Історія справи

Постанова КАС ВП від 11.08.2025 року у справі №160/12318/21
Постанова КАС ВП від 20.10.2022 року у справі №160/12318/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 160/12318/21

адміністративне провадження № К/990/42756/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року (головуючий суддя - Ільков В.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року (головуючий суддя - Суховаров А.В., судді: Ясенова Т.І., Головко О.В.)

у справі № 160/12318/21

за позовом ОСОБА_1

до Дніпропетровської обласної прокуратури

про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.

I. ПРОЦЕДУРА

1. 20 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2020 року по 21 травня 2021 року в сумі 165 852,18 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі №160/5928/20 визнано протиправним і скасований наказ № 378к від 30 квітня 2020 року про звільнення його з посади начальника Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, Управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області; поновлено його з 15 травня 2020 року на цій посаді; стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 травня 2020 року по 01 грудня 2020 року.

3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року змінено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року та його поновлено на посаді, рівнозначній посаді начальника Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, Управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області.

4. Однак рішення суду у справі № 160/5928/20 виконано несвоєчасно та він допущений до роботи тільки 21 травня 2021 року.

5. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02 грудня 2020 року по 21 травня 2021 року, включно, в сумі 164 434,64 грн, з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

6. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено та викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови, абзац другий резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: «Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02 грудня 2020 року по 20 травня 2021 року включно в сумі 163 017,10 грн, з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

7. Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, з урахуванням внесених постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року змін та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 160/12318/21 залишено без змін.

8. 28 листопада 2022 року Дніпропетровська обласна прокуратура звернулася до суду першої інстанції з заявою про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 160/12318/21 за нововиявленими обставинами та поворот його виконання.

9. Обґрунтовуючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник посилається на те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 160/5928/20, які покладені в основу рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 160/12318/21 та слугували підставою для стягнення з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасовані постановою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 160/5928/21 в частині задоволених позовних вимог.

10. Наведене, на думку заявника, є підставою для перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 160/12318/21.

11. Просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

12. Окрім цього, Дніпропетровська обласна прокуратури просить здійснити поворот виконання цього рішення шляхом стягнення на її користь виплачені ОСОБА_1 кошти у сумі 131 228,76 грн.

13. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року, відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та про поворот виконання судового рішення.

14. Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, Дніпропетровська обласна прокуратура звернулася з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд.

15. Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд першої інстанції зазначив, що нововиявленими є обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення справи, не були і не могли бути відомі сторонам. Процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає існування доказу, який раніше не міг бути доступним. Нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи, а також обставини, що зазнали змін після прийняття судом рішення.

17. При цьому, суд зауважив, що під час прийняття рішення від 30 вересня 2021 року у справі № 160/12318/21 суд керувався також тим, що в резолютивній частині рішення у справі суд першої інстанції допустив негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, що узгоджується з приписами пункту 3 частини першої статті 371 КАС України. З цього випливає, що незалежно від того, буде в наступному вказане рішення суду залишено в силі чи скасоване або змінено право позивача на працю, тощо передбачене статтею 43 Конституції України повинно бути гарантоване, та воно включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується, а Держава зі свого боку створює умови для повного здійснення громадянами права на працю та захист вказаного права був би ілюзорним, якщо рішення суду в частині негайного поновлення на займаній раніше посаді не виконувалось, та належні кошти за оплату праці не виплачувались без жодних поважних причин.

18. Суд першої інстанції зазначив, що факт наступного скасування/зміни рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 160/12318/21 у контексті спірних правовідносин не може розцінюватись в якості визначеної пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами (скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду).

19. Щодо вимог про поворот виконання рішення суд першої інстанції також не погодився та зазначив, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні входить до структури заробітної плати, тому до спірних правовідносин можна застосовувати приписи статті 239 Кодексу законів про працю України та статті 381 КАС України. Затримка виплати заробітної плати не була предметом розгляду у справі № 160/5928/20 (15 травня 2020 року - 01 грудня 2020 року) та № 160/12318/21 (01 грудня 2020 року - 21 травня 2021 року).

20. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. При цьому зазначив, що не виконавши рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі № 160/5928/20 про негайне поновлення на посаді, Дніпропетровська обласна прокуратура порушила конституційні приписи щодо обов`язковості виконання судових рішень. Іншими словами, Дніпропетровська обласна прокуратура була зобов`язана ще в грудні 2020 року допустити позивача до роботи і виплачувати йому заробітну плату. Постанова Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 160/5928/20 про скасування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року, постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року та відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на посаді є лише приводом для звільнення позивача з посади та органів прокуратури, але не може бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень у справі № 160/12318/21 та повороту виконання.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. В касаційній скарзі Дніпропетровська обласна прокуратура не погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, вважає зазначені судові рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що не відповідають принципам судочинства в державі, оскільки вони прийняті з порушенням норм процесуального права.

22. Так, в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що постанова Верховного Суду про скасування судових рішень у пов`язаній справі та відмова в задоволенні позовних вимог позивача не може впливати на обов`язок роботодавця негайно виконати судове рішення про поновлення працівника на посаді, та не може бути підставою для скасування судового рішення за нововиявленою обставиною.

23. Натомість, у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 460/9512/21 зазначено, що в аспекті незгоди обласної прокуратури з рішенням суду першої інстанції та подальше його оскарження в апеляційному чи касаційному порядку варто зауважити, що у разі, якщо таке судове рішення буде скасоване в означеній частині в апеляційному чи касаційному порядку, обласна прокуратура не позбавлена можливості звернутися до суду із відповідною заявою в порядку статті 361 КАС України про його перегляд за нововиявленими обставинами.

24. Крім того, в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зробив висновок, що постанова Верховного Суду про скасування судових рішень у пов`язаній справі є лише приводом для звільнення позивача з посади та органів прокуратури. Тоді як у справі №160/8926/23 за позовом ОСОБА_2 до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним наказу та поновленні на посаді прокурора, цей же суд виснував, що постанова Верховного Суду про скасування судових рішень та відмови у задоволенні позовних вимог не є підставою для звільнення позивача з посади, оскільки її резолютивна частина не містить будь-яких вказівок щодо її виконання. Наразі справа №160/8926/23 перебуває в провадженні Верховного Суду.

25. За таких умов, вирішення питання щодо правової природи постанов Верховного Суду про скасування судових рішень судів нижчої інстанції та відмови у задоволенні позову та можливість їх застосування як нововиявленої обставини у розумінні пункту 3 частини другої статті 361 КАС України потребує уваги Верховного Суду, висновки якого спрямовані на стабільність й однозначність судової практики, її оперативність і справедливість, законність і точність, що є запорукою об`єктивного розвитку адміністративного процесуального права в Україні.

26. Скаржник звертає увагу, що виходячи з аналізу пункту 3 частини другої статті 361 КАС України, саме постанова Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 160/5928/20 є тим судовим рішенням, яким скасовано судове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року, залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду (рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 160/12318/21).

27. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені прокурором у заяві обставини не є нововиявленими, а скасування Верховним Судом рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 160/12318/21 є новою обставиною, що виникла після вирішення справи № 160/5928/20 та ще не існувала на час її розгляду, тому така обставина у даному випадку не може бути підставою для перегляду судового рішення.

28. Разом з тим, на думку скаржника, такий висновок суду суперечить положенням пункту 3 частини другої статті 361 КАС України.

29. Так, зазначеною нормою передбачено, що скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду, є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Отже, предметом розгляду у даній справі було саме стягнення середнього заробітку за затримку виконання судового рішення і рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, яке підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, обґрунтовано наявністю рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі № 160/5928/20, а отже наявний преюдиційний зв`язок судових рішень.

30. Проте, 10 серпня 2022 року Верховним Судом винесено остаточне рішення у справі № 160/5928/20 про звільнення ОСОБА_3 та скасовано виконані судові рішення. Суд виснував, що наказ прокурора Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року № 378к про звільнення позивача є законним та обґрунтованим, а отже, він вважається звільненим з посади та органів прокуратури саме з 15 травня 2020 року.

31. Таким чином, усі сторони правовідносин повернуті Верховним Судом у їх первісний стан, тобто такий, який існував до постановлення відповідних судових рішень у справі № 160/5928/20.

32. З огляду на викладене, Дніпропетровська обласна прокуратура вважає, що постанова Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 160/5928/20 має для суду преюдиційний характер і тому є достатнім підтвердженням того, що обставини, які були підставою для звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду із позовом у даній справі, є нівельованими та такими, що не могли існувати.

33. Так, скасовуючи судові рішення у справі № 160/5928/20 про поновлення ОСОБА_3 на посаді в органах прокуратури, Верховний Суд зазначив, що «як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустили неправильне застосування норм матеріального права та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених ОСОБА_3 позовних вимог».

34. Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, яке підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, також постановлено внаслідок судової помилки при розгляді справи № 160/5928/20.

35. Скаржник звертає увагу, що відповідальність за судові помилки не може перекладатися на осіб, зокрема, роботодавця, який від початку виникнення спірної ситуації діяв виключно в межах, у спосіб та на підставах, визначених чинним на той час законодавством, що підтверджено Верховним Судом у постанові від 10 серпня 2022 року.

36. Крім того, прокурором заявлено вимогу про поворот виконання, яка перебуває у прямій залежності від перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року за нововиявленими обставинами та його скасування.

37. Встановлено, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області направлено лист до обласної прокуратури про безспірне стягнення за заявою ОСОБА_1 від 20 січня 2022 року на виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року у справі № 160/12318/21 про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу розмірі 163 017,10 грн.

38. У зв`язку з цим, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, з урахуванням внесених постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року змін, та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року Дніпропетровською обласною прокуратурою сплачено:

- 09 грудня 2021 року на користь ОСОБА_1 середній заробіток за один місяць в розмірі 23 963,51 грн, податок на доходи фізичних осіб сума в розмірі 5 358,30 грн, військовий збір в розмірі 446,53 грн; - 04 лютого 2022 року на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 107 265,25 грн, податок на доходи фізичних осіб в розмірі 23 984,78 грн, військовий збір в розмір 1 998,73 грн.

39. Таким чином, після відрахування податків та інших обов`язкових платежів Дніпропетровська обласна прокуратура виплатила кошти на користь ОСОБА_1 в розмірі 131 228,76 грн.

40. Відповідно до ст. 381 КАС України поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

41. Відповідно до статті 94 КЗпП України та статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Кошти, сплачені за затримку виконання судового рішення не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

42. При цьому, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

43. Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 1340/4393/18.

44. Оскільки предметом даного адміністративного спору є саме стягнення середнього заробітку за затримку виконання судового рішення, стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення не відноситься до виплат, передбачених ст. 381 КАС України, тому питання про поворот виконання судового рішення повинно вирішуватись на загальних засадах, згідно з ст. 380 КАС України.

45. Крім того, вирішуючи процесуальне питання, слід враховувати, що згідно п. 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Звежинський проти Польщі» позбавлення майна може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності. Таким чином, у зв`язку з винесенням постанови Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 160/5928/20 та виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі № 160/12318/21 шляхом проведення безспірного списання на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, кошти, які виплачені позивачу (стягувачу), підлягають поверненню на підставі статті 380 КАС України.

46. З урахуванням викладеного, оскаржувані судові рішення є необґрунтованими, незаконними та такими, що не відповідають принципам судочинства в державі, оскільки прийняті із порушенням норм процесуального права, а саме статті 361 КАС України, оскільки обставини справи у порушення вимог статті 90 КАС України не відповідають висновкам суду.

47. З урахуванням викладеного, керуючись статтями 349 353 КАС України, у зв`язку з порушенням судами першої та апеляційної інстанції вимог процесуального законодавства, ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

48. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

49. Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами визначені статтею 361 КАС України, згідно з частиною першою якої судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

50. Відповідно до частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

51. Згідно з частиною четвертою статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

52. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 зазначила, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

53. Вказаний висновок застосував також Верховний Суд у постанові від 21 березня 2023 року у справі № 640/19240/21, де додав, що перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

54. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи.

55. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, зокрема те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

56. Велика Палата Верховного Суду у постанові 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16 зазначила, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

57. З матеріалів справи встановлено, що заявник просить переглянути судове рішення за нововиявленою обставиною на підставі пункту 3 частини другої статті 361 КАС України, вважаючи такою обставиною скасування постановою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 160/5928/21 в частині задоволених позовних вимог.

58. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 361 КАС України скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду, є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

59. У постановах від 07 травня 2020 року у справі № 826/7677/17, від 29 липня 2020 року у справі № 814/733/15, від 30 липня 2020 року у справі № 814/1130/15, від 18 лютого 2021 року у справі № 814/1794/15, від 02 листопада 2022 року у справі № 140/6115/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 140/2341/19, від 14 грудня 2023 року у справі № 600/1865/21-а Верховний Суд висловлював правову позицію про те, що для визначених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України нововиявлених обставин характерним є їх виникнення після ухвалення судового рішення, в основу якого було покладено інше судове рішення, яке існувало на час розгляду справи і про яке було відомо суду і всім учасникам судового процесу. У цьому випадку нововиявленою є обставина, яка полягає у подальшому скасуванні такого преюдиційного судового рішення. Під час вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбачених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і суттєво впливало на результат розгляду справи, про перегляд судового рішення у якій подано заяву.

60. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18 зазначила, що вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України, суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку судових рішень. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього.

61. Отже, при вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі, передбачене пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України, було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і суттєво впливало на результат розгляду справи, про перегляд судового рішення у якій подано заяву.

62. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у зв`язку зі скасуванням судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, відповідає закріпленому у статті 129 Конституції України такому принципу судочинства як обов`язковість судового рішення та має на меті також гарантування такої складової верховенства права як юридична визначеність (неможливість існування двох взаємовиключних судових рішень).

63. З матеріалів справи встановлено, що звернення позивача до суду у цій справі обумовлено несвоєчасним виконанням відповідачем рішення суду про поновлення на роботі. За доводами позивача, рішенням суду його було поновлено на роботі з 01 грудня 2020 року, натомість, наказ про поновлення на роботі відповідачем прийнято лише 21 травня 2021 року. Тому в силу приписів статті 236 КЗпП України на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01 грудня 2021 року по 20 травня 2021 року включно, тобто до дати видання наказу про поновлення на роботі.

64. Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі № 160/5928/20 визнано протиправним і скасований наказ № 378к від 30 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, Управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області; поновлено його з 15 травня 2020 року на цій посаді; стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 травня 2020 року по 01 грудня 2020 року.

65. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року змінено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі № 160/5928/20 та його поновлено на посаді, рівнозначній посаді начальника Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, Управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області.

66. Однак рішення суду у справі № 160/5928/20 виконано несвоєчасно та він допущений до роботи лише 21 травня 2021 року.

67. Надалі, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року (про перегляд якого у порядку статті 361 КАС України звернувся відповідач) позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02 грудня 2020 року по 21 травня 2021 року, включно, в сумі 164 434,64 грн, з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

68. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено та викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови, абзац другий резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: «Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02 грудня 2020 року по 20 травня 2021 року включно в сумі 163 017,10 грн, з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

69. Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, з урахуванням внесених постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року змін та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 160/12318/21 залишено без змін.

70. У цьому рішенні судом встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі № 160/5928/20 відповідач поновив позивача на роботі лише 21 травня 2021 року, тому в силу приписів статті 236 КЗпП України на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01 грудня 2021 року по 20 травня 2021 року, включно, тобто до дати видання наказу про поновлення на роботі 21 травня 2021 року

71. Отже, судове рішення у справі № 160/5928/20 стало підставою для ухвалення рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом від 30 вересня 2021 року у справі № 160/12318/21.

72. Водночас, постановою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 160/5928/20 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року скасовано в частині задоволених позовних вимог. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 160/5928/20 залишено без змін.

73. Ухвалюючи означене рішення Верховний Суд дійшов висновку про дотримання відповідачем встановленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивача та відсутність підстав для скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

74. Отже, встановлення Верховним Судом факту дотримання відповідачем встановленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивача та відсутність підстав для скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу має преюдиційне значення і впливає на результати вирішення спору про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

75. Таким чином, судове рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом від 30 вересня 2021 року у справі № 160/12318/21 та мало для суду під час прийняття останньої преюдиційне значення - скасовано.

76. Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2022 року у справі № 140/6115/21 вказав, що у разі скасування рішення, яке встановлює преюдицію, виникають підстави для перегляду за нововиявленими обставинами усіх тих рішень, які цю преюдицію використали.

77. Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій, що обставини, на які посилається заявник, не відповідають ознакам нововиявлених обставин, є помилковим.

78. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого дійшли передчасного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви Дніпропетровської обласної прокуратури про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №160/12318/21 за нововиявленими обставинами.

79. Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права за загальним правилом відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України має наслідком скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до цього суду.

80. Щодо заявленого клопотання про поворот виконання судового рішення, колегія суддів зазначає таке.

81. Процесуальний інститут повороту виконання судового рішення врегульовано статтею 380 КАС України.

82. Так, відповідно до частини третьої статті 381 КС України суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

83. Колегія суддів зазначає, що метою інституту повороту виконання судового рішення є усунення наслідків скасованого рішення суду. Такий інститут спрямований на створення дієвих та ефективних гарантій дотримання прав та законних інтересів добросовісного боржника в разі виконання визнаного згодом судового рішення як помилковим.

84. Отже, інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

85. Разом із тим, вирішальною правовою підставою для здійснення повороту судового рішення є скасування чи зміна вищестоящим судом вже виконаних судових рішень, а також реалізація скасованого рішення внаслідок одержання стороною майна. При цьому, передумовою для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення у справі про стягнення коштів є встановлення факту перерахування таких коштів згідно рішення суду.

86. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах питання про поворот виконання судового рішення має бути вирішене після вирішення судом першої інстанції заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, з урахуванням положення статті 381 КАС України, якою встановлено особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ.

87. Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

88. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

89. Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

90. Отже, зважаючи на положення статті 353 КАС України касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувані судове рішення - скасувати із направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

91. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 345 353 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі №160/12318/21 скасувати.

Справу № 160/12318/21 за заявою Дніпропетровської обласної прокуратури про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 160/12318/21 за нововиявленими обставинами та поворот його виконання направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

В.Е. Мацедонська

М.І. Смокович,

Судді Верховного Суду