Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №815/3181/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2019 року

Київ

справа №815/3181/15

провадження №К/9901/22140/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Шарапи В. М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді,

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: Турецької І. О., (головуючий), Стас Л. В., Косцової І. П.

І. Суть спору

1. У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси), в якому просила:

1.1. визнати незаконним та скасувати наказ від 22 травня 2015 року № 384 «Про результати службового розслідування»;

1.2. визнати незаконним та скасувати наказ від 22 травня 2015 року № 80-О «Про звільнення ОСОБА_1».

1.3. поновити на посаді начальника управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області;

1.4. стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 травня 2015 року по дату фактичного поновлення на роботі;

1.5. зобов'язати відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень.

2. В суді апеляційної інстанції позивач відмовилась від позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11 серпня 2016 року провадження в цій частині було закрито.

3. В обґрунтування позову позивач зазначає, що її неправомірно звільнено із займаної посади на підставі п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» за порушення присяги, що суперечить вимогам Конституції України та законам України, оскільки факти, викладені відповідачем в акті службового розслідування щодо отримання позивачем неправомірної вигоди від директора ТОВ «Домасс 2014» не доведені та не встановлені вироком суду.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. 29 січня 2015 року ОСОБА_1 була призначена на посаду начальника управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

5. У березні 2015 року директором ТОВ «Домас - 2014» ОСОБА_5 подано до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси реєстраційну заяву за ф. № 1-ПДВ щодо обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість на підставі пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України.

6. ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, враховуючи висновок ОСОБА_1, який містився у службовій записці від 27 березня 2015 року, відмовила ТОВ «Домас - 2014» у такій реєстрації та запропонувала подати до контролюючого органу реєстраційну заяву, яка б відповідала вимогам чинного законодавства.

7. Згідно з інформацією, яка надійшла від директора ТОВ «Домас - 2014» ОСОБА_5 на сервіс ДФС України «Пульс», ОСОБА_1 вимагала від неї неправомірну вигоду в розмірі 10 000 гривень, за прийом заяви та позитивне вирішення питання щодо внесення підприємства до Реєстру платників податку на додану вартість.

8. 30 березня 2015 року органами прокуратури в ЄРДР зареєстровано заяву та порушено кримінальне провадження № 42015160000000184 за частиною третьою статті 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою).

9. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 7 квітня 2015 року у справі № 1-кс/522/5582/15 ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

10. Листом Головного управління ДФС в Одеській області від 15 квітня 2015 року № 3781/7/15-32-14-02-05, на підставі подання управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Одеській області, зобов'язано ДПІ у Малиновському районі м. Одеси вирішити питання щодо організації та проведення службового розслідування за фактом вимагання ОСОБА_1 неправомірної вигоди від директора ТОВ «Домас - 2014» ОСОБА_5

11. 17 квітня 2015 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси видало наказ № 213 «Про призначення службового розслідування» .

12. 19 травня 2015 року за результатами проведення службового розслідування, складено акт № 5/15-52-13-22.

13. Із матеріалів службового розслідування слідує, що 2 квітня 2015 року ОСОБА_1 викликала до свого службового кабінету головного державного ревізора - інспектора відділу відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ОСОБА_7, якого попросила підвезти ОСОБА_5 додому та повідомила, що остання повинна передати для неї деякі документи.

14. Того ж дня ОСОБА_5 передала ОСОБА_7, для подальшої передачі ОСОБА_1, неправомірну вигоду у розмірі 10 000 гривень, які ОСОБА_7 добровільно видав співробітникам правоохоронних органів.

15. 22 травня 2015 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси видала наказ

№ 80-О про звільнення з 22 травня 2015 року ОСОБА_1 із займаної посади за порушення Присяги державного службовця, що виразилося у скоєнні нею вчинку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов'язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу, відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» (в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин).

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

16. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

17. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з правовою позицією суб'єкта владних повноважень щодо порушення позивачем Присяги, внаслідок чого, суд дійшов висновку про правомірність звільнення позивача із займаної посади на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу».

18. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ від 22 травня 2015 року № 80-О «Про звільнення ОСОБА_1». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління податків і зборів з юридичних осіб Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області. В іншій частині позову - відмовлено.

19. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що факт порушення кримінальної справи стосовно державного службовця не є фактом доведення скоєння особою вчинку, що дискредитує державного службовця, у зв'язку з чим, наказ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 22 травня 2015 року за № 80-О «Про звільнення ОСОБА_1І.» є протиправним та таким, що виданий передчасно.

IV. Касаційне оскарження

20. В обґрунтування касаційної скарги ДПІ у Малиновському районі м. Одеси зазначає, що факти порушення позивачем Присяги держаного службовця знайшли своє підтвердження в ході службового розслідування та вважає, що своїми діями ОСОБА_1 зашкодили інтересам державної служби та негативно вплинула на репутацію ДФС України в цілому.

21. З посиланням на норми законодавства позивач вважає, що суд апеляційної інстанції неповно з'ясував обставини справи, порушив норми матеріального та процесуального права, тому просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

22. Позивач подала заперечення на касаційну скаргу, в яких наполягає на безпідставності останньої та просить у задоволенні касаційної скарги відмовити і залишити оскаржуване судове рішення без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

23. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Порядок проходження державної служби, особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ).

29. Статтею 5 Закону № 3723-ХІІ визначено, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

30. Основні обов'язки державного службовця закріплені у статті 10 Закону № 3723-ХІІ та передбачають: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

31. Відповідно до статті 17 Закону № 3723-ХІІ громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

32. Згідно статті 14 Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

попередження про неповну службову відповідність;

затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

31. За приписами статті 30 Закону № 3723-ХІІ державна служба може бути припинена у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону);

2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону;

3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);

4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону);

5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону);

6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

VI. Позиція Верховного Суду

32. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

33. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

34. З аналізу норм чинного законодавства, яке регулює особливості проходження державної служби та особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців вбачається, що державний службовець повинен сумлінно виконувати службові обов'язки та у разі вчинення дисциплінарного проступку може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок можна кваліфікувати як порушення Присяги.

35. З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-ХІІ за порушення Присяги, що виразилося у скоєнні нею вчинку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов'язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу.

36. Підставою для проведення службового розслідування було порушення відносно позивача кримінального провадження.

37. В акті службового розслідування зазначено, що ухвалою Приморського районного суду місті Одеси від 7 квітня 2015 року № 1-кс/522/5582/15 позивач відсторонена від посади начальника управління оподаткування юридичних осіб. Також, відповідно до ухвали суду, ОСОБА_1 викликала до свого службового кабінету головного державного ревізора-інспектора відділу відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ОСОБА_7, якого попросила підвезти ОСОБА_5 до дому та повідомила, що остання повинна передати для неї деякі документи. Того ж дня приблизно об 11 год. 00 хв. ОСОБА_5, знаходячись в автомобілі «Черрі Амулет», реєстраційний номер НОМЕР_1, біля будинку АДРЕСА_1 передала ОСОБА_7 для подальшої передачі неправомірну вигоду у розмірі 10 000,00 гривень, які ОСОБА_7 добровільно видав співробітникам правоохоронних органів в своєму службовому кабінеті № 405, розташованому в адміністративні будівлі ДПІ в Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

38. Аналізуючи матеріали службового розслідування колегія суддів вбачає, що вони містять лише посилання на порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні № 42015160000000184 та зазначені в ухвалі Приморського районного суду місті Одеси від 7 квітня 2015 року.

39. Крім посилань на обставини, визначені в ухвалі Приморського районного суду місті Одеси від 7 квітня 2015 року, жодних інших порушень службової дисципліни з боку ОСОБА_1 акт службового розслідування не містить.

40. За таких обставин колегія суддів зазначає, що оскільки під час проведення службового розслідування факт отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди або вимагання неправомірної вигоди не встановлено матеріалами службового розслідування, а інші порушення службової дисципліни також не встановлені під час проведення службової перевірки, тому висновок відповідача про порушення позивачем Присяги державного службовця є передчасним.

41. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки порушень, які б свідчили про невиконання позивачем своїх службових обов'язків або скоєння проступку проти інтересів держави відповідачем не встановлено за висновками службового розслідування, а тому підстави для звільнення позивача за порушення Присяги є неправомірними.

42. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 28 квітня 2015 року у справі № 21-163а15, де суд дійшов висновку, що звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

43. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення позивача.

44. Таким чином, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

45. З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

46. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

47. З огляду на результат касаційного розгляду та враховуючи те, що Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 квітня 2017 року відстрочив ДПІ у Малиновському районі м. Одеси сплату судового збору в розмірі 1322,18 гривень за подання касаційної скарги у цій справі до ухвалення судового рішення по суті, несплачена сума судового збору підлягає стягненню на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року у справі № 815/3181/15 залишити в силі.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (65098, Одеська область, м. Одеса, вул. Стовпова, 17, код ЄДРПОУ 39565551) судовий збір за подання касаційної скарги у справі № 815/3181/15 у розмірі 1322 (одна тисяча триста двадцять дві) гривні 88 коп.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

В. М. Шарапа