Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2019 року

Київ

справа №825/81/16

адміністративне провадження №К/9901/7781/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника прокуратура Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 у складі судді Д`якова В.І. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 у складі колегії суддів: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Твердохліб В.А. у справі №825/81/16 за позовом Заступника прокуратура Чернігівської області до Чернігівської районної державної адміністрації, треті особаи: ОСОБА_1 , Головне управління Держземгеокадастру у Чернігівській області про надання в оренду земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Чернігівської області (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом в інтересах держави, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Чернігівської РДА від 10.05.2011 №227 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства».

Свої вимоги прокурор мотивував тим, що розпорядження підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушеннями чинного законодавства. Відповідачем не дотримано положень Земельного Кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство». На сьогоднішній день оскаржуване розпорядження є чинним і не створило для сторін жодних прав та обов`язків, оскільки до цього часу накази та розпорядження про передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки не приймались, відповідний договір оренди землі з ним не укладався.

Разом з тим, орендна плата за використання вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 не сплачується, що свідчить про її нераціональне використання. Наявність не скасованого розпорядження Чернігівської РДА щодо земельної ділянки унеможливлює вирішення питання про надання її у користування іншим особам з метою ефективного та оплатного використання.

Порушення інтересів держави полягає у видачі відповідачем розпорядження, яке в силу Закону України «Про місцеві державні адміністрації», на сьогодні є недоцільним, неекономними, неефективним за очікуванням та фактичним результатом.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Заступник прокурора Чернігівської області просить скасувати наведені рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги вказує на те, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку обставинам того, що ОСОБА_1 мав намір використовувати земельну ділянку для ведення фермерського господарства вже будучи засновником та головою ФГ "Квюс-Агро", тобто, діючи в інтересах вказаної юридичної особи. Водночас, норми ст.ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України виключають можливість надання юридичній особі - фермерському господарству земельної ділянки без проведення земельних торгів.

Також в касаційній скарзі позивач покликається на те, що земельні ділянки, щодо яких звертався до Чернігівської РДА ОСОБА_1 , (розпорядження № 227 та № 226 від 10.05.2011) розташовані не єдиним масивом на території різних адміністративно-територіальних одиниць: Михайло -Коцюбинської селищної ради та Левковицької сільської ради відповідно.

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 - без змін.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 17.02.2011 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівської РДА з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на 5 років для ведення фермерського господарства на території Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району.

За результатами розгляду вказаного клопотання розпорядженням Чернігівської РДА від 10.05.2011 №227 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду строком на 5 років орієнтовною площею 206,00 га ріллі за рахунок земель запасу для ведення фермерського господарства на території Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

Оскільки з 2011 року вказана земельна ділянка не була передана в оренду ОСОБА_1 позивач вважає, що оскаржуване розпорядження залишається нереалізованим, порушує інтереси держави та є таким, що підлягає скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що подані ОСОБА_1 заява да документи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в повній мірі відповідали вимога Земельного законодавства, а тому на підставі наданих ОСОБА_1 документів у відповідача були наявні підстави для прийняття оскаржуваного розпорядження.

Крім того, судами вказано, що неналежна реалізація оскаржуваного розпорядження Чернігівської РДА та не укладення договору оренди землі сталася не з вини ОСОБА_1 , оскільки ним вживались відповідні дії для затвердження проекту землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, розташованої на території Михайло-Коцюбинської сільської ради для ведення фермерського господарства.

Також суди вказали, що видання Чернігівською РДА розпорядження від 10.05.2011 №227 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства є одним з підготовчих етапів і обов`язковою передумовою до розгляду уповноваженим органом державної влади або органу місцевого самоврядування питання по суті - передачі або не передачі землі в оренду для зацікавленої особи і зовсім не гарантує їй подальше отримання землі в оренду, в т.ч. для створення фермерського господарства.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (зокрема, для передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва), здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

В свою чергу стаття 123 Земельного кодексу України передбачає, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки здійснюється, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення відповідної документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що статтею 118 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності яких відповідний орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади може відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зокрема, невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів.

На цій підставі колегія судді погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржуване рішення прийнято у спосіб, передбачений законом, оскільки надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування, в тому числі в оренду.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14, постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 766/6141/16-а та від 08 травня 2018 року по справі № 808/7064/14.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 при подачі документі не надано обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , який має досвід роботи у сільському господарстві, з метою ведення фермерського господарства, звернувся до Чернігівської РДА із заявою від 17.02.2011 про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 206 га ріллі на території Михайло-Коцюбинської селищної ради із земель запасу (землі сільськогосподарського призначення), з метою надання її в оренду для ведення фермерського господарства, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією заяви від 17.02.2011 та доданими до неї документами.

ОСОБА_1 у заяві зазначив бажане місце і розмір земельної ділянки, вказав мету, обґрунтував розмір земельної ділянки та додав документи, які підтверджують наявність досвіду в сільгоспроботах, додав копії паспорта громадянина України та довідки про ідентифікаційний номер.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що на підставі вказаних документів Чернігівською РДА було правомірно винесено розпорядження від 10.05.2011 №227 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства».

Крім того, судами встановлено, що технічна документація на час розгляду справи вже виготовлена та неодноразово подавалась на затвердження до відповідного органу. Так, у березні 2015 року ОСОБА_1 звертався до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років для ведення фермерського господарства площею 43.8630 га на території Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

Листом від 13.03.2015 №Я-1789/0-624/6-15 ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні документації із землеустрою по причині відсутності агрохімічного паспорту поля, земельної ділянки обов`язковість виготовлення якого була введена в 2014 році.

17 грудня 2015 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області за розглядом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та листом від 28.12.2015 №Я-8124/0-1617/22-15 отримав відмову, зв`язку відсутністю необхідних документів.

21.01.2016 ОСОБА_1 знову звернувся з відповідним комплектом документів Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років для ведення фермерського господарства площею 43.8630 га на території Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області та отримав відмову від 10.02.2016 №28-25-7777-31-4125/2-16, посилаючись на неможливість розгляду вказаного питання, у зв`язку з судовим розглядом справи.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що неналежна реалізація оскаржуваного розпорядження Чернігівської РДА від 10.05.2011 №227 та не укладення договору оренди землі сталася не з вини ОСОБА_1 , оскільки ним вживаються відповідні дії для затвердження проекту землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, розташованої на території Михайло-Коцюбинської сільської ради для ведення фермерського господарства.

Щодо доводів касаційної скарги щодо того, що земельні ділянки, щодо яких звертався до Чернігівської РДА ОСОБА_1 (розпорядження № 227 та № 226 від 10.05.2011), розташовані не єдиним масивом, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду даної справи є протиправність розпорядження Чернігівської РДА від 10.05.2011 №227 ОСОБА_1 , яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду строком на 5 років орієнтовною площею 206,00 га ріллі за рахунок земель запасу для ведення фермерського господарства на території Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

Доказів того, що вказана земельна ділянка розташована не єдиним масивом позивачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для їх скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду