Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2025 року

м. Київ

справа №560/14768/23

адміністративне провадження № К/990/12825/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-рейзен Біс»

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року (головуючий суддя - Смілянець Е.С., судді: Полотнянко Ю.П., Драчук Т.О.)

у справі № 560/14768/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-рейзен Біс»

до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті,

про визнання протиправною та скасування постанови

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У серпні 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-рейзен Біс» (далі - позивач, ТОВ «Люкс-рейзен Біс») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.08.2023 № ПШ 030223.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не фіксувалися порушення щодо недопуску до цифрового тахографа у автобусі чи відсутності особистої карти водія ОСОБА_1 та/або ОСОБА_2 . Наявність під час перевірки діючих особистих карток водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також паперових роздруківок із них з прив`язкою до номера автобуса ( НОМЕР_1 ) підтверджується наявністю самих роздруківок з даними цифрового тахографа станом на дату та період перевірки.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. 28.06.2023 інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 013512 (далі - Акт перевірки).

4. В Акті перевірки зазначено, що виявлено порушення статей 30, 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України «Про автомобільний транспорт»). Також зазначено, що під час регулярних міжнародних пасажирських перевезень по маршруту «Харків - Зґожелець» водій не використовував особисту картку водія, відсутня інформація режиму праці та відпочинку водія за 28.06.2023, чим порушено вимоги статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

5. Про розгляд Акта перевірки (02.08.2023 об 11:00) позивачу поінформовано листом-повідомленням № 56083/40/24-23 від 25.07.2023.

6. За результатом розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області винесено постанову від 02.08.2023 № ПШ 030223 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34 000 грн, за порушення вимог статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

7. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2023 позов задоволено.

7.1. Судове рішення мотивоване тим, що під час перевірки не встановлено відсутності одного з документів, передбачених у статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», необхідних для міжнародних перевезень, а натомість встановлено факт невикористання водієм особистої картки водія.

7.2. За таких обставин суд першої інстанції виснував, що ухвалюючи спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідач неправильно застосував норму абзацу 6 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка передбачає відповідальність за відсутність у перевізника документів визначених статтею 53 даного Закону.

7.3. Суд першої інстанції зазначив, що фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності стало встановлення посадовими особами територіального органу Укртрансбезпеки факту відсутності інформації щодо режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 , відповідальність за це порушення передбачена абзацом 11 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

8. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 27.02.2024 скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2023 та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ «Люкс-рейзен Біс» відмовив.

8.1. Суд апеляційної інстанції вважав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відсутність інформації щодо режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 не є підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки вказаною нормою передбачена відповідальність за відсутність відповідних документів, а не за їх оформлення (чи наповненість змісту).

8.2. На підтвердження своїх висновків суд апеляційної інстанції зазначив, що роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв є документом, який передбачений у статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», необхідним для виконання міжнародних перевезень для усіх перевізників (резидентів та нерезидентів) та видів перевезень (пасажирських, вантажних), які використовують у своїх транспортних засобах цифровий тахограф. Тобто, вказаний документ, відсутність якого встановлено у позивача, є загальнообов`язковим при виконанні міжнародних перевезень транспортними засобами, обладнаними цифровим тахографом; інші документи, наведені в частинах третій - шостій статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», є спеціальними для кожного з видів перевезень (вантажних/пасажирських) та особи перевізника (резидент/нерезидент).

8.3. Апеляційний суд погодився із доводами відповідача про те, що як убачається із роздруківки на паперовому носії із особистої картки водія ОСОБА_3 наданої ОСОБА_4 під час перевірки та роздруківок на паперовому носії із особистої картки водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_3 наданих представником позивачем до суду, водій ОСОБА_4 керував транспортним засобом під час свого відпочинку.

8.4. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що водій ОСОБА_4 керував транспортним засобом без використання особистої картки водія та не надав інформації про режим праці та відпочинку водія за 28.06.2023, роздруковану на паперовому носії із особистої картки водія та що відповідальність за таке порушення передбачена саме абзацом 6 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

9. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ «Люкс-рейзен Біс» звернулося із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2023 про задоволення позовних вимог.

9.1. У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо правових підстав та умов настання відповідальності, передбаченої абзацом 6 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення вимог статті 53 цього Закону в частині невикористання картки водія або за невиконання водієм обов`язку щодо роздрукування інформації на паперовому носії про режим роботи та відпочинку водія, або за недотримання водіями режиму праці та відпочинку.

9.2. Скаржник наводить доводи про те, що під час перевірки 28.06.2023 водій ОСОБА_4 на виконання вимог статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» та на вимогу державного інспектора Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області надав: дозвіл іноземної країни, по території якої здійснювалося перевезення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, білетно-облікову документацію, схему маршруту. Також водій надав повний та вільний доступ до повіреного цифрового тахографа, що був наявний та перебував у робочому стані в автобусі, надав доступ до встановлених у цифровий тахограф двох карток і одразу під час перевірки зробив роздруківки з них на паперовому носії, копії яких є у справі.

9.3. Касатор звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу не вказано, які саме документи за яке число та щодо якого водія були відсутні. Не вказано у постанові й посилання на відповідну частину статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», у яких зазначені певні документи, що ніби були відсутні у водія 28.06.2023.

9.4. Як стверджує позивач під час проведення перевірки в Акті перевірки не зафіксовано порушення щодо недопуску до цифрового тахографа, відсутність особистих карток обох водіїв та роздруківок щодо обох водіїв. На переконання позивача в Акті перевірки зазначено лише про порушення режиму праці та відпочинку водія (за яке передбачена відповідальність водія, а не перевізника). Натомість касатор стверджує, що водій ОСОБА_4 під час перевірки надав паперову роздруківку з даними цифрового тахографа щодо себе та щодо другого водія - ОСОБА_1 , про що зазначив в Акті перевірки: «видрук додаю».

10. Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою ТОВ «Люкс-рейзен Біс».

11. Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

12. Укртрансбезпека подала відзив на касаційну скаргу ТОВ «Люкс-рейзен Біс» у якому просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

12.1. Відповідач стверджує, що під час перевірки виявлено порушення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки встановлено, що на час перевірки відсутня особиста картка водія (відсутня інформація щодо режиму праці та відпочинку водія за 28.06.2023).

12.2. Посилаючись на положення частини восьмої статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідач наводить доводи про те, що водій транспортного засобу під час перевірки зобов`язаний роздрукувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв. За умови відсутності особистої картки водія у столі тахографа роздруківка з цифрового тахографа не може бути взята до уваги, оскільки належна фіксація роботи та відпочинку водія можлива лише за умови наявності карти водія у столі цифрового тахографа.

12.2. Відповідач стверджує, що водій ОСОБА_4 , який перебував за кермом транспортного засобу під час перевірки, крім інших документів, надав роздруківку даних роботи тахографа іншого водія ОСОБА_5 .

Позиція Верховного Суду

13. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт».

15. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

16. В силу частини сьомої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за дотриманням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах.

17. Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

18. Згідно із частинами сімнадцятої - двадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

18.1. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

18.2. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

18.3. Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

19. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - «Порядок № 1567»).

20. За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

21. Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

22. Частиною першою статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

23. При виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію; схему маршруту (частина четверта статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

24. У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої тахографи (частина сьома статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

25. Відповідно до частини восьмої статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

26. За змістом статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

27. Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

28. Так, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац шостий частини першої);

управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац одинадцятий частини першої).

ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

31. Спірні правовідносини у цій справі зводяться до питання правомірності винесення оскаржуваної постанови від 02.08.2023 № ПШ 030223 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі: 34 000,00 грн.

32. Підставою винесення оскаржуваної постанови слугувало встановлення відповідачем порушення статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена статтею 60 вказаного Закону, а саме: водій керував транспортним засобом без використання особистої картки водія та не надав інформації про режим праці та відпочинку за 28.06.2023.

33. Касаційне провадження у справі № 560/14768/23 було відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вказував про відсутність висновку Верховного Суду щодо правових підстав та умов настання відповідальності, передбаченої абзацом 6 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення вимог статті 53 цього Закону в частині невикористання картки водія та невиконання водієм обов`язку щодо роздрукування інформації на паперовому носії про режим роботи та відпочинку водія, або за недотримання водіями режиму праці та відпочинку.

34. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в аспекті порушеного питання колегія суддів враховує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд сформував висновок щодо застосування означених норм права у постанові від 01.10.2024 у справі № 140/5466/23. Висновки Верховного Суду у справі № 140/5466/23 є застосовними до обставин цієї справи. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків і надалі зауважує таке.

35. Згідно усталеної практики Верховного Суду, вимога роздрукувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв чітко визначена саме статтею 53 Закону України «про автомобільний транспорт», а відповідальність за порушення цієї вимоги передбачена в абзаці шостому частини першої статті 60 цього Закону.

36. Як зазначено раніше, частиною восьмою статті 53 Закону України «про автомобільний транспорт» встановлено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

37. Сторони у цій справі не заперечують факту обладнання автомобіля, який перевірявся Укртрансбезпекою саме цифровим тахографом.

38. Відповідно до пункту 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24 червня 2010 року (далі - «Інструкція № 385») картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

39. Пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкції № 385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

40. Відповідно до пункту 3.5 розділу ІІІ Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

41. Тож, наведеними законодавчими та підзаконними нормативними правовими актами встановлено, що автомобільні перевізники мають обов`язок забезпечити, а водії пред`явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються міжнародні перевезення. До того ж, на водіїв покладається обов`язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб Укртрансбезпеки, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

42. Між тим, як встановили суди попередніх інстанцій у цій справі, під час проведення перевірки виявлено відсутність даних стосовно підтвердження дотримання режиму праці та відпочинку водія за 28.06.2023, які мають бути зафіксовані тахографом (у випадку несправності цифрового тахографа чи пошкодження картки дані записуються від руки на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у тахографі).

43. Стаття 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац шостий частини першої);

управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац одинадцятий частини першої).

44. Як вірно зауважили суди обох інстанцій у цій справі, указані порушення є за своєю суттю різними.

45. Так, контролюючий орган у цій справі притягнув перевізника до відповідальності саме за абзацом шостим частини першої статті 60 Закону, тобто за виконання міжнародних перевезень пасажирів без документів, визначених статтею 53 цього Закону.

46. Суд нагадує, що частиною четвертою статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» установлено, що при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію; схему маршруту.

47. Поряд із цим, законодавець виклав статтю 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» таким чином, що включив у її зміст на ряду із іншими документами також вимогу роздрукувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв. Тобто, ця вимога - роздруковувати на паперових носіях відповідної інформації з цифрового тахографа також передбачена статтю 53 Закону.

48. Положеннями статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено різні за своїм складом порушень: відсутність документів, передбачених статтею 53 цього Закону (абзац шостий), та порушення вимог щодо використання тахографа (абзац одинадцятий). У першому випадку порушення за умови його доведеності тягне за собою накладення адміністративно-господарського штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в другому - штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

49. Саме у питанні правозастосування і кваліфікації порушення суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків у цій справі.

50. Проаналізувавши законодавчі положення, які регулюють спірні правовідносини, Верховний Суд дійшов висновку, що у цій справі контролюючий орган вірно кваліфікував порушення перевізника саме за абзацом шостим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

51. Цей висновок випливає з того, що абзац шостий частини першої статті 60 вказаного Закону визначає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

52. Своєю чергою, вимога роздрукувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв чітко визначена саме статтею 53 Закону.

53. Тож, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абзацу шостого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тому відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

54. Щодо доводів позивача про те, що він не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків водієм щодо дотримання ним режиму праці та відпочинку, Суд зазначає наступне.

55. У відповідності до статті 18 Закону № 2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

55.1. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

55.2. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

56. Отже, в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

57. Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 цього Закону.

58. При цьому Законом України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

59. Так, абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - є автомобільний перевізник.

60. Верховний Суд констатує, що положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

61. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №823/1199/17, від 01.02.2024 у справі № 600/3906/22-а та інших.

62. Узагальнюючи наведене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку аргументам сторін і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи скаржника не спростовують цього висновку й не дають підстав для скасування чи зміни рішення, яке оскаржується.

63. Зважаючи на викладене, у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.

64. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

65. Зважаючи на викладене касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення, яке оскаржується, - без змін.

66. З огляду на результат розгляду справи судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-рейзен Біс» залишити без задоволення.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі №560/14768/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов