ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №826/1/16

адміністративне провадження №К/9901/28108/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2016 (суддя - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 (головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Карпушова О.В.) у справі № 826/1/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «АГРАРНИЙ ФОНД» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Публічне акціонерне товариство «АГРАРНИЙ ФОНД» (далі - ПАТ «АГРАРНИЙ ФОНД») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУДФС у м. Києві) від 25.05.2015 № 0028681506.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ДПІ у Шевченківському районі ГУДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове, яким відмовити в позові.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Шевченківському районі ГУДФС у м. Києві зазначає, що факт порушення строку, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України для сплати авансових внесків з податку на прибуток, встановлено актом камеральної перевірки, у зв'язку з чим нарахування штрафу згідно спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПАТ «АГРАРНИЙ ФОНД» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ПАТ «АГРАРНИЙ ФОНД» авансових внесків з податку на прибуток за березень та квітень 2015 року.

За результати проведеної перевірки складено акт від 18.05.2015 № 263/26-59-15-06-94, в якому відображено висновок про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2015 № 0028681506, згідно з яким за затримку на 21 та 1 календарні дні граничного строку сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 11277297,29 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф в сумі 1127729,73 грн.

13.02.2015 ПАТ «АГРАРНИЙ ФОНД» подано звітну податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік (реєстр. №9080669951), в якій підприємством самостійно розраховано суму авансового внеску з податку на прибуток в сумі 11048458,00 грн. та яка підлягає сплаті щомісяця з березня 2015 року по травень 2016 року.

По строку сплати 30.03.2015 в інтегрованій картці платника по коду платежу 11023100 (авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності) виникла недоїмка в сумі 11048458грн., у зв'язку з тим, що позивачем 30.03.2015 платіжним дорученням №1807 сплачено кошти на інший рахунок державного казначейства, а саме на рахунок по коду платежу 11020100 (податок на прибуток підприємств і організацій, по перебувають у державній власності).

31.03.2015 ПАТ «АГРАРНИЙ ФОНД» звернулось до податкового органу із заявою № 02/762 щодо зарахування даного платежу як сплати авансового внеску з податку на прибуток на рахунок № 31110158700011 в ГУ ДКСУ у м. Києві за кодом 1023100.

Згідно листа позивача кошти перераховані на необхідний рахунок державного бюджету 21.04.2015 (висновок №7682-20 від 21.04.2015). Таким чином недоїмку у сумі 11048458,00 грн. погашено 21.04.2015 (із затримкою на 21 день).

У зв'язку з нарахуванням ПАТ «АГРАРНИЙ ФОНД» штрафних санкцій та пені з авансового внеску з податку на прибуток за березень 2015 року, відповідач дійшов висновку, що авансовий внесок з податку на прибуток за квітень сплачено із затримкою на 1 день (граничний термін сплати 30.04.2015). Згідно з платіжним дорученням № 2474 від 27.04.2015 позивачем сплачено 11048458, 00 грн., тобто вся сума самостійно визначеного грошового зобов'язання).

Також, по строку сплати 30.04.2015 в інтегрованій картці платника по коду платежу авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності виникла недоїмка в сумі 228839,29 грн. у зв'язку з тим, що сплачені кошти 27.04.2015 платіжним дорученням №2474 в сумі 11048458,00 грн. як авансовий внесок з податку на прибуток було частково зараховано на сплату пені, розраховану за період за 31.03.2015 по 20.04.2015 в сумі 228839,29 грн. та яка на момент сплати рахувалась боргом підприємства. Недоїмка в сумі 228839,29 грн. з авансового внеску з податку на прибуток було погашено 06.05.2015 платіжним дорученням №2680 в повній сумі із затримкою на 1 робочий день.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо латник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Разом з тим, нормами Бюджетного кодексу України, а саме, частиною першою статті 43 та частиною п'ятою 5 статті 45, передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.06.2015 у справі 21-377а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо сплати платником податку узгодженого податкового зобов'язання у встановлений законодавством строк, проте з помилковим зазначенням коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні, такий платник податку не вважається, що пропустив строк сплати податку, у зв'язку з чим нарахування грошового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення є протиправним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 6залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду