ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 814/745/18

провадження № К/9901/7638/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Мороза Юрія Леонідовича, Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними дій та рішень, скасування наказів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року, прийняте у складі судді Мельника О. М., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Єщенка О. В., суддів: Димерлія О. О., Кравченка К. В.

І. Суть спору

1. У березні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Мороза Юрія Леонідовича (надалі також начальник ГУ НП в Миколаївській області Мороз Ю. Л.), Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (надалі також ГУ НП в Миколаївській області), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправними дії і рішення ГУ НП в Миколаївській області щодо віднесення його до категорії осіб, схильних до порушення службової дисципліни, безвідповідального ставлення до виконання службових обов`язків, зловживання службовим становищем та скасувати наказ ГУ НП в Миколаївській області від 04 вересня 2017 року № 947 «Про оголошення вироків судів стосовно колишніх поліцейських» в цій частині;

1.2. визнати протиправними дії і рішення ГУ НП в Миколаївській області щодо включення його до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, та скасувати наказ ГУ НП в Миколаївській області від 05 вересня 2017 року № 1078 «Про проведення атестування працівників ГУНП в Миколаївській області» в цій частині;

1.3. визнати протиправними дії і рішення ГУ НП в Миколаївській області щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та скасувати наказ від 07 вересня 2017 року № 798 о/с;

1.4. стягнути з ГУ НП в Миколаївській області судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

2. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідачі на виконання рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 814/2851/16 не поновили його на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. Уважає, оскаржувані за цим позовом накази є продовженням тривалих протиправних дій відповідачів щодо порушення його прав та законних інтересів, пов`язаних із незаконним звільненням та бездіяльністю щодо поновлення на посаді. Визначення позивача як працівника, схильного до порушення службової дисципліни, безвідповідального ставлення до виконання службових обов`язків, зловживання службовим становищем, включення його до списку поліцейських, які підлягають у зв`язку з цим атестуванню, протиправне фіксування його відсутності на роботі, незаконне проведення службового розслідування, накладення дисциплінарного стягнення за дії, які він не вчиняв, та безпідставне звільнення у зв`язку з цим з органу поліції є необґрунтованим та суперечить чинному законодавству.

3. ГУ НП в Миколаївській області позов не визнало, звернулося до суду із клопотанням про залишення адміністративного позову без розгляду з мотивів пропущення позивачем передбаченого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) строку звернення до суду з позовом. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року в задоволенні зазначеного клопотання відмовлено.

4. Начальник ГУ НП в Миколаївській області Мороз Ю. Л. своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

5. 22 грудня 2016 року наказом ГУ НП в Миколаївській області № 356 о/с полковника поліції ОСОБА_1., заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

6. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі № 814/2851/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу № 356 о/с від 22 грудня 2016 року вказаний наказ визнано протиправним та скасовано, ОСОБА_1 поновлено на службі в поліції на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з 23 грудня 2016 року.

7. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року по справі № 814/2851/16 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 скасовано, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 356 о/с від 22 грудня 2016 року в частині звільнення зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поновлено його на службі в поліції на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з 23 грудня 2016 року.

8. Окремою ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі № 814/2851/16 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, що полягає у невиконанні постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 814/2851/16, зобов`язано Головне управління Національної поліції в Миколаївській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню положень статті 235 Кодексу законів про працю та статті 370, 371 КАС України та поновлення полковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з 23 грудня 2016 року.

9. Листом від 06 вересня 2017 року № 1547/01/14-17 ГУ НП в Миколаївській області повідомило позивача про те, що відповідно до наказу Національної поліції України від 21 липня 2017 року № 747 «Про оголошення вироків судів стосовно колишніх поліцейських», наказу ГУ НП в Миколаївській області від 04 серпня 2017 року № 947 «Про оголошення вироків судів стосовно колишніх поліцейських», керуючись вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17 листопада 2015 року № 1465, за результатами аналізу наявних відомостей про працівників ГУ НП, схильних до порушення службової дисципліни, безвідповідального ставлення до виконання службових обов`язків, зловживання службовим становищем, вивчення результатів службової діяльності, для вирішення питання щодо подальшого проходження служби в поліції, наказом ГУ НП в Миколаївській області від 05 вересня 2017 року № 1078 «Про проведення атестування працівників ГУНП в Миколаївській області» позивача включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

10. Разом з цим позивача поінформовано про необхідність прибути до управління кадрового забезпечення ГУ НП для надання пояснень з приводу відсутності на службі без поважних причин з 26 червня 2017 року у межах службового розслідування, яке проводиться за вказаним фактом.

11. Так, відповідно до наказу ГУ НП в Миколаївській області від 05 вересня 2017 року № 1078 «Про проведення атестування працівників ГУНП з Миколаївській області» ОСОБА_1 включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню. Про існування вказаного наказу позивач дізнався з листа 06 вересня 2017 року №1547/01/14-17. З його змістом він ознайомлений не був, копію наказу не отримував.

12. Позивач звертався до суду із клопотанням про витребування наказів ГУ НП в Миколаївській області від 04 вересня 2017 року № 947 «Про оголошення вироків судів стосовно колишніх поліцейських» та від 05 вересня 2017 року № 1078 «Про проведення атестування працівників ГУНП з Миколаївській області». Копії вказаних наказів надано на вимогу суду першої інстанції перед ухваленням судового рішення.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

13. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено частково:

13.1. визнано протиправними дії і рішення ГУ НП в Миколаївській області щодо включення полковника поліції ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню та скасовано наказ ГУ НП в Миколаївській області від 05 вересня 2017 року №1078 «Про проведення атестування працівників ГУНП в Миколаївській області» в цій частині;

13.2. визнано протиправними дії і рішення ГУ НП в Миколаївській області щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та скасовано наказ ГУ НП в Миколаївській області від 07 вересня 2017 року №798 о/с;

13.3. в задоволенні позову в частині визнання протиправними дій і рішення ГУ НП в Миколаївській області щодо віднесення позивача до категорії осіб, схильних до порушення службової дисципліни, безвідповідального ставлення до виконання службових обов`язків, зловживання службовим становищем, та скасування наказу ГУ НП в Миколаївській області від 04 вересня 2017 року №947 «Про оголошення вироків судів стосовно колишніх поліцейських» відмовлено;

13.3. стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП в Миколаївській області судовий збір в розмірі 1409,60 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 3600,00 гривень.

14. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, із посиланням на встановлені рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 814/1440/17 обставини, виходив з того, що ОСОБА_1 протиправно переміщений з посади заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління на посаду начальника слідчого відділення Доманівського відділення поліції Вознесенського відділу поліції, як і встановлено вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили. Відтак, дії і рішення ГУ НП в Миколаївській області щодо включення його до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, що виразились у виданні наказу ГУНП в Миколаївській області від 05 вересня 2017 року № 1078 «Про проведення атестування працівників ГУНП в Миколаївській області» в цій частині та дії і рішення ГУ НП в Миколаївській області щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, що виразились виданням наказу від 7 вересня 2017 року №798 о/с, є протиправними.

15. П`ятий апеляційний адміністративний суд з позицією Миколаївського окружного адміністративного суду погодився. В аспекті дотримання позивачем передбачених нормами закону строків звернення до адміністративного суду указав, що первинне звернення із вказаними вимогами відбулось в межах строку, визначеного нормами КАС України - з дня, коли позивач одержав копію наказу від 07 вересня 2017 року № 798 о/с, а саме 10 січня 2018 року. Наголосив про наявність обставин, які ініціювали повторне звернення позивача із позовом. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що всі дії позивача щодо подальшого звернення до суду із вказаними вимогами вчинено без зволікань. Наведене, на думку суду, свідчить про поважність причин пропуску строку на подання адміністративного позову та відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

16. У касаційній скарзі ГУ НП в Миколаївській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без розгляду.

17. Аргументи скарги зводяться до того, що позивачем пропущено установлений процесуальним законом місячний строк звернення до суду, а підстави для його поновлення відсутні.

18. Крім того, автор касаційної скарги указує та ненадання позивачем документів у підтвердження понесення ним витрат у зв`язку з отриманням правничої допомоги.

19. Позивач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

20. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

21. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

22. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

23. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.

24. Приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. Відповідно до частини другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

27. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

28. При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з`ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

29. Приписами статті 122 КАС України закріплено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

30. За змістом зазначених положень КАС України законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

31. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

32. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

33. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

34. Згідно частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

35. Колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

VI. Висновок Верховного Суду

36. Верховний Суд наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

37. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

38. Положеннями статті 7 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних наказів)» визначено основні права державного службовця.

39. Так відповідно до пункту 13 частини першої зазначеної статті державний службовець має право, з поміж іншого, на безперешкодне ознайомлення з документами про проходження ним державної служби, у тому числі висновками щодо результатів оцінювання його службової діяльності.

40. Частиною другою статті 13 Закону України «Про державну службу» обумовлено, що державні службовці також реалізують інші права, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

41. Як встановлено судами попередніх інстанцій, копію наказу від 07 вересня 2017 року № 798 о/с про звільнення зі служби в поліції позивач отримав лише 10 січня 2018 року під час ознайомлення з матеріалами справи в адміністративній справі № 814/1440/17. Не погодившись із цим наказом, позивач оскаржив його в судовому порядку, подавши заяву про збільшення позовних вимог у цій адміністративній справі. Вказана заява датована 05 лютого 2018 року та отримана судом згідно штампу вхідної кореспонденції 09 лютого 2018 року.

42. Отже, з позовом щодо оскарження зазначеного наказу позивач вперше звернувся до суду в межах строку, установленого положеннями КАС України.

43. В подальшому Миколаївський окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 06 лютого 2018 року заяву про збільшення позовних вимог позивачу повернув через ненадання документу про сплату судового збору за нові вимоги позову.

44. Отримавши вказане судове рішення, позивач звернувся до суду із позовом щодо визнання незаконними рішень відповідача від 04 вересня 2017 року № 947, від 05 вересня 2017 року № 1078, від 07 вересня 2017 року № 798 о/с тощо. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі № 814/657/18 вказаний адміністративний позов повернуто позивачу через порушення порядку об`єднання позовних вимог.

45. Зазначені обставини стали підставою для повторного звернення позивача до суду із даним позовом 21 березня 2018 року.

46. Про існування наказів ГУ НП в Миколаївській області від 04 вересня 2017 року № 947 «Про оголошення вироків судів стосовно колишніх поліцейських» та від 05 вересня 2017 року №1078 «Про проведення атестування працівників ГУНП в Миколаївській області» позивач дізнався з листа ГУ НП в Миколаївській області від 06 вересня 2017 року № 1547/01/14-17, а їх копії надано на вимогу суду лише 13 червня 2018 року, що підтверджується відповідною розпискою, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 92).

47. Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом з огляду на існування обставин, які не залежали від його волевиявлення, наявність істотних перешкод та труднощів для своєчасного вчинення процесуальних дій.

48. Стосовно доводів касаційної скарги щодо відсутності документів на підтвердження витрат на правову допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

49. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

50. Згідно з пунктом 4.1. договору про надання правової допомоги № 1 від 16 лютого 2018 року № 2018/02/SOV (а.с. 21) сторони узгодили, що клієнт (позивач) сплачує адвокату гонорар у розмірі, передбаченому актом виконаних робіт, згідно вартості робіт, яка обумовлена сторонами у додатку № 1 (а.с. 22).

51. Згаданий додаток містить детальний опис послуг за договором про надання правничої допомоги, із визначеною сторонами договору їх вартістю, а в акті здачі-приймання робіт (а.с. 23) конкретизовано послуги, які були надані адвокатом.

52. Таким чином, доводи автора касаційної скарги щодо не підтвердження позивачем витрат на правничу допомогу спростовуються матеріалами справи.

53. Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, Верховний Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення.

2. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова