Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.03.2018 року у справі №825/1602/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

Київ

справа №825/1602/17

провадження №К/9901/37013/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа - Великозагорівська сільська рада Борзнянського району Чернігівської області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у складі судді Бородавкіної С.В. від 20 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кузьмишеної О.М., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б. від 7 лютого 2018 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа - Великозагорівська сільська рада Борзнянського району Чернігівської області, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила:

- визнати незаконними дії щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею до 2, 00 га для надання у власність для ведення особистого селянського господарства, що є землями сільськогосподарського призначення, розташованої на території Великозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, яка викладена у відповіді від 11 травня 2017 року № Ш-8834/0-4186/6-17;

- зобов'язати повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею до 2,00 га для надання у власність для ведення особистого селянського господарства, що є землями сільськогосподарського призначення, розташованої на території Великозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 12 квітня 2017 року;

- зобов'язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею до 2, 00 га для надання у власність для ведення особистого селянського господарства, що є землями сільськогосподарського призначення, розташованої на території Великозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, графічні матеріали якої додано до заяви від 12 квітня 2017 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Великозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, викладену у листі від 11 травня 2017 року № Ш-8834/0-4186/6-17. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 12 квітня 2017 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Великозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області. У задоволенні решти позовним вимог відмовлено.

3. Рішення суду мотивовано незаконністю відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання їй такого дозволу, вказано, що це призведе до втручання суду у дискреційні повноваження органу, який уповноважений розпоряджатись землями.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2018 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею до 2,00 га для надання у власність для ведення особистого селянського господарства, що є землями сільськогосподарського призначення, розташованої на території Великозагорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, графічні матеріали якої додано до заяви від 12 квітня 2017 року. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

5. Рішення суду мотивовано тим, що зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності є ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 жовтня 2016 ОСОБА_3 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться на території сільської ради, для ведення особистого селянського господарства.

Листом від 04 листопада 2016 року № Ш-20530/0-5541/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило позивача про відсутність можливості розглянути вказану заяву по суті та прийняти відповідне рішення, оскільки згідно інформації, наданої Відділом Держгеокадастру у Борзнянському районі, та листа Великозагорівської сільської ради від 12 жовтня 2016 року № 349 сільська рада відмовляє у наданні згоди на отримання земельної ділянки.

Великозагорівська сільська рада зазначила, що постійна комісія із земельних питань заперечує передачу на правах власності ОСОБА_3 земельної ділянки, зазначеної в схемі, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у зв'язку з тим, що позивач не відноситься до соціальної сфери села. Комісія вважає, що переважне право на надання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства мають жителі села, які відносяться до соціальної сфери села населених пунктів Великозагорівської сільської ради.

22 листопада 2016 року ОСОБА_3 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться на території Великозагорівської сільської ради, для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26 грудня 2016 року № 25-21344/14.16.сг ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, однак під час виготовлення документів із землеустрою з'ясувалось, що земельна ділянка зареєстрована за іншою особою.

12 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення іншої земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Великозагорівської сільської ради.

Листом від 11 травня 2017 року № Ш-8834/0-4186/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило позивача про відсутність підстав для надання дозволу, оскільки відповідно до інформації, наданої відділом у Борзнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, земельна ділянка, з приводу якої вона зверталась, включена в межі земельного масиву, який відповідно до рішення 6 сесії 7 скликання від 17 червня 2016 року № 87-6/VII Великозагорівської сільської ради зарезервований для надання земельних ділянок громадянам взамін вилучених земель у власників земельних часток (паїв), на території яких розташовані землі історико-культурного призначення (кургани).

ОСОБА_3 звернулась до виконуючого обов'язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області зі скаргою на відмову, викладену у листі від 11 травня 2017 року № Ш-8834/0-4186/6-17.

Листом від 16 серпня 2017 року № Ш-21029/0-11047/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомлено ОСОБА_3 про те, що з метою поновлення прав громадян на землю, порушення яких відбулось не з їх вини, та відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08 жовтня 2014 року № 37732/0/1-14 стосовно врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, відсутні правові підстави для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Земельна частка (пай) № 316 площею 4,01 га, власник якої невідомий, відноситься до категорії нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв).

Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_3 звернулась до суду з цим позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області обґрунтована тим, що відмовляючи ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою діяло у межах наданих повноважень, та не порушило її прав. Щодо зобов'язання надати позивачу відповідний дозвіл, це є втручанням у його дискреційні повноваження.

9. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3, посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

11. За змістом частин першої - третьої та п'ятої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

12. Частиною шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

13. Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

14. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

15. У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

16. Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

17. Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

18. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

19. Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

20. Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

21. За змістом частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

22. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

23. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою у зв'язку з тим, що земельна ділянка, з приводу якої вона зверталась, включена в межі земельного масиву, який відповідно до рішення 6 сесії 7 скликання від 17 червня 2016 року № 87-6/VII Великозагорівської сільської ради зарезервований для надання земельних ділянок громадянам взамін вилучених земель у власників земельних часток (паїв), на території яких розташовані землі історико-культурного призначення (кургани).

24. В подальшому Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області посилалось на доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08 жовтня 2014 року № 37732/0/1-14 стосовно врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності; наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04 червня 2015 року № 95, яким затверджено Порядок взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру/Держземагентства під час реалізації повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб та наказ Державного агентства земельних ресурсів України «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14 жовтня 2014 року» № 328 від 15 жовтня 2014 року.

25. Між тим, пунктом 1 Наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 352 від 17 серпня 2015 року визнано таким, що втратив чинність наказ Держгеокадастру від 04 червня 2015 року № 95 «Про деякі питання взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру/Держземагентства під час розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності», що унеможливлює застування вищевказаного нормативно-правового акту до спірних правовідносин.

26. Щодо наказу Державного агентства земельних ресурсів України «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14 жовтня 2014 року» № 328 від 15 жовтня 2014 року, слід зазначити, що пунктом 2.3 рішення від 14 жовтня 2014 року № 2/1 «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності», у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України, відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання.

27. Відносно доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, то воно не є джерелом права, має рекомендаційний характер, а тому повинно застосовувались з обов'язковим врахуванням вимог статей 118 та 123 Земельного кодексу України.

28. Листом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 14 серпня 2017 року № 15-2008/8 зазначено, що групи курганів, які знаходяться на території Великозагорівської сільської ради, мають такі основні розміри: поселення «Велика Загорівка-1» розміром 4 га.; група курганів: висота 1 і 2 м, діаметр 35 і 50 м (площа курганів приблизно складає 962 м2 і 1,962 га); група курганів: висота 1-1,5 м, діаметр 40-50 м (площа курганів приблизно складає 1,962 га).

29. Загальна площа курганів на території Великозагорівської сільської ради становить 8,886 га, що є значно меншою ніж земельний масив (32,5 га), який відповідно до рішення Великозагорівської сільської ради 6 сесії 7 скликання від 17 червня 2016 року № 87-6VII зарезервований для надання земельних ділянок громадянам, взамін вилучених земель у власників земельних часток (паїв), на території яких розташовані землі історико-культурного призначення (кургани).

30. Доказів обґрунтованості резервування для вказаних потреб земельного масиву саме в розмірі 32,5 га не надано.

31. За таких обставин Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

32. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

33. Суди попередніх інстанцій у контексті спірних правовідносин дійшли правильного висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, відмовляючи ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, які не передбачені Земельним кодексом України, діяло протиправно. Відтак визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, викладену у листі від 11 травня 2017 року № Ш-8834/0-4186/6-17, та зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 12 квітня 2017 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

34. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 18 грудня 2018 року в справі № 335/13555/15-а, від 10 липня 2018 року в справі № 819/1556/17.

35. Щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обрана судом форма є ефективним способом захисту порушеного права позивача та не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

36. Між тим, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

37. Питання про те, чи відповідали подані ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області документи у відповідності до вимог частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, судом апеляційної інстанції не досліджувалось. Відповідних доказів на підтвердження вказаної обставини матеріали справи також не містять.

38. Суд позбавлений можливості встановити наявність можливості та наміру у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду про те, що посилання відповідача на підстави для відмови у розробленні проекту землеустрою, викладені у листі від 11 травня 2017 року № Ш-8834/0-4186/6-17, не узгоджуються з вимогами національного законодавства.

39. За таких обставин тільки після встановлення факту належно поданих позивачами документів можливо ефективно захистити їх порушені права шляхом зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення про надання відповідного дозволу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Верховний Суд позбавлений можливості установити необхідні обставини у цій справі та усунути допущені порушення, а тому, з урахуванням наявності у суду апеляційної інстанції повноважень щодо перегляду справи за додатково поданими доказами, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

41. В решті судові рішенні підлягають залишенню без змін, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2018 року скасувати в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

В решті постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя М. І. Гриців