Історія справи

Постанова КАС ВП від 13.04.2023 року у справі №640/25800/21
Постанова КАС ВП від 13.04.2023 року у справі №640/25800/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13 квітня 2023 року

справа № 640/25800/21

адміністративне провадження № К/990/7527/23

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Ханової Р. Ф.,

суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року (суддя Шейко Т. І.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2023 року (судді: Губська Л. В., Епель О. В., Карпушова О. В.),

у справі № 640/25800/21

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування рішень, вимоги, податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

10 вересня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати незаконними та скасувати: податкову вимогу від 10 липня 2018 року №131946-17 на загальну суму 432 745,90 грн; рішення про опис майна у податкову заставу від 10 липня 2018 року №131946-17; податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2018 року №0064204204 на загальну суму 581,80 грн; податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2018 року №0064184204 на загальну суму 20,99 грн; рішення про застосування штрафних санкцій від 04 червня 2018 року №0064174204 на загальну суму 170,00 грн; податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2018 року №0064154204 на загальну суму 510,00 грн; податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2018 року №0064194204 на загальну суму 176,42 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 червня 2018 року № Ф-131 на загальну суму 4808,60 грн; рішення про застосування штрафних санкцій від 04 червня 2018 року №0064294204 на загальну суму 2404,30 грн; податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2018 року №0064214204 на загальну суму 1237,50 грн; податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2018 року №0064284204 на загальну суму 315673,46 грн; податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2018 року №0064244204 на загальну суму 23470,85 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 червня 2018 року №Ф-130 на загальну суму 192987,79 грн; рішення про застосування штрафних санкцій від 04 червня 2018 року №0064224204 на загальну суму 46975,98 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Позивач подав відповідь на відзив, в той же час, жодних пояснень щодо заявленого клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не надав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року позовну заяву було залишено без руху після відкриття провадження у справі та запропоновано позивачу надати докази в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Позивач подав заяву про поновлення пропуску строку звернення до суду, яка мотивована тим, що про оскаржувані податкові повідомлення-рішення йому стало відомо лише після того, як в кінці квітня 2021 року банківські рахунки позивача були арештовані і в червні 2021 року з адвокатським запитом представник позивача звернувся до відповідача для з`ясування причин. В подальшому 22 червня 2021 року отримав першу відповідь від відповідача, а 29 липня 2021 року другу відповідь з додатками, зокрема, з податковими повідомленнями-рішеннями, які оскаржуються. Крім того, посилається, що не скористався правом на досудове оскарження податкових рішень, а відтак строк звернення до суду не пропущений.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2023 року у справі №640/25800/21, позов залишено без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції врахував, що з долучених представником відповідача доказів до відзиву на позовну заяву, що оскаржувані рішення направлялись позивачу на його адресу поштовим відправленням за номером 0101123208782, яке вручену особисто платнику 11 червня 2018 року.

Суд першої інстанції застосував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, згідно якого процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Також судова палата у справі № 500/2486/19 акцентувала увагу на тому, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції зауважив, що згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за номером 0101123208782, яке вручену особисто платнику 11 червня 2018 року, позивач пропустив і строк у 1095 днів, як було за минулої сталої судової практики.

Суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду визнав, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду через пропуск строку звернення до суду.

2 березня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2023 року у справі № 640/25800/21, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права, позивач просить скасувати ці судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги ту обставину, що позивач особисто не отримував від відповідача жодної кореспонденції ні з приводу проведення податкової перевірки, ні щодо її результатів. Зазначає, що його представник неодноразово наголошував, що свого особистого підпису на доданому до матеріалів справи відповідачем повідомленні про отримання рішень, вимог, податкових повідомлень-рішень позивач не ставив.

За висновком позивача, суди попередніх інстанцій підійшли до рішення справи з надмірним формалізмом, без взяття до уваги усіх обставин справи, які вплинули на пропуск строку позовної давності на звернення із позовом.

Скаржник також зазначає, що суди не взяли до уваги ту обставину, що позовна заява готувалася та подавалася в період, коли діяли карантинні обмеження, що також вплинуло на строк звернення до суду.

11 квітня 2023 року до суду надійшов відзив контролюючого органу на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій щодо підстав для залишення позову без розгляду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам скаржника, Суд виходить з вимог частини першої статті 341 КАС України, згідно з якою, суд касаційної інстанції переглядає рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною четвертою статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Позивач оскаржує рішення контролюючого органу, а саме: податкову вимогу від 10 липня 2018 року № 131946-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 10 липня 2018 року № 131946-17, податкові повідомлення-рішення від 04 червня 2018 року № 0064204204, № 0064184204, 0064174204, № 0064154204, № 0064194204, № 0064214204, № 0064284204, № 0064244204, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 червня 2018 року № Ф-131; рішення про застосування штрафних санкцій від 04 червня 2018 року; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 червня 2018 року № Ф-130; рішення про застосування штрафних санкцій від 04 червня 2018 року № 0064224204, при цьому, позов до суду подає лише 10 вересня 2021 року.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, спірні рішення направлялись позивачу на його адресу поштовим відправленням за номером 0101123208782, яке вручену особисто платнику 11 червня 2018 року (том 1 а. с. 194).

Відповідно до пунктів 42.2, 42.5 статті 42 Податкового кодексу України (далі - ПК України) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

Якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28 грудня 2015 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

Згідно з пунктом 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну своїх даних, зокрема, у разі зміни місця податкової адреси (прописки). Ці зміни вносяться до облікової картки протягом місяця з дня їх виникнення шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Суд апеляційної інстанції, з огляду на положення наведених норм права, обґрунтовано відхилив доводи позивача про те, що на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за номером 0101123208782, яке вручену йому особисто 11 червня 2018 року, підпис не особисто платника (позивача), а можливо когось із членів сім`ї або взагалі сторонньої особи. Норми ПК України не покладають на податковий орган обов`язку перевірки справжності підпису про отримання кореспонденції саме платником податків, якщо така кореспонденція направлялась контролюючим органом на податкову адресу платника.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статей 122 123 КАС України, статей 56, 102 ПК України та відхилили доводи позивача щодо наявності у нього права оскаржити податкові повідомлення-рішення протягом 1095 днів.

Суди першої та апеляційної інстанцій врахували висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, та обґрунтовано підсумували, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суди попередніх інстанцій звернули увагу на висновок судової палати у справі № 500/2486/19, зокрема, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

При цьому, суди обґрунтовано врахували, що позивач звернувся до суду після зміни сталої судової практики (10 вересня 2021 року), більше того, позивач з моменту вручення поштового відправлення пропустив і строк у 1095 днів, як було за минулої сталої судової практики.

Позивач в касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги ту обставину, що позовна заява готувалася та подавалася в період, коли діяли карантинні обмеження, що вплинуло на строк звернення до суду.

Відхиляючи аналогічні доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 (зі змінами та доповненнями) «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 № 1645-III, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій на усій території України запроваджено карантин з 12 березня 2020 року.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, внесеного Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ (далі - Закон № 540-ІХ) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 122 КАС України продовжуються на строк дії такого карантину.

17 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року №731-ХІ, яким, серед іншого, внесені зміни до пункту 3 розд. VI «Прикінцеві положення» КАС України, та яким, зокрема, встановлено наступне: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, відповідно до процесуальних змін, строк, який було продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), сплинув 06 серпня 2020 року.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду з причин пропущення шестимісячного строку звернення до суду.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Верховний Суд зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути, також, виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Крім того, Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов`язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.

Сторона, яка звертається до суду, з метою реалізації наданого їй права, повинна діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Таким чином, Верховний Суд не знаходить помилкового висновку судів першої та апеляційної інстанцій про залишення позову без розгляду, з огляду на те, що позивач не довів, що не зловживав своїм процесуальним правом та вчасно звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою, або надав обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку.

З врахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду, є таким, що винесені на підставі правильно застосованих норм процесуального права.

Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2023 року у справі № 640/25800/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк