ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2019 року

Київ

справа №400/2866/18

адміністративне провадження №К/9901/19790/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого cудді Желєзного І. В.

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Гордієнко Т. О. від 04.02.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М. П., суддів: Димерлія О. О., Єщенка О. В. від 06.06.2019

у справі № 400/2866/18

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради

про визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування припису, визнання нечинним та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (далі також - Управління ДАБК, відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо складання акта про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 22.08.2018 №103, протоколу про адміністративне правопорушення від 22.08.2018, припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від
22.08.2018 №51 та постанови по справі про адміністративне правопорушення від
31.08.2018 № 41/1; визнати нечинними та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 22.08.2018 № 51 та постанову по справі про адміністративне правопорушення від 31.08.2018 № 41/1.

2. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2019, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від
06.06.2019, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано припис № 51 від 22.08.2018; скасовано постанову від 31.08.2018 № 41/1 та закрито справу про адміністративне правопорушення.

3.15.07.2019 від Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради надійшла касаційна скарга на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019, в яких просить такі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

4. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

5. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

6.20.09.2019 від відповідача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувані рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу належить 1/5 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

8. На підставі звернення фізичної особи ОСОБА_2 відповідачем видано наказ від
16.08.2018 №242, яким доручено провести позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства за адресою: АДРЕСА_1 в період з 20.08.2018 по
22.08.2018.

9.16.08.2018 позивачу направлено лист №444/22.01-20 на адресу АДРЕСА_2 про проведення позапланової перевірки.

10. За наслідками позапланової перевірки відповідачем складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 22.08.2018 №103, яким встановлено порушення пункту 1 частини 4 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі також - ~law24~) та підпункту 1 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553.

11.22.08.2018 відповідачем прийнято припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №51, яким встановлено, що позивачем не допущено посадову особу відповідача на об'єкт для проведення позапланової перевірки, не надано необхідні документи для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, та викладено вимогу про усунення порушення містобудівного законодавства шляхом допущення посадових осіб Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на об'єкт будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5. Термін виконання до
07.09.2018.

12. Також 22.08.2018 за наслідками перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 254, 255 та 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення правопорушення, передбаченого абзацом 2 статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП), та визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 31.08.2018 о 10.00 год.

13. Постановою №41/1 від 31.08.2018 встановлено, що позивач 22.08.2018 не допустив посадових осіб Управління для проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а також не надав необхідних документів для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, відтак на нього накладено штраф в сумі ~money0~ за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого абзацом 4 статті 188-42 КУпАП.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

14. Позивач позовні вимоги обґрунтовував тим, що не знав та міг знати про позапланову перевірку, оскільки належним чином не був повідомлений про її проведення.

15. Заперечуючи щодо задоволення позову, представник відповідача зазначив, що позивача листом №444/22.01-20 повідомлено про проведення перевірки, а відтак доводи позовної заяви є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що позивач не був належним чином повідомлений про проведення позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства за адресою: АДРЕСА_1 у період з 20.08.2018 по
22.08.2018 та не чинив ніяких перешкод у здійсненні державного архітектурного-будівельного контролю. Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, приймаючи оскаржувані рішення, діяло з порушенням норм законодавства України, чим порушило права позивача, оскільки в діях такого відсутній склад правопорушення, передбачений абзацом 4 статті 188-42 КУпАП. Позовні вимоги в частині визнання протиправним дій відповідача задоволенню не підлягають, оскільки протокол та акт не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють будь-яких прав та обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору; позивачем всупереч статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не обґрунтовано, в чому полягає протиправність дій відповідача, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства відповідач має права при здійсненні державного архітектурно будівельного контролю складати протокол, акт та припис. Крім того, права позивача порушені приписом та постановою про накладання штрафу та в разі їх скасування будуть відновлені.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

17. Касаційна скарга обґрунтована такими доводами. Управлінню ДАБК не було відомо про адресу проживання ОСОБА_1, а отже листування здійснювалось за адресою проведення будівельних робіт щодо об'єкта, який належить на праві власності позивачу. 16.08.2018 позивачу направлено лист №444/22.01-20, яким повідомлено про проведення перевірки, однак відправлення не вручене під час доставки через інші причини. Відповідач не може та не повинен відповідати за прийняття особою належним чином відправленого поштового відправлення.

Недопущення відповідача може здійснюватися шляхом бездіяльності та невиконання законних вимог посадових осіб Управління ДАБК. Крім того, судами попередніх інстанцій при розгляді справи не взято до уваги ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва у справі №487/4325/18 від 16.07.2018, згідно з якою заяву представника позивача Душаченка В. В. про забезпечення позову задоволено, заборонено проведення будь-яких будівельних робіт та пов'язаних із ними підготовчих на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1

18. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовував свою позицію доводами, викладеними в позовній заяві.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

20. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

22. Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

23. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи; одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

24. Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553).

25. Згідно з пунктом 2 цього Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

26. Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

27. Згідно з пунктами 7-9 Порядку № 553 підставою для проведення позапланової перевірки, зокрема, є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

28. У пункті 12 Порядку № 553, крім іншого, зазначено, що посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб'єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб'єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об'єкті під час перевірки складається відповідний акт.

29. Відповідно до пункту 14 Порядку № 553 суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; одержувати примірник припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; надавати документи, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали, зокрема через електронний кабінет, з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

30. Відповідно до пункту 21 Порядку №533, якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припис, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

31. Пунктами 2,3 частини 3 статті 41 №3038-VI передбачено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

У разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт.

32. Системний аналіз наведених вище правових норм дає змогу дійти висновку, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється перевірка, має право бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та за його наслідками отримувати акт перевірки, припис, надавати письмові пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки.

33. Судами встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3. Лист відповідача від 16.08.2018 № 444/22.01.-20 про повідомлення щодо здійснення позапланової перевірки направлявся за адресою: АДРЕСА_2. Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 зазначений лист не отримав, згідно з витягом з офіційного електронного сервісу відстеження поштових відправлень УДППЗ "Укрпошта" до поштового відправлення №5402805844328 "відправлення не вручене під час доставки: інші причини". Доказів того, що цей лист був отриманий позивачем відповідач суду не надав.

34. У відповідності до статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

35. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Реєстрація місця проживання - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, з зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

36. Враховуючи встановлені судами обставини, а також вищенаведені норми права, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не був належним чином повідомлений про проведення позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства за адресою: АДРЕСА_2 в період з
20.08.2018 по 22.08.2018.

37. Оскільки позивач або ж його представник не знали про намір проведення перевірки, не отримували повідомлення про проведення такої та були відсутні на об'єкті перевірки під час її проведення, а тому не могли вчиняти дій щодо недопуску посадових осіб відповідача на об'єкт будівництва, відтак обґрунтованими є висновки судів про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 22.08.2018 №51.

38. Разом із тим, колегія суддів наголошує на тому, що суб'єкт владних повноважень, яким у цій справі є Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, має право повторно здійснити перевірку щодо дотримання позивачем вимог містобудівного законодавства на об'єкті будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, та, дотримуючись процедури, прийняти рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

39. Посилання представника відповідача у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги ту обставину, що ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.07.2018 у справі №487/4325/18 заборонено проведення будь-яких будівельних робіт та пов'язаних із ними підготовчих на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, не спростовують порушення відповідачем порядку здійснення архітектурно-будівельного контролю та, окрім цього, колегія суддів зауважує, що судом апеляційної інстанції надано належну оцінку даним доводам.

40. Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судів щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. Разом із тим, колегія суддів зауважує, що постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019, прийнята за результатами апеляційного розгляду рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 у даній справі, в частині скасування постанови Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення не підлягає касаційному оскарженню з огляду на наступне.

42. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

43. Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

44. Аналогічна законодавча норма закріплена у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 13 КАС України.

45. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності регулюються статтею 286 КАС України.

46. Відповідно до частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених частини 3 статті 272 КАС України, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

47. Отже, нормами КАС України не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку судових рішень суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, а відтак касаційне провадження за скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 в частині скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 31.08.2018 № 41/1 та закриття справи про адміністративне правопорушення було відкрито помилково.

48. При цьому необхідно зазначити, що будь-яке відхилення від встановленого законом порядку касаційного перегляду призведе до порушення принципу правової визначеності.

49. За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження в даній частині підлягає закриттю.

50. Аналогічних висновків щодо процесуальної можливості закриття касаційного провадження у справах, касаційне провадження у яких відкрито помилково, дійшов Верховний Суд в ухвалах від 07.02.2018 у справі № 556/1251/17, від 08.05.2018 у справі № 569/6091/17, від 20.11.2018 у справі №645/4083/17 та від 01.10.2019 у справі №758/2976/18.

51. Зазначене відповідає Рекомендаціям № (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

52. Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

53. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

54. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що в частині, яка підлягає розгляду в касаційному порядку, оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

55. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині, яка підлягає розгляду в касаційному порядку, - без змін.

56. Оскільки колегія суддів залишає в силі в частині, яка підлягає касаційному оскарженню, рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 в частині скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 31.08.2018 № 41/1 та закриття справи про адміністративне правопорушення.

В іншій частині касаційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко