Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №807/1920/16

адміністративне провадження №К/9901/29489/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 807/1920/16

за позовом ОСОБА_1 до Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі філії Західного центру радіотехнічного спостереження про визнання бездіяльності та рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року (суддя Луцович М.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2017 року (судді Каралюс В.М., Затолочний В.С., Матковська З.М.),

І. Суть спору

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі філії Західного центру радіотехнічного спостереження, в якому просив визнати неправомірним рішення відповідача про відмову у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та зобов`язати Західний центр радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань у розмірі 5891,50 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтував тим, що позивач проходить військову службу за контрактом у Західному центрі радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України на посаді інженера сектору збору і аналізу інформації групи спостереження і обробки інформації космічної обстановки Центру контролю космічного простору. 27 липня 2016 року позивач подав рапорт Західному центру радіотехнічного спостереження про виплату допомоги для вирішення соціально-побутових питань, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова №1294) у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення. Однак, відповідач відмовив у виплаті вказаної допомоги, у зв`язку з чим заявлено цей позов.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом в Західному центрі радіотехнічного спостереження, який є філією Національного центру управління та випробувань космічних засобів.

4. Національний центр управління та випробувань космічних засобів підпорядкований Державному космічному агентству України, який є центральним органом виконавчої влади.

5. Національний центр управління та випробувань космічних засобів і Західний центр радіотехнічного спостереження є цивільними державними установами, які фінансується з Державного бюджету України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом в цих установах на посадах працівників, відряджені з Міністерства оборони України до Державного космічного агентства України із залишенням на військовій службі. Позивач був відряджений до Державного космічного агентства України, про що свідчить запис у його послужному списку.

6. 21 липня 2016 року позивач подав рапорт Західному центру радіотехнічного спостереження про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, передбаченої Постановою № 1294) у розмірі місячного грошового забезпечення.

7. 02 липня 2016 року йому відмовили в такій виплаті через те, що кошторисом та штатним розписом Західного центру радіотехнічного спостереження на 2016 рік коштів на виплату такої матеріальної допомоги не передбачено.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 20 березня 2017 року відмовив у задоволенні позову.

9. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 червня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

10. З посиланням на статтю 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), постанову Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» (далі - Постанова № 104) суд першої інстанції зазначив, що позивач проходить військову службу у державній бюджетній установі, а не в Міністерстві оборони України, має особливий статус - військовослужбовець, відряджений до державних органів для проходження військової служби, і тому йому виплачуються тільки оклади за військовими званнями і надбавка за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення - як для відповідних працівників Національного центру.

11. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, є додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, визначена Постановою №1294 та до виплати працівникам Національного центру, в тому числі і військовослужбовцям, не передбачена.

12. Суд першої інстанції, дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що оскільки відповідач - Національний центр управління та випробувань космічних засобів в особі філії Західного центру радіотехнічного спостереження є державною бюджетною установою, керівними документами, кошторисом, та штатним розписом якої матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не передбачена, та асигнування з Державного бюджету України на таку виплату відсутні, то відповідач правомірно відмовив у виплаті цієї допомоги.

IV. Касаційне оскарження

13. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

14. Зазначив, що висновки судів ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм законодавства, оскільки він як військовослужбовець має право на повний обсяг соціального захисту, зокрема на отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань незалежно від того, чи передбачено такі видатки кошторисом.

V. Релевантні джерела права та акти їх застосування

15. Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на датку виникнення спірних відносин) грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

16. За змістом пункту 1 Постанови № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

17. Згідно з пунктом 1 Постанови № 104 військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби.

18. Виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.

19. Виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

20. За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

VI. Позиція Верховного Суду

21. В аспекті обставин цієї справи і за наведеного правового регулювання колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відрядженим військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями і надбавка за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення - як для відповідних працівників Національного центру управління та випробувань космічних засобів.

22. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Західного центру радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів, здійснюється за рахунок коштів цієї установи і оскільки матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, якої для працівників вказаної установи не передбачено, то відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті цієї допомоги.

23. Переглянувши оскаржені рішення судів попередніх інстанцій в межах своїх повноважень та доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що в обсязі встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних відносин вони відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

24. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій та обставин справи не спростовують.

25. З урахуванням вимог статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу треба залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

26. Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич