Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року

м. Київ

справа № 461/8208/17

адміністративне провадження № К/990/50078/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №461/8208/17

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради

про визнання протиправним та скасування розпорядження,

за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 травня 2024 року (головуючий суддя: Мироненко Л.Д.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року (колегія у складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів: Сеника Р.П., Шинкар Т.І,), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У листопаді 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (далі - відповідач, Адміністрація), у якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Адміністрації від 17 листопада 2017 року №384 «Про демонтаж самочинно встановлених малих архітектурних форм по АДРЕСА_1 ».

2. Обґрунтовуючи позов, ФОП ОСОБА_1 вказував на протиправність розпорядження відповідача про демонтаж малих архітектурних форм по АДРЕСА_1 з підстав відсутності у нього відповідних дозвільних документів на встановлення останніх, адже у серпні 2017 року позивач звернувся до Галицького районного суду м. Львова із позовом до Управління регулювання забудови Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 10 липня 2017 року щодо скасування ФОП ОСОБА_1 паспорту на розміщення відкритого літнього майданчика за згаданою адресою і ухвалою вказаного суду від 05 вересня 2017 року у справі №461/5746/17 були вжиті заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії такого рішення від 10 липня 2017 року до набрання законної сили рішенням суду у справі №461/5746/17. Тому, як вважав позивач, твердження Адміністрації у оскаржуваному розпорядженні про самочинно встановлений ФОП ОСОБА_1 літній майданчик по АДРЕСА_1 у зв`язку із відсутністю дозвільних документів на нього й, як наслідок, про наявність підстав для його демонтажу є безпідставним, що свідчить про протиправність прийнятого відповідачем рішення від 17 листопада 2017 року №384; до того ж, жодних повідомлень про ухвалення такого рішення позивачем отримано не було, про його наявність стало відомо вже після прибуття представників Адміністрації для здійснення демонтажу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Своє рішення суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтував тим, що позивачу було достеменно відомо про обмежений термін (з 01 квітня по 31 жовтня відповідного року) дії паспорта відкритого літнього майданчика біля об`єкту ресторанного господарства, це також відображено у договорі на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності. Обставини ж розміщення позивачем тимчасової споруди по АДРЕСА_1 після спливу терміну дії договору та паспорту, тобто за відсутності дозвільних на те документів, встановлено в ході розгляду справи та не спростовано позивачем, що дозволяє стверджувати про суттєве порушення ФОП ОСОБА_1 Правил благоустрою м. Львова та, як наслідок, про прийняття оскаржуваного відповідачем розпорядження на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування

5. Не погодившись із такими судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

6. Як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, неправильне застосування ними норм матеріального права, а також неврахування правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі №520/5295/19 та від 27 вересня 2023 року у справі №160/19656/21, згідно якої особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження. По суті стверджує, що акт обстеження тимчасових споруд (на підставі якого прийнято відповідачем оскаржуване розпорядження) не підписано позивачем, таке обстеження проведено без його участі та без ознайомлення із відповідними документами. Наведене, як наслідок, позбавило ФОП ОСОБА_1 права на участь у процесі прийняття оскаржуваного розпорядження й є, на переконання позивача, самостійною та достатньою підставою для скасування такого акту індивідуальної дії.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

7. 24 грудня 2024 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.

9. Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.

10. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

11. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

12. Підґрунтям, фактичними підставами, які зумовили оспорюване правозастосування, стали такі обставини.

13. У відповідності до паспорта відкритого літнього майданчика біля об`єкту ресторанного господарства від 28 квітня 2017 року №147-2017, виданого ФОП ОСОБА_1 на підставі рішення комісії зі встановлення літніх майданчиків у м. Львові від 10 квітня 2017 року (протокол №13), характеристика відкритого літнього майданчика: відкритий літній майданчик загальною площею 70,30 кв.м.; адреса розташування: АДРЕСА_1 ; термін дії паспорту становить: з дати укладення договору оренди конструктивних елементів благоустрою до 31 жовтня 2017 року, з 01 квітня по 31 жовтня 2018 року, з 01 квітня по 31 жовтня 2019 року. Затверджений проект відкритого літнього майданчика є невід`ємною частиною вказаного паспорта. Після закінчення сезонного періоду суб`єкт підприємницької діяльності зобов`язаний забезпечити демонтаж відкритого літнього майданчика.

14. До паспорта долучено архітектурно-художні вимоги (А Х В) №21 на розробку проекту влаштування відкритого літнього майданчика та благоустрою прилеглої території та проект відкритого літнього майданчика у АДРЕСА_1 у м. Львові.

15. 22 травня 2017 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір №Г-147-2017 (Р) на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення відкритого літнього майданчика. За умовами цього договору предметом останнього є надання орендодавцем орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення відкритого літнього майданчика (надалі - об`єкт) на умовах оренди на терміни відповідно до паспорта відкритого літнього майданчика від 28 квітня 2017 року №147-2017, який є невід`ємною частиною цього договору.

Орендодавець зобов`язується надати у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності площею 70,30 кв.м. (тротуар, газон, тощо) для розміщення відкритого літнього майданчика за адресою: АДРЕСА_1 .

Орендар зобов`язується:

- не встановлювати відкритий літній майданчик без паспорта відкритого літнього майданчика та договору на право тимчасового користування окремими конструктивним елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення відкритого літнього майданчика, укладеного на підставі виданого паспорта;

- своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно з Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об`єкті соціально-культурного, торговельного та іншого призначення;

- встановлювати відкритий літній майданчик відповідно до погодженого у встановленому порядку проекту без пошкодження конструктивних елементів благоустрою комунальної власності та озеленення, із забезпеченням безпеки населення при під`єднанні конструкції до електричної мережі, утримувати їх у належному технічному санітарному стані та впорядковувати місця для їх розташування, забезпечити технічну міцність і стійкість конструкції;

- демонтувати відкритий літній майданчик при скасуванні паспорта відкритого літнього майданчика, після закінчення терміну дії паспорта або цього договору, а також у разі виникнення потреби для реконструкції, ремонту чи будівництва на місці розташування відкритого літнього майданчика. На період цього ремонту, реконструкції чи будівництва орендна плата за місце не справляється у разі скерування на адресу управління комунальної власності: документа районної адміністрації/виконавчого комітету про виконання ремонтних робіт із зазначенням дати початку та завершення робіт, а також території, на якій проводяться ремонтні роботи; належним чином завіреної копії акта районної адміністрації про демонтаж літнього майданчика;

- не порушувати Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства;

- у тижневий термін листом повідомити орендодавця про зміну адреси для листування, зміну банківського рахунку, зміну назви, зміну коду ЗКПО, реорганізацію.

Пунктом 6 договору визначено, що термін дії договору встановлюється: з дати укладення договору оренди конструктивних елементів благоустрою до 31 жовтня 2017 року, з 01 квітня по 31 жовтня 2018 року, з 01 квітня по 31 жовтня 2019 року.

16. Згідно з актом від 17 листопада 2017 року, складеним начальником відділу соціально-економічного розвитку Адміністрації, головним спеціалістом відділу соціально-економічного розвитку Адміністрації та начальником відділу комунального господарства, в результаті проведеного обстеження за адресою: АДРЕСА_1 біля закладу ресторанного господарства «ІНФОРМАЦІЯ_1» зафіксовано влаштування малих архітектурних форм (споруд для здійснення підприємницької діяльності) без відповідних дозвільних документів.

17. 17 листопада 2017 року відповідачем прийнято розпорядження №384 «Про демонтаж самочинно встановлених малих архітектурних форм по АДРЕСА_1 », яким ФОП ОСОБА_1 запропоновано в добровільному порядку забезпечити демонтаж самочинно встановлених малих архітектурних форм (споруд для здійснення підприємницької діяльності) за адресою: АДРЕСА_1 в термін до 23 листопада 2017 року.

18. Пунктом 2 вказаного розпорядження визначено, що у випадку невиконання демонтажу суб`єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 в добровільному порядку, відділу комунального господарства Адміністрації слід організувати та здійснити примусовий демонтаж самочинно встановлених малих архітектурних форм (споруд для здійснення підприємницької діяльності) за адресою АДРЕСА_1 ; проведення демонтажу оформити актом; передати демонтовані самочинно встановлені малі архітектурні форми (споруди для здійснення підприємницької діяльності) на зберігання ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району».

19. Не погодившись із вказаним рішенням Адміністрації, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позиція Верховного Суду

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах й дотримання процесуальних норм, виходить з наступного.

21. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Відповідно до частин першої та третьої статті 24 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

23. Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону №280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

24. Законом, який визначає, правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI).

25. Згідно із частиною другою статті 28 Закону №3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

26. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону №3038-VI (частина третя статті 28).

27. За змістом частини четвертої статті 28 Закону №3038-VI розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

28. На виконання статті 28 Закону №3038-VI Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 21 жовтня 2011 року №244 затвердило Порядок, який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок №244).

29. Відповідно до визначення, наведеного в пункті 1.3 Порядку №244 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі-ТС) - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

30. Підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (пункт 2.1 Порядку №244).

31. Згідно із пунктом 1.4 цього ж Порядку паспорт прив`язки ТС - це комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.

32. Як установлено у пункті 2.30 Порядку №244, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

33. Згідно із статтею 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року №2807-IV (далі - Закон №2807-IV) на об`єктах благоустрою забороняється, зокрема, самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

34. У відповідності до статті 10 згаданого Закону до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема: здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

35. Положеннями статті 34 Закону №2807-IV установлено, що правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.

Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою - територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

36. На виконання названих вище вимог Закону №2807-IV ухвалою Львівської міської ради від 21 квітня 2011 року №376 затверджено Правила благоустрою м. Львова (положення яких були чинними станом на момент виникнення спірних відносин).

37. Пунктом 1.10 Правил благоустрою м. Львова визначено, що мала архітектурна форма - штучний архітектурно-об`ємний елемент (лави, урни, зупинки громадського транспорту, паркани, огорожі тощо); самочинне встановлення (малої архітектурної форми, відкритого літнього майданчика, засобу зовнішньої реклами) - це встановлення малої архітектурної форми, відкритого літнього майданчика, засобу зовнішньої реклами, дозвіл на встановлення яких не видавався або закінчився і не був продовжений у передбачені терміни або був скасований у встановленому порядку.

38. Відповідно до пункту 12.2.6 Правил благоустрою м. Львова самочинно встановлені малі архітектурні форми підлягають демонтажу без попереднього судового розгляду. Демонтаж, перевезення та зберігання самочинно збудованих МАФ здійснює особа, яка самочинно встановила МАФ, за власні кошти або відповідна районна адміністрація з подальшим відшкодуванням власниками витрат на демонтаж перевезення та зберігання самочинно збудованих МАФ їх власниками. Якщо у процесі демонтажу не звернулися зацікавлені особи і не надали документи, що засвідчують право власності на МАФ, то МАФ демонтується і перевозиться на майданчик тимчасового зберігання і знаходиться там до прийняття остаточного рішення відповідно до законодавства України.

39. Процедура вирішення питань, пов`язаних з самочинним будівництвом на території м. Львова, з метою визначення можливості збереження самочинно збудованих (реконструйованих) об`єктів містобудування та архітектури на час існування спірних правовідносин визначалася Положенням про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженим рішенням Львівської міської ради від 09 вересня 2011 року №835 (наразі втратило чинність згідно з рішенням виконкому від 05 липня 2019 року №619; далі - Положення №835).

40. Відповідно до пункту 3.1 Положення №835 розгляд питань за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) об`єктів за підвідомчістю справ здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.

41. За правилами пункту 5.1 Положення №835 міжвідомчі комісії при районних адміністраціях можуть приймати у кожному конкретному випадку самочинного будівництва, зокрема, рішення (пункт 5.1.3) про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка його здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її кошти, у тому числі, у разі порушення прав інших осіб (пункт 5.1.3.3.).

42. Порядок демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності врегульовано розділом 7 вищезгаданого Положення №835, відповідно до якого при виявленні тимчасових споруд, які самовільно встановлені, складається акт довільної форми та районна адміністрація, на території якої розташована тимчасова споруда, приймає рішення про її демонтаж у 10-денний термін. Акт обстеження підписують представники районної адміністрації, комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» та власник тимчасової споруди.

43. Таким чином, демонтажу підлягають лише самочинно зведені тимчасові споруди у випадку, якщо власник такої споруди самостійно не демонтував споруду у встановлений у вимозі строк або якщо власник невідомий. При цьому, самочинно зведеною тимчасова споруда вважається у тому разі, якщо відсутні дозвільні документи (їх анулювання або закінчення строку дії), визначені законом.

44. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі №296/3773/16-а, від 15 червня 2021 року у справі №465/4841/17.

45. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що термін дії паспорту відкритого літнього майданчика біля об`єкту ресторанного господарства за адресою: АДРЕСА_1 , виданого ФОП ОСОБА_1 , а також укладеного Львівською міською радою (орендодавцем) із позивачем договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення відкритого літнього майданчика встановлений, зокрема, у 2017 році до 31 жовтня 2017 року.

46. Складеним представниками районної адміністрації та комунального господарства за наслідками обстеження Актом від 17 листопада 2017 року встановлено відсутність дозвільних документів на малу архітектурну форму (споруду для здійснення підприємницької діяльності) за адресою: АДРЕСА_1 біля закладу ресторанного господарства «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка належить позивачу.

47. Такі обставини власне визнавалися та не заперечувалися ФОП ОСОБА_1 у ході розгляді цієї справи у судах попередніх інстанцій. Не вказується про інше й скаржником у касаційній скарзі.

48. За наведеного та в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі відсутні підстави вважати помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що розміщення позивачем тимчасової споруди по АДРЕСА_1 після спливу терміну дії договору та паспорту, тобто за відсутності дозвільних на те документів, є суттєвим порушенням правил благоустрою та достатньою й обґрунтованою правовою підставою для прийняття Адміністрацією оскаржуваного розпорядження про демонтаж самочинно встановленої малої архітектурної форми.

49. При цьому колегія суддів погоджується із твердженням судів попередніх інстанцій про те, що проведення обстеження тимчасової споруди, яка самовільно встановлена, без участі позивача не є такою обставиною, яка б дозволяла стверджувати про позбавлення ФОП ОСОБА_1 права на участь у процесі прийняття оскаржуваного розпорядження й бути самостійною й достатньою підставою для його скасування. Обставини наявності та роботи тимчасової споруди після спливу терміну дії договору та паспорту, тобто за відсутності дозвільних на встановлення такої документів, що обумовлювали прийняття відповідачем оспорюваного акту індивідуальної дії, установлені у ході розгляду справи та не спростовані позивачем.

50. Як наслідок, можна стверджувати про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права й необґрунтованість вимог касаційної скарги позивача.

51. Касаційна ж скарга не містить необхідного обґрунтування на підтвердження того, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених рішеннях застосували одні й ті ж самі норми матеріального права всупереч змісту фактичних обставин справи та їх правовому значенню, згаданому у вираженому (відображеному) правовому висновку Верховного Суду у постановах, на які, як на підставу касаційного оскарження, послався позивач.

52. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

53. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. Враховуючи, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко А.Ю. Бучик Т.Г. Стрелець