Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.03.2018 року у справі №812/1294/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 червня 2018 року

справа №812/1294/17

адміністративне провадження №К/9901/48656/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у складі судді Ірметової О.В. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у складі колегії суддів Геращенка І.В., Арабей Т.Г., Міронової Г.М. у справі № 812/1294/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 вересня 2017 року №0011481202,

У С Т А Н О В И В :

15 вересня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 вересня 2017 року №0011481202, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 324 919,92 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 162 459,96 грн, з мотивів безпідставності його прийняття, порушення відповідачем порядку проведення камеральної перевірки.

18 жовтня 2017 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 07 вересня 2017 року №0011481202.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки помилкове зазначення Товариством звітного (податкового) періоду, у якому виникло значення - травень місяць, не потягло за собою помилкове визначення суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальниками товарів/послуг до Державного бюджету України у червні 2017 року. Суди попередніх інстанцій також висновувались з того, що податковий орган вийшов за межі камеральної перевірки при встановленні податкового правопорушення.

У квітні 2018 року податковим органом подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій відповідач посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не з'ясування всіх обставин у справі, винесення необґрунтованих рішень, просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідач викладає обставини справи, здійснює порівняльний аналіз залишків від'ємного значення задекларованих Товариством до бюджетного відшкодування у додатку 3 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2017 року та залишків від'ємного значення задекларованих позивачем у додатку 2 податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2017 року, доводить те, що податковий орган мав право визначати суму податкового зобов'язання за результатами проведення камеральної перевірки, і у разі його заниження застосовувати фінансові санкції, у випадку виявлення у поданій платником податковій декларації арифметичних або методологічних помилок. Суд зазначає, що предметом спірного податкового повідомлення рішення є зменшення суми бюджетного відшкодування, а не визначення суми податкового зобов'язання.

Товариство своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалося, що не перешкоджає перегляду судових рішень та вирішення справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону такі судові рішення відповідають у повному обсязі з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 20 червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» подало податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2017 року з додатками, із зазначенням суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду: місяць - 5, рік - 2017, сума - 524,07 грн.; місяць - 2, рік - 2017, сума - 281,28 грн.; місяць - 5, рік - 2016, сума - 16084 грн.

18 липня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» подало податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2017 року з додатками із зазначенням суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду: місяць - 2, рік - 2017, сума - 281,28 грн.; місяць - 5, рік - 2016, сума - 16084 грн., які перейшли з додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року, та місяць - 6, рік - 2017, сума - 12297 грн.

В додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2017 року позивач зазначив в таблиці 2 «Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальниками товарів/послуг або до Державного бюджету України», зокрема: місяць - 5, рік - 2017, сума (загальна за 5 місяць) - 325443,99 грн.

У період з 21 липня 2017 року по 16 серпня 2017 року податковим органом проведено камеральну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків за червень 2017 року, за результатами якої складено акт від 16 серпня 2017 року № 33/12-32-12-02/31337612 (далі - акт перевірки).

Листом від 24 липня 2017 № 1154/10/12-32-12-02-13 Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області витребувало у Товариства документи, які на підтвердження відображеного податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за червень 2017 року надані відповідачу згідно листа № 243 від 07 серпня 2017 року.

Актом перевірки встановлено порушення Товариством пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, яке полягає у тому, що платником податку задекларовано у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2017 року залишок від'ємного значення до бюджетного відшкодування, який менше по відношенню до додатку 2 податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року на загальну суму 324 919,92 грн.

07 вересня 2017 року на підставі акта камеральної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0011481202, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 324 919,92 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 162 459,96 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій податковим органом зменшено розмір від'ємного значення та застосовані штрафні (фінансові) санкції до Товариства на підставі акту камеральної перевірки, проведеної на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового органу України.

За положеннями пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки регламентовано статтею 76 Податкового кодексу України, пунктами 76.1, 76.2 якої встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Висновуючись на аналізі наведених норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що предметом камеральної перевірки є серед іншого правильність складання податкової декларації з податку на додану вартість, а тому документами що мають відношення до такої перевірки є саме податкова звітність платника податків з податку на додану вартість і ніяка інша, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено факт порушення податкового законодавства (порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних), податковий орган має право призначити та провести документальну перевірку (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову).

Дії відповідача щодо витребування у платника податків додаткових документів, зменшення за її результатами суми бюджетного відшкодування та застосування штрафних (фінансових) санкцій виходять за межі повноважень податкового органу при здійсненні камеральних перевірок, свідчить про недотримання відповідачем порядку проведення такої перевірки та доводить порушення контролюючим органом способу реалізації владних управлінських функцій.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пунктів «б», «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

- у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

- у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Судами попередніх інстанцій досліджені та проаналізовані дані податкових декларацій Товариства з податку на додану вартість на травень, червень 2017 року на їх відповідність положенням наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, яким затверджено Форму та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за N 159/28289, та здійснено висновок про їх відповідність цьому Порядку, арифметичні дані підраховані без помилок.

При проведенні перевірки встановлено та підтверджено представником податкового органу в суді першої інстанції, що Товариством при складанні додатку №3 до податкової декларації з податку на додану вартість в таблиці №2 «Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальникам товарів/послуг до Державного бюджету України» зазначив звітній (податковий) період, у якому виникло значення щодо деяких постачальників, місяць травень на загальну суму 325443,99 грн.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що помилкове зазначення позивачем звітного (податкового) періоду, у якому виникло значення - травень місяць, не потягло за собою помилкове визначення суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальниками товарів/послуг до Державного бюджету України у червні 2017 року.

Допущена позивачем помилка при зазначені звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення, у додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість у червні 2017 року не потягло за собою помилкове визначення суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальниками товарів/послуг до Державного бюджету України у червні 2017 року, що доводить безпідставність зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі № 812/1294/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер