його та сплатити податок з доходів фізичних осіб. Оскільки ОСОБА_2 цього не зробив, відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму податкових зобов'язань та застосовано штраф.

Позивач вважає рішення протиправними, оскільки у 2015 році до законодавства внесені зміни, згідно з якими анульована кредитором заборгованість з процентів, комісії, або штрафних санкцій доходом не вважається. Оскільки частина анульованих позивачу коштів є процентами та пенею, посилаючись на статтю 58 Конституції України щодо зворотної дії нормативних актів у часі, вважає оскаржувані рішення Самбірської ОДПІ незаконними. Крім того, вказує, що сплату податкових зобов'язань в цьому випадку мав би зробити банк як податковий агент.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2016 року №0001031700, а у задоволенні решти вимог - відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що оподаткуванню підлягає лише основна сума анульованого боргу без процентів, комісії, пені чи інших платежів.

Не погоджуючись з рішеннями судів відповідач подав касаційну скаргу, де просить їх скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив рішення судів залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача без задоволення.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, згідно пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд справи буде проводитись в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами встановлено, що згідно з договором від 16 травня 2014 року про припинення зобов'язань за кредитним договором за №014/0399/82/58374 від 03 липня 2008 року, укладеним між ПАТ «Райфайзен Банк «Аваль» та позивачем, сторони визнають і підтверджують, що розмір непогашеної позичальником заборгованості за кредитним договором станом на день укладення цього договору становить 205 135,40 грн, в тому числі: основна сума боргу (неповернутого кредиту) - 5 240, 88 грн, проценти, нараховані за користування кредитом - 9 920 грн, пеня за порушення строків повернення заборгованості - 189 973,62 грн.

У відповідному договорі також міститься абзац про зобов'язання ОСОБА_2 задекларувати отриманий дохід у вигляді додаткового блага.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб позивача за 2014 рік, Самбірською ОДПІ складено акт від 26 січня 2016 року за №17/17-00/НОМЕР_1.

В акті зазначено про порушення позивачем вимог:

- абзацу «д» підпункту 164.2.17. пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу (далі - ПК) України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік та не сплачено до бюджету податку в розмірі 27 443,24 грн.;

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 120.1. статті 120, пункту 179.1 статті 179 ПК України, а саме за 2014 рік не подано декларацію про майновий стан і доходи.

01 лютого 2016 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001031700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 43 286,77 грн, в тому числі, за основним платежем - 34 629, 42 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8 657,35 грн;

- №0001041700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 170 грн. 00 коп.

Відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17. пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції станом на момент анулювання боргу) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід.

Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року.

Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином, анульована заборгованість з процентів, комісії, пені не підлягає оподаткуванню.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду