Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.11.2018 року у справі №754/216/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

м. Київ

справа №754/216/17

адміністративне провадження №К/9901/44101/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 754/216/17

за позовом ОСОБА_2 до Лівобережної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Лівобережна виконавча дирекція відділення Фонду, Фонд відповідно) про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Лівобережної виконавчої дирекції відділення Фонду

на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 06 березня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Лісовського О.В. та

постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Федотова І.В., суддів Губської Л.В., Оксененка О.М., -

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Лівобережної виконавчої дирекції відділення Фонду від 10 лютого 2016 року № 72-05;

- зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачці матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітності та пологам, згідно листка непрацездатності від 11 січня 2016 року АГС № 849122, у розмірі 11 357
грн 69 коп.

Позов ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що рішення відповідача про відмову у нарахуванні та виплаті матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах у зв'язку зі спливом 30-тижневого строку з дати переміщення її є протиправним, оскільки воно порушує гарантоване Конституцією право на отримання матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах.

Деснянський районний суд м. Києва постановою від 06 березня 2017 року задовольнив позовні вимоги.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 квітня 2017 року змінив постанову суду першої інстанції, виключивши з абзацу третього її резолютивної частини слова "у розмірі 11357,69 грн". В іншій частині постанову Деснянського районного суду м. Києва від 06 березня 2017 року - залишив без змін.

Ухвалюючи такі рішення суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивачка була зареєстрована як переміщена особа 22 листопада 2014 року, а страховий випадок настав лише 11 січня 2016 року, тому протягом 30 тижнів вона не могла звернутися з відповідною заявою до відповідача, як це передбачено Порядком надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою правління Фонду від 26 грудня 2014 року № 37 (далі - Порядок № 37). А відмова відповідача нарахувати та виплатити матеріальне забезпечення по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах з мотивів спливу 30-тижневого строку з дати переміщення позивачки є протиправною, оскільки порушує гарантоване Конституцією право позивачки на отримання такого матеріального забезпечення та допомоги.

При цьому, апеляційний суд, змінюючи резолютивну частини рішення суду першої інстанції, зазначив про те, що відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (далі - Порядок № 1266), розрахунковим періодом, для визначення допомоги по вагітності та пологах, є 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Тому розрахунковим періодом для визначення позивачу допомоги по вагітності та пологах є період з 01 січня по 31 грудня 2015 року. Разом з тим, інформація про дохід позивача у зазначений період в матеріалах справи відсутня, розрахунок допомоги по вагітності та пологах саме у розмірі 11 357 грн 69 коп. не підтверджений позивачем належними доказами.

10 травня 2017 року Лівобережна виконавча дирекція відділення Фонду звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанови Деснянського районного суду м. Києва від 06 березня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що рішення судів попередніх інстанцій суперечать положенням підпункту 2 пункту 2 Порядку № 37, яким визначено, що допомога по вагітності та пологах згідно з цим Порядком надається в разі настання страхового випадку до моменту переміщення застрахованої особи, а також в разі настання страхового випадку протягом 30 тижнів з дати переміщення застрахованої особи. Оскільки страховий випадок позивачки стався через 60 тижнів з моменту переміщення, роботодавець не перереєструвався з непідконтрольної території, тому на даний час, відсутні правові підстави для призначення їй допомоги.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

24 травня 2017 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення представника позивача на вказану касаційну скаргу, в яких представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини 3 статті 3 КАС України).

Верховний Суд, переглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_2 з 01 січня 2012 року працювала в товаристві з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ОЛЛАМ+" на посаді соціального робітника по догляду, що підтверджується трудовою книжкою.

Товариство, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, знаходиться у зоні проведення АТО, залишається юридичною особою, в стані припинення не перебуває, адресу місцезнаходження не змінювало, та на день настання страхового випадку є роботодавцем позивачки.

З 23 червня 2014 року ОСОБА_2 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

З 11 січня по 15 травня 2016 року позивачка перебувала на лікарняному у зв'язку з вагітністю та пологами, що підтверджується листком непрацездатності АГС №
849122.

23 грудня 2014 року позивач зареєструвала своє місце перебування у АДРЕСА_1, у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 "Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції", що підтверджується довідкою, в якій зазначена дата переміщення з тимчасово окупованої території - 22 листопада 2014 року.

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Лівобережної виконавчої дирекції відділення Фонду с із заявою про призначення допомоги по вагітності та пологам, відповідно до листка непрацездатності від 11 січня 2016 року, виданого філією № 1 КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва, що передбачена Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - ~law14~).

Але рішенням від 10 лютого 2016 року № 72-05 відповідач відмовив позивачці у нарахуванні та виплаті допомоги по вагітності та пологах, згідно листка непрацездатності, з посиланням на положення Порядку № 37.

Підставою для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу допомоги по вагітності та пологах згідно листка непрацездатності АГС №849122, слугувало те, що датою переміщення позивачки є 22 листопада 2014 року, а страховий випадок настав 11 січня 2016 року, тобто через 60 тижнів після переміщення.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 15 Закону 1105-XIV роботодавець зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із ~law15~.

Згідно із ~law16~ застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених ~law17~.

~law18~ передбачено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).

При цьому абзацом 3 цієї ж частини ~law19~ передбачено, що застрахованим особам, стосовно яких страхувальником не виконано обов'язків щодо нарахування та виплати матеріального забезпечення за страховими випадками у зв'язку з відсутністю можливості встановлення місцезнаходження цього страхувальника, що підтверджується даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та актами перевірки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, призначення та виплата матеріального забезпечення здійснюються робочим органом Фонду за місцем реєстрації їх місця проживання чи перебування у порядку, встановленому правлінням Фонду.

Відповідно до ~law20~ підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.

Згідно пунктом 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень ~law21~ особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Преамбулою Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - ~law23~) визначено, що він відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ~law24~ для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

~law25~ передбачено, що внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.

Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України.

Механізм надання матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (далі - матеріальне забезпечення), за рахунок коштів Фонду особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, за видами матеріального забезпечення визначений Порядком № 37.

Пунктом 2 Порядку № 37 визначено, що матеріальне забезпечення надається особам, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції (далі - застраховані особи), та отримувачам допомоги на поховання застрахованих осіб і які не реалізували свого права на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України від 01 січня 2001 року № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - ~law27~) та не можуть реалізувати своє право на отримання матеріального забезпечення відповідно до ~law28~ у зв'язку із переміщенням з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Порядку № 37 допомога по тимчасовій непрацездатності згідно з Порядком надається в разі настання страхового випадку до моменту переміщення застрахованої особи.

При цьому, допомога по вагітності та пологах згідно з цим Порядком надається в разі настання страхового випадку до моменту переміщення застрахованої особи, а також в разі настання страхового випадку протягом 30 тижнів з дати переміщення застрахованої особи (підпункт 2 пункту 2 Порядку № 37).

Отже, правління Фонду цим Порядком передбачило строки, в межах яких може бути надано допомогу по вагітності та пологах застрахованим особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а роботодавець залишився зареєстрованим на вказаних територіях.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що кожна вагітна жінка має право на отримання допомоги по вагітності та пологам. Водночас порядок отримання і розмір цієї допомоги залежить від статусу жінки. Зокрема, є особливості надання цієї допомоги: для працюючих (застрахованих) жінок, жінок-підприємців і не застрахованих жінок.

Право застрахованої особи на отримання допомоги по вагітності та пологах передбачено ~law29~, а положення вказаного Порядку № 37, який є підзаконним нормативно-правовим актом обмежує можливість реалізації такого права, що суперечить принципу верховенства права.

Конституцією України гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46). А людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3).

Вказане свідчить про вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду, оскільки позовні вимоги спрямовані на відновлення порушеного права застрахованої особи.

Тому, враховуючи те, що на час проведення антитерористичної операції нормами ~law30~ та Прикінцевими положеннями ~law31~ регламентовано порядок виплати матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасово втратою працездатності саме для тимчасово переміщених осіб, яким надано право отримати належні позивачці кошти безпосередньо від робочого органу Фонду за фактичним місцем проживання, перебування, як особі, яка внутрішньо переміщена з тимчасово окупованої території, відповідно до ~law32~, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога позивача про зобов'язання відповідача виплатити належні позивачці кошти згідно листка непрацездатності АГС № 849122, є обґрунтованою.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині 4 статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні апеляційним судом оскаржуваної постанови і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень, статтями 242, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі № 754/216/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

О.П. Стародуб,

Судді Верховного Суду