Історія справи

Ухвала ККС ВП від 11.01.2018 року у справі №748/1755/17
Ухвала КАС ВП від 06.10.2019 року у справі №748/1755/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №748/1755/17

адміністративне провадження №К/9901/580/18, № К/9901/768/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2017 року (суддя - Хоменко Л. В. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (колегія суддів: Твердохліб В. А., Бужак Н. П., Троян Н. М. ) у справі № 748/1755/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації про визнання позивача як особу, залучену до складу формувань Цивільної оборони, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, згідно п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; визнання протиправними дії Відповідача щодо невизнання встановлених судом обставин при виконанні рішення Київського апеляційного адміністративного суду по справі №748/2/17 від 13 березня 2017 року; визнання висновку Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області за підписом начальника Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації №01/2116 від 04 квітня 2017 року неправомірним; зобов'язання Відповідача встановити Позивачу статус інваліда війни 3 групи та видати посвідчення встановленого зразка згідно з п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково:

визнано дії Управління соціального захисту населення Чернігівської державної адміністрації Чернігівської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видачі посвідчення інваліда війни протиправними;

зобов'язано Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видачі посвідчення інваліда війни з урахуванням висновків суду. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, учасники справи подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що позивач має статус особи, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, а не учасника ліквідації аварії на ЧАЕС. Достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" немає. Відтак, відповідач просить ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обгрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі №748/2/17 визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення інваліда війни; зобов'язано Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації переглянути рішення про відмову у видачі ОСОБА_1 на його ім'я посвідчення інваліда війни встановленого зразка та прийняти рішення згідно законодавчих актів України. Вказує, що вказаним рішенням встановлено його право як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на отримання статусу інваліда війни. Посилається на те, що рішення має бути ефективним, а зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву не сприяє захисту його прав, тому просить задовольнити позов повністю.

У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується дублікатом посвідчення Серії НОМЕР_1, виданого Чернігівською обласною державною адміністрацією. Згідно з вкладкою НОМЕР_2 до вказаного посвідчення ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

Також з матеріалів справи вбачається, що у період з 21 листопада 1993 року по 07 лютого 2007 року перебував на службі у ВПЧ17 та ДПЧ2 у званні старшого прапорщика внутрішньої служби по охороні ДПС "Чорнобильська АЕС" на посаді командира відділення.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВБ №032365 від 18 травня 2017 року Позивачу встановлено IІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи до 18 травня 2020 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі №748/2/17 визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення інваліда війни; зобов'язано Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації переглянути рішення про відмову у видачі ОСОБА_1 на його ім'я посвідчення інваліда війни встановленого зразка та прийняти рішення згідно законодавчих актів України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року відповідач листом від 04 квітня 2017 року №01/2116 повідомив Позивача про відсутність підстав для надання статусу інваліда війни за відсутності законних підстав, оскільки для отримання статусу інваліда війни необхідно підтвердити інвалідність, отриману внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а не з наслідками Чорнобильської катастрофи у період проходження служби в ОВС.

Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що належним та достатнім способом захисту порушеного права Позивача в даному випадку буде зобов'язання Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Згідно пунктів 1, 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до інвалідів війни належать також інваліди з числа:

військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
12.05.1994 №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно з пунктом 10 цього Положення посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

Суди попередніх інстанцій послалися на довідку від 16 вересня 2014 року №25 за формою, затвердженою Постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09.03.1988 року вбачається, що Позивач був безпосередньо зайнятий на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29 грудня 1987 року за № 497-378 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 05 червня 1986 року №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 і постановою Державного комітету СРСР по праці і соціальних питань від 09 березня 1988 року № 122, з 21 листопада 1993 року по 07 лютого 2007 року. Також на витяг із послужного списку особової справи про проходження служби в МВС, МНС та копію маршрутного листа від
10.07.2007 року №9/0/3830 в якому зокрема зазначено, що ОСОБА_1 дійсно приймав участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та знаходився в 30-км зоні відчуження ЧАЕС в період з 21 листопада 1993 року по 07 лютого 2007 року.

Проте колегія суддів звертає увагу, що у позивача відсутній статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, а лише має статус потерпілого 1 категорії внаслідок аваріі на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням.

Проте зазначені обставини свідчать про те, що на позивача поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Водночас, для набуття статусу інваліда війни, з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема можливо у складі формувань Цивільної оборони.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Також суд не може прийняти докази позивача щодо участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань цивільної оборони, оскільки вказане не підтверджене відповідними наказами про включення ОСОБА_1 до формувань цивільної оборони.

Отже, для набуття статусу інваліда війни, окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ~law18~ містить також умову, наявності статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, який у позивача відсутній.

З огляду на наведене вище колегія суддів доходить висновку, що у позивача відсутні підстави для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених ~law19~.

Також колегія суддів не приймає посилання позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі №748/2/17, яким визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення інваліда війни; зобов'язано Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації переглянути рішення про відмову у видачі ОСОБА_1 на його ім'я посвідчення інваліда війни встановленого зразка та прийняти рішення згідно законодавчих актів України. Вказаним рішенням не встановлено наявність чи відсутність у позивача статусу учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС, та не встановлено права позивача на отримання статусу інваліда війни.

Отже, за наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук