Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року

Київ

справа №826/1857/17 ( у 2-х томах)

касаційне провадження №К/9901/3832/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева Торговельна Компанія» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 (суддя Коротких А.Ю.) у справі №826/1857/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева Торговельна Компанія» до Головного управління ДФС у м.Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева Торговельна Компанія» у лютому 2017 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.11.2016 №0021551406.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 19.09.2017 позовні вимоги залишив без задоволення.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.10.2017 відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева Торговельна Компанія» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.09.2017 та залишив вказану апеляційну скаргу без руху.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.11.2017 повторно відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева Торговельна Компанія» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2017 апелянту.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева Торговельна Компанія» звернулося 23.12.2017 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статтей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення спору судом апеляційної інстанції).

Зокрема, позивач вказує на те, що ним були надані суду апеляційної інстанції докази щодо незадовільного майнового стану, що позбавило скаржника можливості здійснити сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову позивачу у відстроченні сплати судового збору та про повернення апеляційної скарги, не дослідив надані позивачем докази на підтвердження скрутного майнового стану та не надав їм належної правової оцінки. Крім того, позивач наголошує на тому, що ухвалою Окружний адміністративний суд м. Києва від 06.02.2017 у цій справі суд першої інстанції встановив факт незадовільного майнового становища Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева Торговельна Компанія» та відстрочив сплату судового збору за подання позову.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева Торговельна Компанія» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.11.2016 №0021551406, яким до позивача застосовано пеню в сумі 2566674,96грн. за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: ненадходження товару в сумі 3231350 доларів США (еквівалент 84859415,14грн.) за договором купівлі-продажу від 07.09.2015 №0709/2015-2, укладеним з фірмою «Wealthy Developments LP» (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії).

Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 19.09.2017 в задоволенні позову відмовив.

Позивачем подано апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.09.2017 та заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору з підстав скрутного майнового стану, що підтверджено копією бухгалтерської довідки про фінансовий та майновий стан позивача, копіями довідок з фінансових установ про стан коштів на рахунках.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.10.2017 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева Торговельна Компанія» про відстрочення сплати судового збору залишив без задоволення, а апеляційну скаргу - без руху, та встановив строк до 13.11.2017 для усунення недоліків такої апеляційної скарги шляхом сплати судового збору в розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-УІ.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції керувався тим, що позивачем належних доказів щодо незадовільного матеріального становища суду надано не було.

У встановлений в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 23.10.2017 строк позивачем повторно надано суду клопотання про відстрочення сплати судового збору з обґрунтуванням неможливості здійснити сплату судового збору, оскільки на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева Торговельна Компанія» накладено арешт, що підтверджується наданими інформаційними довідками про виконавчі провадження, копією наказу Мінекономрозвитку України від 20.02.2017 №245 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України», довідками фінансових установ про залишок коштів на поточних рахунках.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.11.2017 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева Торговельна Компанія» про відстрочення сплати судового збору залишив без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева Торговельна Компанія» на постанову Окружного адміністративного суду від 19.09.2017 повернув апелянту, у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали).

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що надані позивачем докази в обґрунтування підстав для відстрочення сплати судового збору щодо незадовільного матеріального становища не є достатніми.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017, на момент постановлення оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Частиною шостою статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) однією з вимог апеляційної скарги визначено долучення документу про сплату судового збору.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями суду першої інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним кодексом порядку.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведені положення процесуального закону кореспондуються з положеннями частини першої статті 8 Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ.

Враховуючи викладене, суд може відтермінувати особі, яка звертається до суду, зокрема з апеляційною скаргою, виконання обов'язку щодо сплати судового збору на певний строк, у разі наявності в такої особи станом на момент звернення до суду об'єктивних перешкод фінансового (матеріального) характеру.

Суд, до якого звертається особа зі скаргою, при вирішенні питання щодо можливості відстрочення сплати судового збору повинен з'ясувати показники фінансових ресурсів у джерелах акумулювання коштів скаржника станом на момент звернення до суду у кожному конкретному випадку.

Таким чином, відстрочення особі сплати судового збору у справі судом першої інстанції не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору цій особі в судах наступних інстанцій.

Крім того, суд повинен врахувати обставини, які б вказували на можливість виконання особою, якою заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, процесуального обов'язку щодо сплати такого збору у певний строк.

Порушуючи питання про відстрочення сплати судового збору при зверненні до суду з апеляційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева Торговельна Компанія» не посилалося на обставини, які б давали підстави для висновку, що скаржником вчиняються дії з метою усунення перешкод фінансового (матеріального) характеру з метою сплати судового збору.

Наявність в особи, якою заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, непогашених зобов'язань зі стягнення значної суми коштів, не свідчить на користь наявності наміру виконати такий процесуальний обов'язок у майбутньому.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для висновку про неправомірність відмови судом апеляційної інстанції у відстроченні сплати судового збору позивачу та, відповідно, повернення апеляційної скарги, у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги.

Крім того, повернення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева Торговельна Компанія» не позбавляє його права повторно звернутись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.09.2017 у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева Торговельна Компанія» без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева Торговельна Компанія» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 у справі №826/1857/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк