Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа №826/14667/17

адміністративне провадження №К/9901/56719/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Шипуліної Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 (судді - Степанюк А.Г., Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метротунельпроект" (далі - ТОВ "Метротунельпроект") до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 14.12.2017 адміністративний позов ТОВ "Метротунельпроект" задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 13.09.2017 № 0050871208 частково.

ГУ ДФС звернулась до апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції.

Київський апеляційний адміністративний суду ухвалою від 02.02.2018 апеляційну скаргу ГУ ДФС залишив без руху з тих підстав, що скаржник не сплатив судовий збір у законодавчо встановленому розмірі. Цією ж ухвалою для усунення недоліків апеляційної скарги суд надав 10-денний строк з моменту вручення копії цієї ухвали.

У строк, визначений судом, відповідач надав клопотання про продовження процесуального строку, наданого судом для усунення недоліків апеляційної скарги.

Клопотання обґрунтовано посиланням на відсутню можливість сплатити судовий збір через блокування рахунків органом державної казначейської служби.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.02.2018 продовжив ГУ ДФС строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

У строк, визначений судом, відповідач надав повторне клопотання про продовження процесуального строку, обґрунтоване тих самими обставинами, що і попереднє.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.04.2018, відмовивши у клопотанні ГУ ДФС про продовження процесуального строку на усунення недоліків з підстав його необґрунтованості, апеляційну скаргу контролюючого органу повернув на підставі статей 169, 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

У травні 2018 відповідач повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017.

Одночасно відповідач подав клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та платіжне доручення від 07.03.2018 № 618 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги 21.03.2018.

Київський апеляційний адміністративний суду ухвалою від 17.05.2018 апеляційну скаргу ГУ ДФС залишив без руху як таку, що подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а заява про поновлення цього строку є необґрунтованою. Цією ж ухвалою для усунення недоліків апеляційної скарги суд надав 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху з підстав, що вказані у заяві підстави є неповажними, суд зазначив, що судовий збір за подання апеляційної скарги був сплачений 21.03.2018, однак документ про сплату судового збору не був поданий до 16.04.2018 (дата постановлення ухвали суду про повернення первісно податної апеляційної скарги).

На виконання вимог ухвали суду відповідач надав клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, відповідач наголошує, що він вчинив всі необхідні дії для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою, пославшись на обставини щодо блокування рахунків, сплати судового збору саме 21.03.2018 та судову практику, викладену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016 № К/800/50608/15, про те, що намір здійснення процесуальної дії у строк є безумовною підставою для визначення процесуального строку таким, що пропущений з поважних причин.

Київський апеляційний адміністративний суду ухвалою від 19.06.2018 визнав неповажними причини пропуску ГУ ДФС строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судове рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження обґрунтовано посиланням на те, що маючи об'єктивну можливість усунути недоліки, зазначені в ухвалі від 02.02.2018 про залишення апеляційної скарги без руху, відповідач таким правом не скористався. А сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. При цьому доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення у період з 16.04.2018 по 03.05.2018 року, скаржник не надав.

ГУ ДФС подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 19.06.2018, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на правову позицію Вищого адміністративного суду України про те, що намір здійснення процесуальної дії у строк (навіть за умови порушення порядку здійснення такої дії) є безумовною підставою для визначення пропуску процесуального строку таким, що відбувся із поважних причин, а тому такий строк підлягає поновленню. Крім того, відповідач зазначив про обставини щодо блокування рахунків та дати фактичної сплати судового збору (21.03.2018), а також звернув увагу, що не отримував ухвали про продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків.

Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу відповідача.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.08.2018 відкрив касаційне провадження у цій справі та ухвалою від 03.12.2018 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За змістом статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 цього Кодексу та строками її подання.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, або подана після закінчення строків, встановлених статтею 295 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (апеляційна скарга залишається без руху) (частини 2, 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до положень абзацу 4 частини 1 статті 299 зазначеного Кодексу суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження відповідач посилається на обставини щодо блокування рахунків, сплати судового збору саме 21.03.2018 та судову позиція, викладену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016 № К/800/50608/15 щодо намірів здійснення процесуальної дії у строк (навіть за умови порушення порядку здійснення такої дії) як безумовної підстави для визначення пропуску процесуального строку таким, що пропущений із поважних причин. Разом з тим обставини, які були об'єктивною перешкодою для звернення із апеляційною скаргою повторно у період з 16.04.2018 по 03.05.2018 ГУ ДФС не наводить.

Також колегія суддів зазначає, що ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Так, у пунктах 40, 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "… якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги, обґрунтовані майновим станом.

Також, є безпідставними доводи відповідача щодо практики застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах, оскільки питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

Доводи відповідача про те, що на адресу контролюючого органу не надходила ухвала про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано та у відповідності до норм процесуального права постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, що оскаржується у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

І.А. Гончарова

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду