Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.06.2018 року у справі №165/80/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 липня 2018 року

Київ

справа №165/80/17

адміністративне провадження №К/9901/22552/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Нововолинського-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 21 лютого 2017 року (в складі судді Лизун Ю.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року (в складі колегії суддів О.І. Довгої, З.М. Матковської, І.І. Запотічного),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_2 (далі за текстом - позивач або скаржник) звернулася з позовом до Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі за текстом - Управління або відповідач), в якому просила:

- визнати дії відповідача протиправними щодо відмови їй у перерахунку пенсії державного службовця згідно статті 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року (далі за текстом - Закон № 3723-ХІІ);

- зобов'язати відповідача здійснити з 01 грудня 2015 року перерахунок пенсії в розмірі 80 % від заробітної плати з урахуванням підвищення заробітної плати державних службовців відповідно до вимог статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ та пунктів 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (далі за текстом - Постанова № 865), згідно довідки управління Державної казначейської служби України у м. Нововолинську Волинської області № 03-17/8 від 03 січня 2017 року в розмірі 90% від заробітної плати працюючого державного службовця починаючи з 01 січня 2017 року без обмеження граничного розміру пенсії з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначила, що з 2003 року перебуває на обліку в Іваничівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII. Згідно із статті 37 Закону №3723 пенсію призначено у розмірі 90% заробітної плати за відповідною посадою. Зазначає, що новий порядок призначення та виплати пенсії, встановлений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213 не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим законом. До правовідносин повинні застосовуватися приписи статей 37, 37-1 Закону №3723 (у редакції, чинній на момент призначення пенсії).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 21 лютого 2017 року, з висновком якої погодився Львівський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 15 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії державного службовця у нього були відсутні законодавчі підстави для перерахунку пенсії через збільшення заробітної плати працюючим державним службовцям, у зв'язку з чим відмова відповідача є обґрунтованою та правомірною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 21 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 08 червня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 165/80/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі за текстом - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 08 червня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 165/80/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 12 липня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 13 липня 2018 року.

У касаційній скарзі клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач працювала в управлінні Державного казначейства у м. Нововолинську ГУДКСУ у Волинській області на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності. З 2003 року позивач перебуває у відповідача на обліку та отримує пенсію за віком, яка призначена на підставі Закону України № 3723-ХІІ.

03 січня 2017 року позивач звернулась до Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області із заявою, в якій просила здійснити перерахунок її пенсії у зв'язку з підвищенням посадових окладів працюючих державних службовців відповідно до Постанови КМУ № 1013, подавши відповідну довідку про заробітну плату.

Згідно із довідкою управління Державного казначейства у м. Нововолинську ГУДКСУ у Волинській області від 03 січня 2017 року № 03-17/8 про заробітну плату державним службовцям, які на момент перерахунку працюють на посадах, з яких призначено (перераховано) пенсію, заробітна плата на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності з 01 грудня 2015 року становить 3952,14 грн., посадовий оклад складає 1723,00 грн.

Листом від 12 грудня 2017 року № 408/02-20-13 Іваничівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області відмовило позивачу в проведенні перерахунку пенсії з посиланням на те, що постановою КМУ №1013 від 09 грудня 2015 року було виключено положення із постанови КМУ № 865 щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України № 3723.

Вважаючи незаконними дії Пенсійного фонду щодо відмови здійснити перерахунок пенсії, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу скаржник обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, відмовлено в задоволенні її позовних вимог. Позивач наголошує, що Кабінетом Міністрів України не визначено порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям всупереч статтям 22 та 58 Конституції України.

17 липня 2017 року від Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому наголошувалося, що на момент звернення позивача до Управління до законодавства внесені зміни, які не передбачають перерахунок пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади, уповноважений приймати закони відповідно до статей 85, 92 Конституції України, встановила наступний порядок перерахунку пенсії державним службовцям.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ. Зокрема, відповідно до статті 37 цього Закону позивачу у цій справі призначено пенсію.

Частина перша статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі за текстом - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01 січня 2015 року делегував Уряду. Зазначена норма діяла до 01 травня 2016 року.

Пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі за текстом - Постанова № 1013) пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики". Зазначена постанова відповідно до пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року.

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, Постанова № 1013 не містить.

Отже, з 01 грудня 2015 року по 01 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців не визначало підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише делегувала вирішення такого питання Кабінету Міністрів України, який відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту.

Колегія суддів звертає увагу, що в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп від 25 січня 2012 року зазначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон України "Про державну службу" № 889-VIII (далі за текстом - Закон № 889-VIII). У зв'язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та висновкам судів першої та апеляційної інстанції, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Системний аналіз зазначених вище положень актів законодавства дозволяє стверджувати, що:

1. до 01 грудня 2015 року статтею 37-1 Закону № 3723 було встановлено право на перерахунок пенсії державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям та визначено механізм такого перерахунку в Постанові № 865 (пункти 4, 5);

2. з 01 грудня 2015 року Постановою № 1013 було внесено зміни в Постанову № 865, якими з цього нормативно-правового акта, фактично, виключено механізм перерахунку пенсії державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям;

3. Постанови № 1013 та № 865 не містять положень, які закріплювали б можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітків працюючих державних службовців.

4. з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон № 889, яким визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із чим, і перерахунок пенсії державним службовцям здійснюється на загальних засадах, відповідно до цього Закону.

Такі зміни нормативного регулювання права державних службовців на перерахунок пенсії узгоджується із змістом статей 21, 22 Конституції України, позицією Конституційного Суду України викладеною у рішеннях від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008, 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, 22 травня 2018 № 5-р/2018, практикою Європейського суду з прав людини викладеною у рішеннях від 20 липня 2006 року по справі "Сокуренко і Стригун проти України" №29458/04 та №29465/04, 26 червня 2014 року у справі № 68385/10 «Суханов та Ільченко проти України», 09 жовтня 1979 року по справі "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland № 6289/73), 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00), 14 лютого 2012 року по справі «Аррас та інші проти Італії» (Arras and Others v. Italy № 17972/07) та практикою Суду Європейського Союзу у рішенні від 13 червня 2017 року у справі № C-258/14 "Флореску та інші" (Eugenia Florescu and Others v Casa Judeteana de Pensii Sibiu and Others, Case C-258/14, 13 June 2017).

Зокрема, у рішенні Конституційного Суду від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: "обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права". Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

У цій справі позивач просить суд визнати рішення відповідача протиправним та зобов'язати вчинити дії спрямовані на реалізацію права на перерахунок йому призначеної пенсії.

Суд в порядку адміністративного судочинства оцінює зазначене рішення органу пенсійного фонду на предмет відповідності, зокрема, статті 19 Конституції України та частині другій статті 2 КАС України, згідно з якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України; з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення тощо.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що рішення відповідача стосовно позивача у цій справі є правомірним та відповідає зазначеним положенням Конституції України та КАС України.

Суд вважає, що рішення пенсійного органу стосовно позивача у цій справі узгоджується з принципом верховенства права, який гарантований статтею 8 Конституції України.

Рішення пенсійного органу стосовно позивача у цій справі ґрунтується на положеннях закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, відступ від якого напряму б суперечив частині другій статті 19 Конституції України.

Аналогічна позиція з приводу застосування статті 37-1 Закону № 3723-XII вже висловлена Верховним Судом України у постанові від 07 листопада 2017 року у справі № 398/4332/16 та Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2018 року у справі № 646/10879/16-а.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами даної справи й наявними у ній доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що право на перерахунок пенсії державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям могло бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діяли на час виникнення обставин для такого перерахунку.

Таким чином, у відповідача не було правових підстав для здійснення, на підставі звернення позивача, такого перерахунку, у зв'язку із чим відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Така відмова відповідача у перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього, і не є звуженням змісту раніше набутих ним прав та/або порушенням сутності його конституційних соціальних прав, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

Крім того, Суд зазначає, що закони, які встановлюються державою, не можуть бути абсолютними та передбачати незмінний механізм їх реалізації. Для встановлення справедливого балансу інтересів у суспільстві, держава змушена змінювати механізми законодавчого регулювання. Такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити.

Постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 21 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко