Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №826/11284/15

адміністративне провадження №К/9901/8586/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадженнязаяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-мастер» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2016 року (колегія суддів: Т.Г. Стрелець, В.С. Заяць, Е.Ю. Швед)у справі№ 826/11284/15за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-мастер»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання недійсним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-мастер» (далі - Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03 березня 2015 року № 0000771706, № 0000781706, № 0000791706.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок несвоєчасної сплати Товариством самостійно нарахованих сум єдиного внеску ДПІ винесено рішення від 03 березня 2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0000771706, №0000781706 №0000791706.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09 червня 2016 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України Товариство, посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України ст. ст. 9, 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI). у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення судів попередньої інстанції та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Прикладом неоднакового застосування зазначених вище норм матеріального права Товариство вважає рішення Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2016 року у справі №816/1237/15, від 03 квітня 2014 року у справі №К/9991/12646/12-С, в яких, на переконання заявника, суд касаційної інстанції ці норми права застосував по-іншому і дійшов протилежних, але правильних за змістом правових висновків.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення суду першої інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, застосувавши при цьому норми ст. ст. 9, 25 Закону №2464-VI, дійшов висновку про необґрунтованість твердження скаржника в частині того, що з накладенням арешту на рахунки Товариства у останнього виникли об'єктивні причини по затримці термінів сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Жодних обставин, які можуть слугувати підставами для відстрочення сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або звільнення платника від нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску чинним законодавством України не передбачено.

У рішенні від 03 квітня 2016 року, яке надано заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адміністративний суд України у подібних правовідносинах, застосувавши норми ст. ст. 9, 25 Закону №2464-VI, дійшов протилежного висновку, а саме: санкції за порушення термінів сплати єдиного внеску можуть бути застосовані лише у разі наявності вини. Винність є однією з ознак фінансового правопорушення і за відсутності вини фінансово-правові санкції застосовуватись не можуть.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду проаналізувавши наведені рішення вважає, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні й ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, колегія суддів виходить із такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI.

За визначенням пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 зазначеного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За правилами частини п'ятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Частиною 7 зазначеної статті встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (ч.8 ст.9 Закону №2464-VI).

За змістом пункту 1 частини десятої статті 9 вищезазначеного Закону днем сплати єдиного внеску, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів, вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У силу вимог частини одинадцятої статті 9 Закону №2464-VI, - у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Юридична відповідальність за вчинення вказаного порушення вимог законодавства встановлена пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI і полягає у застосуванні відповідним органом до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Разом з тим, відповідно до частини 10 статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч.13 ст.25 Закону №2464-VI).

Ураховуючи наведене, висновок суду касаційної інстанції у справі, яка розглядається, про те, що жодних обставин, які можуть слугувати підставами для відстрочення сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або звільнення платника від нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску чинним законодавством України не передбачено, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у задоволенні заяви Товариства про перегляд судового рішення слід відмовити.

Керуючись пунктом першим частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-мастер» відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду