Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.08.2019 року у справі №140/329/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 140/329/19

адміністративне провадження № К/9901/26942/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О. В.,

суддів - Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (головуючий суддя Костюкевич С. Ф. ) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року (головуючий суддя Багрій В. М., судді Мікула О. І., Старунський Д. М. ) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "УКРЛІССЕРВІС" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

У лютому 2019 року Приватне підприємство "УКРЛІССЕРВІС" (далі - ПП "УКРЛІССЕРВІС") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29 жовтня 2018 року: № 0012001402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток іноземних юридичних осіб" у розмірі 11131 грн (у тому числі сума грошового зобов'язання - 8905 грн та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 2226 грн) та № 0011991402, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 850
грн; від 30 жовтня 2018 року: № 0012021401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 1601007,50 грн (у тому числі сума грошового зобов'язання - 1280806 грн та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 320201,50 грн та № 0461041307, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку у вигляді заробітної плати" у розмірі 510 грн, від 31 жовтня 2018 року № 0012281405, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення законодавства про патентування, норми регулювання обігу готівки та застосування РРО у розмірі 16250 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства є помилковими, оскільки надані останнім первинні документи повністю розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату у процесі господарської діяльності.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 30 жовтня 2018 року № 0012021401 та від 31 жовтня 2018 року № 0012281405. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь ПП "УКРЛІССЕРВІС" судовий збір у розмірі 19062,08 грн.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ГУ ДФС у Волинській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема, скаржник посилається, що суди попередніх інстанцій не врахували, що фізичні особи-підприємці ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не могли надавати позивачу послуги по відбору та поставці деревини, у зв'язку з відсутністю у вказаних підприємців найманих працівників та значною відстанню між лісгоспами. Крім того, суди залишили поза увагою той факт, що у договорах, укладених позивачем з Державними лісовими господарствами на придбання лісосировини, не передбачено залучення третіх осіб та надання ними послуг з відбору лісосировини; економічно недоцільно залучення фізичних осіб-підприємців по відбору деревини за наявності у власному штаті 40 працівників. Також, податковий орган вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність порушення позивачем вимог пунктів 2.10 та
2.12 постанови Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", оскільки довірена особа позивача зобов'язана була подати звіт про використання коштів, які було одержані довіреною особою підприємства з поточного рахунку ПП "УКРЛІССЕРВІС".

ПП "УКРЛІССЕРВІС" скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області на підставі наказу від 14 серпня 2018 року № 2969 проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "УКРЛІССЕРВІС" податкового законодавства за період з 1 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного - за період з 1 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 1 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, за результатами якої 5 жовтня 2018 року складено Акт № 21538/14-01/33919355 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки, встановлено порушення позивачем:

1) підпунктів 14.1.36,14.1.231 пункту 14.1 статті 14, статей 22,23, пунктів
44.1, 44.6 статті 44, пункту 135.1 статті 135, підпункту 134.1.1, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1280807 грн;

2) пунктів 103.2,103.4 статі 103, підпункту 141.4.1 в), підпункту 14.4.4 пункту
141.4 статті 141 ПК України, статті 8 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, у результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб із джерелом їх походження з України у розмірі 6835,96 грн;

3) пунктів 103.2,103.4 статі 103, підпункту 141.4.1 в), підпункту 14.4.4 пункту
141.4 статті 141 ПК України, статті 8 Конвенції між Урядом України і Урядом Об'єднаних Арабських Еміратів про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, у результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб із джерелом їх походження з України у розмірі 2069,32 грн;

4) пункту 103.9 статті 103 ПК України, не подано до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області (Ківерцівське відділення) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів;

5) підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України та підпункту 3.1 пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556, у результаті чого з недостовірними відомостями (помилками) подані податковим агентом до податкового органу Податкові розрахунки за формою 1 ДФ за III, IV квартали 2017 року та І квартал 2018 року;

6) пунктів 2.10,2.12 глави 2 постанови Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", яке було чинне на момент вчинення порушення, а саме: неподання в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, звіту про використання коштів на загальну суму 65000
грн.

На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 29 жовтня 2018 року № 0012001402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток іноземних юридичних осіб" у розмірі 11131 грн (у тому числі сума грошового зобов'язання - 8905 грн та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 2226 грн);

від 29 жовтня 2018 року № 0011991402, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 850 грн;

від 30 жовтня 2018 року № 0012021401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 1601007,50 грн (у тому числі сума грошового зобов'язання - 1280806 грн та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 320201,50 грн;

від 30 жовтня 2018 року № 0461041307, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку у вигляді заробітної плати" у розмірі 510 грн;

від 31 жовтня 2018 року № 0012281405, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення законодавства про патентування, норми регулювання обігу готівки та застосування РРО у розмірі 16250 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими ГУ ДФС у Волинській області, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними, та про їх скасування.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 жовтня 2018 року: № 0012021401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 1601007,50 грн та від 31 жовтня 2018 року № 0012281405, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення законодавства про патентування, норми регулювання обігу готівки та застосування РРО у розмірі 16250 грн, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між позивачем та ФО-П ОСОБА_1, ФО-П ОСОБА_2, ФО-П ОСОБА_3, ФО-П ОСОБА_4 правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Крім того, в обґрунтування рішення судом вказано про відсутність підстав у довіреної особи ПП "УКРЛІССЕРВІС" на подання відповідного звіту до податкового органу з приводу використання коштів в силу відсутності такого використання.

Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду в частині задоволення позову залишив рішення суду першої інстанції без змін.

ГУ ДФС у Волинській області оскаржуються постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, а саме в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30 жовтня 2018 року: № 0012021401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 1601007,50 грн та від 31 жовтня 2018 року № 0012281405, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення законодавства про патентування, норми регулювання обігу готівки та застосування РРО у розмірі 16250 грн, а тому оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду перевіряються лише в цій частині, в межах доводів та вимог касаційної скарги.

За приписами частин 1 , 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із пункту 135.1 статті 135 ПК України з урахуванням положень пункту 135.1 статті 135 ПК України.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 198.3 статті 198 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6. статті 198 ПК України. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Пунктом 201.1 статті 201 ПК України термін.

За приписами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Тобто, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП "УКРЛІССЕРВІС" (Замовник) та ФО-П ОСОБА_1 (Виконавець) 9 березня 2016 року укладено Договір № 1 та 3 січня 2018 року № 1 від про надання послуг з відбору (приймання/оцінки) лісопродукції/лісоматеріалів (необроблена деревина хвойних та твердолистяних порід).

Згідно із умовами вказаних договорів Виконавець зобов'язується надавати послуги власними силами або залучати третіх осіб, які мають відповідну кваліфікацію (знання) для виконання послуг, передбачених договором, підписувати товарно-супровідні документи від імені Замовника, які будуть оформлюватися при наданні послуг. Розрахунок вартості ціни послуг здійснюється наступним чином: за 1 куб. м. відібраної (прийнятої) лісопродукції твердолистяних порід - 400 грн без ПДВ, з 3 січня 2018 року - 700 грн без ПДВ, за 1 куб. м. відібраної (прийнятої) лісопродукції хвойних порід - 200 грн без ПДВ, з 3 січня 2018 року - 250 грн без ПДВ.

На виконання умов зазначених договорів позивачу надано послуги за період березень 2016 року - квітень 2018 року на загальну суму 3383694 грн.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем під час проведення перевірки були надані акти надання послуг, договори купівлі-продажу необробленої деревини, товарно-транспортні накладні.

Також, 20 лютого 2018 року між ПП "УКРЛІССЕРВІС" (Замовник) та ФО-П ОСОБА_2 (Виконавець) укладено договір № 1 про надання послуг з відбору (приймання/оцінки) лісопродукції/лісоматеріалів (необроблена деревина хвойних та твердолистяних порід).

Згідно з умовами договору Виконавець зобов'язується надавати послуги власними силами або залучати третіх осіб, які мають відповідну кваліфікацію (знання) для виконання послуг, передбачених договором, підписувати товарно-супровідні документи від імені Замовника, які будуть оформлюватися при наданні послуг.

Розрахунок вартості ціни послуг здійснюється наступним чином: за 1 куб. м. відібраної (прийнятої) лісопродукції твердолистяних порід - 700 грн без ЦЦВ, за 1 куб. м. відібраної (прийнятої) лісопродукції хвойних порід - 250 грн без ПДВ.

На виконання умов зазначеного договору позивачу надано послуги за період березень-червень 2018 року на загальну суму 478239 грн.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем під час проведення перевірки були надані контролюючому органу акти надання послуг, договори купівлі-продажу необробленої деревини, товарно-транспортні накладні.

Крім того, між ПП "УКРЛІССЕРВІС" (Замовник) та ФО-П ОСОБА_3 (Виконавець) 21 лютого 2018 року укладено договір № 2 про надання послуг з відбору (приймання/оцінки) лісопродукції/лісоматеріалів (необроблена деревина хвойних та твердолистяних порід).

Згідно з умовами договору Виконавець зобов'язується надавати послуги власними силами або залучати третіх осіб, які мають відповідну кваліфікацію (знання) для виконання послуг, передбачених договором, підписувати товарно-супровідні документи від імені Замовника, які будуть оформлюватися при наданні послуг.

Розрахунок вартості ціни послуг здійснюється наступним чином: за 1 куб. м. відібраної (прийнятої) лісо продукції твердолистяних порід - 700 грн без ПДВ, за 1 куб. м. відібраної (прийнятої) лісопродукції хвойних порід - 250 грн без ПДВ.

На виконання умов зазначеного договору Виконавцем було надано послуги за період березень-червень 2018 року на загальну суму 658841 грн.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем під час проведення перевірки були надані акти надання послуг, договори купівлі-продажу необробленої деревини, товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні.

3 квітня 2017 року між ПП "УКРЛІССЕРВІС" та ФО-П ОСОБА_4 укладено договір поставки пиломатеріалів № УЛС 03/04/2017.

Згідно умов вказаного договору ФО-П ОСОБА_4 (Продавець) зобов'язується передавати у власність ПП "УКРЛІССЕРВІС" (Покупець) пиломатеріали хвойних та твердих порід, загальна кількість яких складає 1000 куб. м. та може бути збільшена або зменшена за взаємною згодою сторін. Базисом поставки за цим договором є FCA (Інкотермс 2010). Товар передається Продавцем Покупцю на складі Продавця.

Відвантаження товару провадиться залученим транспортом Покупця. Транспортні витрати, пов'язані з транспортуванням, оплачуються Покупцем. Загальна вартість договору складається з вартості всіх партій поставлених Покупцю.

На виконання умов зазначеного договору поставлено пиломатеріалів за період квітень-жовтень 2017 року на загальну суму 2594821,16 грн.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем під час проведення перевірки були надані акти надання послуг, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, усі первинні документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та містять усі необхідні реквізити передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи вище викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що господарські операції між ПП "УКРЛІССЕРВІС" та його контрагентами фізичними особами-підприємцями реально відбулися і послуги було надано в повному об'ємі, що підтверджується належними та допустимими доказами, а саме: договорами про надання послуг з відбору (приймання/оцінки) лісопродукції/лісоматеріалів, актами надання послуг, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, реєстрами ТТН по відбору лісосировини.

Наявність належним чином оформлених первинних документів по оформленню господарських операцій позивача з його контрагентами не заперечується відповідачем.

На підставі документів, складених контрагентами позивачем був сформований податковий кредит та витрати відповідних звітних періодів.

Під час перевірки контролюючий орган дійшов висновку про те, що діяльність контрагентів позивача спрямована на надання вигоди третім особам шляхом підміни товарної номенклатури в ланцюгах постачання та відповідного формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Однак, під час розгляду справи суди дійшли висновку, що такі твердження контролюючого органу є помилковими, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що укладаючи договори, сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також не встановлено наявність у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами, іншого результату, ніж отримання послуг та прибутку.

Також судами першої та апеляційної інстанцій визнано безпідставними посилання податкового органу про неможливість надання послуг фізичними особами-підприємцями з відбору лісодеревини для ПП "УКРЛІССЕРВІС" в різних лісгоспах одночасно протягом одного дня у зв'язку з географічною віддаленістю лісгоспів один від одного, оскільки, як встановлено судами під час розгляду справи, відстані між місцями приймання продукції становлять лише 8-10 км.

Судами попередніх інстанцій обгрунтовано не взято до уваги доводи податкового органу стосовно того, що у договорах, укладених ПП "УКРЛІССЕРВІС" з Державними лісовими господарствами на придбання лісосировини, не передбачено залучення третіх осіб та надання ними послуг з відбору лісосировини, оскільки під час розгляду справи судом було досліджено аукціонні свідоцтва про результати аукціону із продажу необробленої деревини та договори купівлі-продажу необробленої деревини між лісгоспами та позивачем, з яких вбачається, що у розділах "умови прийняття-передачі товару" передбачено участь уповноваженого представника покупця у прийманні товару на складі продавця перед завантаженням на транспортний засіб з правом складання акта прийому-передачі при виявленні недоліків товару (нестача, неналежна якість і т. д).

Таким чином, посилання відповідача на відсутність економічного ефекту для позивача за результатами співпраці з вказаними вище фізичними особами-підприємцями, не відповідають дійсності, враховуючи те, що контролюючим органом будь-яких порушень при обрахуванні отриманих доходів та сплаті податків з доходів за результатами господарської діяльності не встановлено, отже висновки відповідача про заниження ПП "УКРЛІССЕРВІС" податку на прибуток є безпідставними, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 жовтня 2018 року №0012021401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 1601007,50 грн.

Що стосується правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2018 року № 0012281405, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення законодавства про патентування, норми регулювання обігу готівки та застосування РРО у розмірі 16250 грн, то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до пункту 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Положення № 637), фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала, тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Статтею 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" із змінами та доповненнями, передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Податковим органом в Акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог пунктів 2.10,2.12 Положення № 637, а саме: довіреною особою підприємства з поточного рахунку, із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу, отримано готівкові кошти на загальну суму 65000 грн без подання в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, звіту про використання коштів.

Під час перевірки позивачем було надано такі чеки банкомата: від 19 лютого 2016 року на суму 20000 грн, від 11 березня 2016 року на суму 10000 грн, від 22 березня 2016 року на суму 10000 грн, від 29 березня 2016 року на суму 5000 грн, від 7 грудня 2016 року на суму 20000 грн, а всього на загальну суму 65 000 грн.

З системного аналізу положень пунктів 2.10 та 2.12 Положення № 637 вбачається, що звіт про використання коштів надається тільки при використанні довіреною особою цих коштів на виробничі потреби підприємства. При цьому, обов'язково, до звіту додаються товарні чеки або інші документи, що підтверджують їх використання (наприклад посвідчення про відрядження).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що готівкові кошти, які були отримані довіреною особою позивача за допомогою корпоративної картки, відразу оприбутковувались у касі ПП "УКРЛІССЕРВІС" і не використовувались на виробничі чи інші потреби підприємства, що підтверджується касовими ордерами, які надавались під час перевірки.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, що оскільки у довіреної особи ПП "УКРЛІССЕРВІС" не виникало обов'язку на подання до податкового органу звіту про використання коштів, в силу відсутності такого використання, то позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2018 року № 0012281405 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Білоус

Судді Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх