Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2018 року у справі №813/1158/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

Київ

справа №813/1158/17

провадження №К/9901/6112/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Калашнікової О. В.

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до начальника Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Грень Н. М., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Довгополова О. М., суддів: Гудима Л. Я., Святецького В. В.

І. Суть спору

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до начальника Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним пункту 2.1.1 наказу начальника Львівського прикордонного загону (командира військової частини 2144) від 13 березня 2017 року № 52-ос "По особовому складу" щодо надання частини щорічної відпустки за 2017 рік майору ОСОБА_1, старшому офіцеру відділу організаційно-мобілізаційної роботи штабу, тривалістю 20 календарних днів у період з 21 березня по 09 квітня 2017 року на підставі графіку відпусток.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що він проходить військову службу у військовому званні майора на посаді старшому офіцеру відділу організаційно-мобілізаційної роботи штабу Державної прикордонної служби України.

2.1. Вказує, що звернувся із рапортом про перенесення щорічної відпустки, однак йому було відмовлено та повідомлено, що надання відпусток відбудеться згідно з графіком.

2.2. Стверджує, що відповідачем не взято до уваги права позивача, гарантовані пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно з яким учасникам бойових дій обов'язково надається така пільга як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час.

2.3. Вважаючи відмову у перенесенні щорічної відпустки у зручний для позивача час протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним пункту 2.1.1 наказу начальника Львівського прикордонного загону (командира військової частини 2144) від 13 березня 2017 року № 52-ос.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 проходить військову службу у Державній прикордонній службі з 1999 року.

4. З вересня 2015 року ОСОБА_1 проходить службу за контрактом у Львівському прикордонному загоні Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на посаді старшого офіцера відділу організаційно-мобілізаційної роботи штабу, маючи спеціальне звання майора.

5.10 березня 2017 року позивач звернувся до начальника відділу мобілізаційно-організаційної роботи штабу Львівського прикордонного загону із рапортом про перенесення частини щорічної основної відпустки з березня на серпень 2017 року та внесення змін в графік відпусток, з метою оздоровлення його малолітніх дітей.

6. Однак рішенням командування було відмовлено ОСОБА_1 у перенесенні частини щорічної основної відпустки та повідомлено, що графік відпусток планувався відповідно до вимог пункту 212 Положення про проходження громадянами України військової служби в Держприкордонслужбі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, з урахуванням поданих керівникам структурних підрозділів рапортів та інтересів служби і перенесення відпустки з березня на інший період унеможливлюється тим, що у вказаний період згідно з графіком відпусток спланована відпустка для трьох працівників підрозділу, а тому надання відпусток відбудеться відповідно до графіку.

7. Також наказом командира Військової частини 2144 від 13 березня 2017 року № 52-ос "По особовому складу" ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки за 2017 рік тривалістю 20 календарних днів у період з 21 березня 2017 року до 09 квітня 2017 року на підставі графіку відпусток (підпункт 2.1.1 наказу).

8.22 березня 2017 року позивач звернувся до начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України зі скаргою, в якій просив скасувати підпункт 2.1.1 пункту 2 наказу начальника Львівського прикордонного загону від 13 березня 2017 року № 52-ос щодо надання частини щорічної відпуски.

9. За результатами розгляду скарги начальник штабу Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України повідомив ОСОБА_1, що відповідно до адресованого останньому листа начальника Львівського прикордонного загону від 23 березня 2017 року № 30/3525 другу частину щорічної основної відпустки буде надано позивачу у серпні 2017 року.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, в позові відмовлено.

11. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що передбачена у пункті 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" пільга з використання відпустки у зручний час має розумітися з врахуванням інших положень законодавства щодо надання відпусток військовослужбовцям, зокрема, вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, щодо складання графіку відпусток на наступний рік та частини 17 статті 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме: з урахуванням одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.

12. Зазначена позиція була підтримана і Львівським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції.

12.1. Разом з цим, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість застосування до спірних правовідносин нормативного акту, який не підлягає застосуванню - Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, а не Положення про проходження громадянами України військової служби в Держприкордонслужбі України, однак, суд дійшов висновку, що таке порушення норм матеріального права не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

IV. Касаційне оскарження

13. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

14. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судами попередніх інстанцій приписів Положення про проходження громадянами України військової служби в Держприкордонслужбі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

14.1. Зазначає, що відповідач протиправно не взяв до уваги пільгу, гарантовану пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно з якою позивач як учасник бойових дій має право на використання чергової щорічної відпустки у зручний час. При складанні графіку відпусток на 2017 рік він просив надати основну частину відпустки на червень-липень, однак відповідач протиправно видав оскаржений наказ про надання йому основної частини відпустки у період з 21 березня 2017 року до 09 квітня 2017 року. Водночас з графіком відпусток він не був ознайомлений, а тому не міг раніше подати свої зауваження.

15. Водночас, відповідач у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

16. За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. За приписами статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

20. Відповідно до частини 2 статті 65 Конституції України громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

20. Відповідно до частин 1 , 2 , 17 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються. Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано. В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

21. Пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" обумовлено, що учасникам бойових дій надаються, зокрема, такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

22. За змістом пунктів 204,212-214,216,217 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 років - 45 календарних днів. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Черговість надання військовослужбовцям щорічних основної та додаткових відпусток визначається графіками, які затверджуються начальниками органів Держприкордонслужби, в яких проходять службу військовослужбовці, і доводиться до відома кожного з них у частині, що його стосується, під підпис. При складанні графіків ураховуються інтереси військової служби (забезпечення виконання покладених на орган Держприкордонслужби чи його підрозділи завдань), особисті інтереси військовослужбовців, наявність у військовослужбовця переваг щодо використання відпустки у зручний час. Графік відпусток на наступний рік затверджується щороку до 1 грудня.

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються військовослужбовцю з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення календарного року, за який вони надаються. В особливих випадках за погодженням з прямим начальником військовослужбовця від начальника регіонального управління, прирівняної до нього посадової особи та вище, начальником розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби щорічна основна відпустка за минулий рік чи її невикористана частина надається у першому кварталі наступного року. За бажанням військовослужбовців, крім курсантів (слухачів) вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, щорічна основна відпустка може надаватися їм частинами, не більше двох, за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше ніж 24 календарні дні. Щорічні додаткові відпустки за бажанням військовослужбовця можуть надаватись одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Наказ органу Держприкордонслужби про надання щорічної основної відпустки видається не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком строку відпустки. Грошове забезпечення військовослужбовцям за час щорічної основної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

VI. Позиція Верховного Суду

23. Аналіз наведених правових норм свідчить, що відпустки особам, які проходять службу у Держприкордонслужбі надаються з обов'язковим дотриманням графіка відпусток, який затверджується до 1 грудня попереднього року. При цьому реалізація пільг з надання відпустки у зручний для військовослужбовців час здійснюється саме на стадії складання та погодження відповідного графіку.

24. Судами встановлено, що при формуванні графіка відпусток на 2017 рік позивач виявив бажання використати основну відпустку у липні та жовтні. Графік основних відпусток особового складу Львівського прикордонного загону у 2017 році був затверджений 29 листопада 2016 року. З урахуванням інтересів військової служби таке побажання позивача не було задоволено і його відпустку було розділено на дві частини - у березні і у жовтні. Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії графіку відпусток, у ньому відсутній особистий підпис позивача про ознайомлення з цим графіком.

25. Однак, наведене свідчить, що позивачу було відомо про формування цього графіка, проте він не висловлював зауважень щодо термінів відпустки. Відсутність підпису позивача про ознайомлення з графіком не може бути безумовним підтвердженням його необізнаності з графіком, оскільки такий графік перебував у вільному доступі у військовій частині, а відтак, позивач у будь-який час мав можливість реалізувати своє право на ознайомлення з графіком.

26. Доводи позивача щодо несвоєчасного повідомлення про надання йому частини щорічної основної відпустки з 21 березня 2017 року спростовуються фактом подання ним 10 березня 2017 року рапорту про перенесення йому частини відпустки, який в свою чергу розглядався на нараді командування прикордонного загону в присутності ОСОБА_1, чого він не заперечує, і позивачу було відмовлено у задоволенні його рапорту. При цьому, оскаржуваний наказ про надання позивачу відпустки з 21 березня 2017 року видано 13 березня 2017 року, тобто після розгляду рапорту позивача.

27. Слід зазначити, що зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі зводиться до неправомірної, на думку позивача, відмови в перенесенні йому основної частини чергової відпустки у більш зручний для нього час як учаснику бойових дій.

28. Так, дійсно пункт 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачає пільги для позивача як учасника бойових дій з використання чергової щорічної відпустки у зручний для нього час, проте системний аналіз правових норм свідчить, що ця пільга реалізовується з урахуванням інтересів служби, зокрема, забезпечення одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.

29. Як вбачається з рішення командування щодо відмови ОСОБА_1 у перенесенні частини щорічної основної відпустки, відповідач обґрунтував таке рішення тим, що графік відпусток планувався відповідно до вимог пункту 212 Положення про проходження громадянами України військової служби в Держприкордонслужбі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, з урахуванням поданих керівникам структурних підрозділів рапортів та інтересів служби і перенесення відпустки з березня на інший період унеможливлюється тим, що у вказаний період згідно з графіком відпусток спланована відпустка для трьох працівників підрозділу, а тому надання відпусток відбудеться відповідно до графіку.

30. Слід зазначити, що відповідно до змісту наведених норм законодавства повноваження керівництва підрозділів Державної прикордонної служби України щодо визнання термінів відпусток особового складу належать до дискреційних повноважень і пов'язані з необхідністю забезпечення належної діяльності цих підрозділів. Тобто в такому випадку керівництво має певну свободу дій при формуванні графіків відпусток.

31. Доводи позивача щодо видання оскаржуваного наказу про надання йому відпустки без подання ним відповідного рапорту спростовуються пунктами 212,216 Положення про проходження громадянами України військової служби в Держприкордонслужбі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, згідно з якими не передбачено обов'язку чи необхідності подання військовослужбовцем рапорту про надання основної відпустки (її частини), а достатньою підставою для цього є відповідний графік відпусток.

32. За таких обставин та правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо вжиття відповідачем необхідних заходів стосовно реалізації права позивача на отримання чергової щорічної відпустки згідно з пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у зручний для нього час, а саме шляхом перенесення другої частини щорічної основної відпустки з жовтня на серпень 2017 року.

33. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

34. Доводи ж касаційної скарги не спростовують як висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

35. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

36. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

О. В. Калашнікова