Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2018 року

Київ

справа №808/3464/15

адміністративне провадження №К/9901/13114/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу малолітньої особи ОСОБА_2, від імені якого діє мати ОСОБА_3

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.09.2015 (суддя Бойченко Ю.П.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 (головуючий суддя Шлай А.В., судді Іванов С.М., Чабаненко С.В.)

у справі №808/3464/15

за позовом малолітньої особи ОСОБА_2, від імені якого діє мати ОСОБА_3, ОСОБА_4

до Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області Шевченківський районний відділ у місті Запоріжжі

треті особи - Реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Півняк О.С., Відділ по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, ОСОБА_6,

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Малолітня особа ОСОБА_2, від імені якого діє мати ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з адміністративним позовом до Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області Шевченківський районний відділ у місті Запоріжжі, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Півняк О.С., Відділ по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, ОСОБА_6, в якому просили:

- визнати незаконними дії відповідача щодо відмови позивачам у поновленні реєстрації за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати відповідача поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 та малолітньої особи ОСОБА_2 у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.09.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, малолітня особа ОСОБА_2, від імені якого діє мати ОСОБА_3, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 18.01.2012 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування двохкімнатної квартири АДРЕСА_3, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горбашко М.В. та зареєстрований в реєстрі за №43. Місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровано 04.10.2013 відповідно до його заяви від 04.10.2013 на підставі вищезазначеного договору дарування. 18.10.2013 ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області із заявою про реєстрацію місця проживання його малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, який раніше ніде зареєстрований не був. Мати малолітнього ОСОБА_2 була зареєстрована в м. Нікополь Дніпропетровської області.

Реєстрація місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 здійснена 18.10.2013.

12.01.2014 між ОСОБА_4 та малолітньою особою ОСОБА_2, від імені якого діє мати ОСОБА_3, укладено договір дарування двохкімнатної квартири АДРЕСА_6, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Півняком О.С. за №51, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.01.2014, номер запису про право власності 4220171.

В квітні 2014 року ОСОБА_6 звернулась до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з позовом про визнання недійсними вказаних договорів дарування квартири АДРЕСА_7 та витребування цього майна від добросовісного набувача.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя №336/3206/14-ц від 18.09.2014 по справі №2/336/1779/2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25.11.2014, позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 в його інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, про визнання договору дарування квартири недійсними, витребування майна від добросовісного набувача-задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений 18.01.2012 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горбашко М.В. за реєстровим №43. Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_8 за ОСОБА_2, проведену на підставі договору дарування від 12.01.2014 посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С. за реєстровим №51. Поновлено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_6 за ОСОБА_6 на підставі рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29.03.2011 №22-1825/2011. У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_3, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С. за реєстровим №51 відмовлено. Вказане рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя набрало законної сили - 25 листопада 2014 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.05.2015 касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18.09.2014 та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25.11.2014 залишено без змін.

06.01.2015 до Шевченківського РВ у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області надійшла заява ОСОБА_6 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_12) про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_12 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та його малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2

На підставі рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя № 336/3206/14-ц від 18.09.2014 по справі № 2/336/1779/2014, яке набрало законної сили - 25.11.2014, ОСОБА_4 та його малолітній син ОСОБА_2 були зняті з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_13.

27.02.2015 ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського РВ у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області із заявою, в якій просив зареєструвати його разом з малолітнім сином ОСОБА_2за адресою: АДРЕСА_5.

Листом від 04.03.2015 №2316-6-г відповідач повідомив ОСОБА_4 про те, що зареєструвати позивача та його сина, місце проживання за адресою: АДРЕСА_14 на підставі наданих документів не має можливості, оскільки державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_9 за ОСОБА_2, проведена на підставі договору дарування від 12.01.2014, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С. за реєстровим №51, скасовано рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18.09.2014, яке набрало законної сили.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, керуючись положеннями Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» від 11.12.2003 №1382-IV (далі - Закон №1382-IV), дійшли висновку, що відмовивши позивачам у поновленні реєстрації за адресою АДРЕСА_9, відповідач діяв правомірно, законно та обґрунтовано.

Суд погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Статтею 6 Закону №1382-IV передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Статтею 7 Закону №1382-IV зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин про те, що рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18.09.2014 визнано недійсним договір дарування вказаної квартири, скасовано державну реєстрацію права власності на АДРЕСА_10 за ОСОБА_2, проведену на підставі договору дарування від 12.01.2014, та поновлено реєстрацію права власності на АДРЕСА_11 за ОСОБА_6 та поновлено на нею реєстрацію права власності на зазначену квартиру, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволенню позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують доводів судів першої та апеляційної інстанції та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального права.

За таких обставин, Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому робить висновок про відсутність підстав для їх скасування.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу малолітньої особи ОСОБА_2, від імені якого діє мати ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.09.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

судді Н.А.Данилевич

В.М.Шарапа