Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.03.2018 року у справі №821/1546/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

Київ

справа №821/1546/16

адміністративне провадження №К/9901/37530/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 (головуючий суддя - Потапчук В.О., судді: Шеметенко В.О., Семенюк Г.В.) у справі №821/1546/16 за позовом Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -

встановив:

Новокаховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - Новокаховська ОДПІ) звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8073,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявний узгоджений податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, який виник у зв'язку з неповною сплатою податкового зобов'язання в розмірі 8073,58 грн., визначеному згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000911300 від 29.04.2016.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 позовні вимоги задоволено.

Висновок суду про задоволення позовних вимог мотивований тим, що позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, оскільки відповідач має узгоджений податковий борг з податку на доходи фізичних осіб.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем був пропущений строк для визначення грошового зобов'язання, а тому контролюючим органом безпідставно нараховано відповідачу зобов'язання зі сплати податкового боргу у сумі 8073,58 грн.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанцій, Новокаховська ОДПІ оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 та залишити в силі Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2016.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 102 Податкового кодексу України.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Новокаховською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 25.04.2016 №187/172/НОМЕР_1.

На підставі зазначеного акту перевірки Новокаховською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2016 №0000911300, згідно з яким ОСОБА_2 визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 8073,58 грн.

Доказів оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення сторони суду не надали.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Грошовим зобов'язанням, згідно із підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надіслано податкову вимогу від 14.06.2016 №8672-17.

За правилами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції не врахував, що передбачений цим пунктом 1095-денний строк для визначення контролюючим органом суми грошового зобов'язання обраховується від граничного строку подання податкової декларації, яким за даних обставин є 01.05.2013.

Згідно з пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 179.7 статті 179 Кодексу встановлено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

А відтак, визначення грошового зобов'язання відповідачу податковим повідомленням рішенням від 29.04.2016 свідчить про дотримання позивачем строків давності.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Кодексу у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем дотримано строки давності, визначені Податковим кодексом України, та досудову процедуру стягнення грошового зобов'язання, а відповідачем не сплачено узгоджене податкове зобов'язання, яке набуло статусу податкового боргу, позовні вимоги Покровської ОДПІ обґрунтовано визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Покровської ОДПІ підлягає задоволенню, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 підлягає скасуванню, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 - залишенню в силі.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 скасувати.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду