Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2018 року

Київ

справа №815/436/17

адміністративне провадження №К/9901/17267/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №815/436/17

за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України, Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Стас Л.В., суддів: Турецької І.О., Косцової І.П.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства №187-о від 23 грудня 2016 року щодо звільнення головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства ОСОБА_1;

- зобов'язати Державне агентство рибного господарства України поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства ОСОБА_1;

- стягнути з Західно-Чорноморського басейного управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 грудня 2016 року на підставі наказу Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства №187-о позивач звільнений з посади головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, у зв'язку з ліквідацією Західно-чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). На думку позивача, його звільнення є незаконним, оскільки у разі ліквідації юридичної особи публічного права з одночасним створенням іншої особи, яка буде виконувати тіж функції, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Аналогічну правову позицію Верховний Суд України неодноразово висловлював у своїх судових рішеннях.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 02 червня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства № 187-о від 23 грудня 2016 року щодо звільнення головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальництва ОСОБА_1.

Зобов'язати Державне агентство рибного господарства України поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділ) Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальництва.

Стягнути з Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 грудня 2016 року по 02 червня 2017 року в розмірі 19 612, 59 грн з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

4. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачами було порушено порядок звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 у новостворених територіальних органах Державного рибного агентства яким були передані функції з реалізації державної політики у відповідній сфері згідно з постановою Кабінету Міністрів України №894 від 30 вересня 2015 року не було запропоновано іншу роботу. Крім того, не надано доказів відсутності таких вакантних посад на час звільнення позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 09 листопада 2017 року Одеський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 - змінити.

Абзац третій резолютивної частини постанови суду викласти в наступній редакції : «Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства з 23 грудня 2016 року».

В іншій частині постанову суду - залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо порушення відповідачами порядку звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 не було запропоновано іншу роботу, яку він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації, у новостворених територіальних органах Державного рибного агентства.

Разом із тим суд апеляційної інстанції не погодився із рішенням суду першої інстанції в частині зобов'язання Державного агентства рибного господарства України поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства. Суд дійшов висновку про відсутність у Держрибагенства повноважень видавати накази про поновлення на роботі працівника в іншій установі, що стало підставою для зміни постанови суду першої інстанції в цій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 05 грудня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

У касаційній скарзі касатор просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року.

9. Державне агентство рибного господарства України надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення.

10. 07 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі):

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 зазначає, що належним способом захисту його прав є зобов'язання саме Державного агентства рибного господарства України поновити позивача на посаді головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства. Верховний Суд України в своїх постановах сформулював правову позицію, згідно з якої ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Отже, носієм обов'язку перед позивачем по працевлаштуванню виступає держава в цілому, а оскільки у спірних правовідносинах державу представляє Державне агентство рибного господарства України, то саме воно повинно нести відповідальність від імені держави.

Вважає, що на Державне агентство рибного господарства України покладено обов'язок надати позивачу пропозиції щодо призначення на рівнозначну посаду державного службовця в новоутворених органах Державного агентства рибного господарства України на території Одеської області, який виконуючи рішення про поновлення на роботі повинен запропонувати позивачу рівнозначну посаду з врахуванням проведеної реорганізації.

12. Доводи, викладені у запереченні на касаційну скаргу (Державне агентство рибного господарства України)

Відповідач посилається на те, що рішенням суду першої інстанції безпідставно зобов'язано Державне агентство рибного господарства України поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства. Позивач ніколи не працював у Державному агентстві рибного господарства України, був звільнений оскаржуваним наказом Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, яке є окремою юридичною особою. Згідно з Положенням про Державне агентство рибного господарства України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №895, начальник Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства призначає на посади та звільняє з посад керівників структурних підрозділів, державних службовців та інших працівників.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 18 грудня 2012 року був прийнятий на посаду державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства. 10 червня 2013 року позивача було призначено на посаду головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства.

14. В подальшому 30 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №894 «Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2016 року №86) відповідно до якої ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Держрибагентства за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1 постанови), правонаступником майна територіальних органів Держрибагентства що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Держрибагентство (пункт 3 постанови).

15. Згідно з переліком територіальних органів Держрибагенства, що ліквідуються (додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №894) було ліквідовано Західно - Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства. Водночас, згідно з Переліком територіальних органів Держрибагенства, що утворюються (додаток 2 цієї ж постанови) утворено Управління Державного агентства рибного господарства у Одеській області. Згідно з штатним розписом на 2016 рік Державного агентства рибного господарства у Одеській області у новоствореному органі наявні посади державних інспекторів у кількості 53 одиниць.

16. 30 листопада 2015 року Державним агентством рибного господарства України прийнято наказ №369 «Про ліквідацію територіальних органів Держрибагентства України», яким, крім іншого, передбачено: ліквідувати до кінця 2015 року як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства України згідно з Додатком № 1 (п. 1); утворити комісії з ліквідації територіальних органів Державного агентства рибного господарства України та затвердити голів комісій (п. 2), в тому числі і Комісію з ліквідації Західно-Чорноморського басейнового управління охорони використання і відновлення водних ресурсів та регулювання рибальства; затвердити орієнтовний план заходів, пов'язаних із ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України (п. 3).

17. У зв'язку з вищенаведеними обставинами, 21 грудня 2015 року позивача ознайомлено з попередженням про його подальше звільнення згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із ліквідацією Західно-Чорноморського басейнового управління охорони використання і відновлення водних ресурсів та регулювання рибальства на підставі наказу Державного агентства рибного господарства України від 30 листопада 2015 року №369 «Про ліквідацію територіальних органів Держрибагентства України», постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №894 «Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства України».

18. 23 грудня 2016 року Західно-Чорноморською рибоохороною прийнято наказ №187-о, яким ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморської рибоохорони у зв'язку з ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

19. Конституція України.

19.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

20.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

20.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

21. Кодекс законів про працю України, введений в дію з 1 червня 1972 року Законом Української РСР від 10 грудня 1971 року №322-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

21.1. Пункт перший частини першої статті 40. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

21.2. Частина друга статті 40. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

21.3. Частини перша - третя статті 49-2. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

21.4. Частини перша-друга статті 253. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

V.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткову зміну рішення суду першої інстанції.

24. Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

25. У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9 зазначено, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

26. Із матеріалів справи вбачається, що наказом Голови ліквідаційної комісії Західно-Чорноморського басейного управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства від 23 грудня 2016 року №187-о ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморської рибоохорони.

27. Доводи касатора про необхідність зобов'язання Державного агентства рибного господарства України поновити його на роботі суперечать положення статті 235 КЗпП України, оскільки у разі звільнення без законної підстави, працівник підлягає поновленню на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

28. Таким чином, судом апеляційної інстанції правомірно було поновлено позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді у новоутвореній установі в Одеській області відсутні, оскільки його не було переведено в установленому законом порядку.

29. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі №815/436/17- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх