Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.12.2019 року у справі №426/1441/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №426/1441/17

адміністративне провадження №К/9901/20131/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 (у складі колегії суддів: Сіваченка І. В., суддів: Міронової Г. М., Чебанова О. О.) у справі №426/1441/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання дій протиправними та поновлення виплати пенсії по інвалідності,

УСТАНОВИЛ:

В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області (далі - УПФУ в Сватівському районі) в поновленні йому виплати пенсії по інвалідності;

- зобов'язати УПФУ в Сватівському районі поновити йому виплату пенсії по інвалідності з 20.09.2016, не припиняючи при цьому виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 640,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що він з 20.09.2016 отримує грошове довічне утримання як суддя у відставці. З червня 2014 року він визнаний інвалідом третьої групи загального захворювання та отримував пенсію як інвалід 3 групи. У зв'язку з змінами у законодавстві, з 1 січня 2015 року він не отримував пенсію як інвалід 3 групи. Після виходу у відставку відповідач не поновив йому виплату пенсії як інваліду, про поновлення йому виплати пенсії він звернувся до відповідача. Відповідно до відповіді відповідача, він не мав права на отримання пенсії як інвалід 3 групи, оскільки пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - ~law8~) передбачено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають лише особи, які не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а згідно з ~law9~ особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Позивач не згоден з відмовою, оскільки, на його думку, відповідач не правильно трактує діюче законодавство, оскільки ~law10~, на який посилається відповідач, передбачено, що особи, яким до дня набрання чинності ~law11~ була призначена пенсія відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - ~law13~) (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за ~law14~ - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених ~law15~, - члени їхніх сімей, тобто маються на увазі особи, яким до дня набрання чинності ~law16~ була призначена пенсія відповідно до ~law17~ (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами. Також, що ~law18~ передбачає право вибору пенсійних виплат, а саме особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Він до таких осіб не відноситься, тому вважає відмову відповідача в поновленні виплати пенсії по інвалідності протиправною, а його позов обґрунтованим.

Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 21 березня 2017 року позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року постанову Сватівського районного суду Луганської області від 21 березня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що на час виходу у відставку позивач не досяг віку, передбаченого ст. 141 Закрону № 2453, отже не набув право на отримання пенсії за віком. Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що якщо довічне грошове утримання призначається за законом, яким не передбачено пенсії по інвалідності, то особа не може бути позбавлена права як на довічне грошове утримання, так і на пенсію по інвалідності. Виплата щомісячного грошового утримання є особливою гарантією незалежного здійснення правосуддю та не ототожнюється з пенсією.

Крім того, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції посилаючись на постанову Верховного Суду України від 20.11.2012 №2-360а12 та на ч. 1 ст. 242-2 КАС України, не врахував, що вказана постанова прийнята до змін внесених ~law19~ від 12.02.2015 та не містить тих вимог, що передбачені ~law20~.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 задоволено заяву позивача про відставку та відповідно до наказу голови Сватівського районного суду Луганської області № 12 від 19.09.2016 ОСОБА_1 виключено з штату Сватівського районного суду Луганської області.

З 20 вересня 2016 року позивач отримує грошове довічне утримання як суддя у відставці.

З червня 2014 року позивач визнаний інвалідом третьої групи загального захворювання та отримував пенсію як інвалід 3 групи.

У зв'язку з змінами у законодавстві, позивач з 1 січня 2015 року не отримує пенсію як інвалід 3 групи.

Після виходу у відставку відповідач не поновив позивачу виплату пенсії як інваліду, що стало причиною звернення позивача з метою з'ясування причини.

Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА № 441437 від 30.08.2016 позивачу встановлена третя група інвалідності з 01.07.2016 загального захворювання та відповідно до умов праці позивачу як інваліду заборонено труд з нервово психічними навантаженнями, робота у нічний час, відрядження, тривала хода, рекомендовано диспансерний облік.

Позивач стверджує, що для підтримки здоров'я, як інвалід, він вимушений витрачати значні грошові кошти на придбання ліків та проходити курси лікування як на амбулаторній, так і на стаціонарній формах лікування, що також потребує значних грошових витрат, та ставить його в не рівні умови з іншими, чим порушується його соціальний захист як інваліда.

Відповідно до листа відповідача позивачу відмовлено в отриманні пенсії як інваліду 3 групи. Відмова обґрунтована тим, що ~law21~ передбачено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають лише особи, які не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а згідно з ~law22~ особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ~law23~ позивач є непрацездатною особою за станом здоров'я, а не як особа, яка досягла пенсійного віку та має право на вибір пенсії. Тому позивач, як суддя у відставці - не пенсіонер, а інвалід, і має право, крім довічного грошового утримання судді у відставці, отримувати і пенсію як інвалід.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивач скористався правом отримання щомісячного довічного грошового утримання, яке виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України, тобто, з інших джерел, що передбачено ~law24~, то права на призначення і виплату пенсії по інвалідності за цим же законом він не має.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених ~law25~, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає ~law26~.

Згідно з ~law27~ виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до ~law28~ до законодавства про пенсійне забезпечення в Україні крім Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ~law29~, закону про недержавне пенсійне забезпечення належать, і закони, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

~law30~ передбачено, що ~law31~ регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених ~law32~, або в частині, що не суперечить ~law33~. Виключно ~law34~ визначаються види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з ~law35~ право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: особи, яким до дня набрання чинності ~law36~ була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення", - члени їхніх сімей.

Отже, право на отримання пенсій відповідно до ~law40~ мають особи, за умови, якщо вони не отримують щомісячне довічне грошове утримання з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачене ~law41~ і ~law42~, і означає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором, особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Розділом IV ~law43~ та ~law44~ визначені умови та порядок призначення та виплати пенсії по інвалідності.

Призначення щомісячного грошового утримання на час виходу позивача у відставку було врегульоване статтею 141 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі-Закон №2453-VI), якою встановлено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною 1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною 1 цієї статті за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, пенсії на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Аналіз ~law47~, норм Законів № 1058-ІV, № 3723-XII свідчить про те, що ~law48~ встановлено можливість вибору суддею, який пішов у відставку та має не менш ніж двадцятирічний стаж суддівської роботи, одного з двох варіантів соціального забезпечення за настання зазначеного юридичного факту (оформлення виходу у відставку) - отримання пенсії з урахуванням віку та стажу роботи на умовах, визначених ~law49~, або щомісячного довічного грошового утримання у відповідних відсотках (від 80 до 90 - залежно від стажу роботи на посаді судді) від заробітної плати працюючого на аналогічній посаді судді.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову та правомірність дій відповідача, оскільки позивач при виході у відставку обрав щомісячне довічне грошове утримання, то права на одночасне отримання із щомісячним довічним грошовим утриманням пенсії по інвалідності відповідно до ~law50~ він не має.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук